Ірак: країні загрожує громадянська війна / Суперечки навколо нового закону Німеччини про імміграцію тривають
8 лютого 2004 р.Реклама
Ситуація в Іраку залишається однією з центральних тем коментарів німецької тижневої преси. З цього приводу видання ЦАЙТ, зокрема, пише:
Існує думка, що якщо США передадуть владу в Іраку іракцям, ситуація в країні стабілізується. Нещодавні вибухи, які сталися в офісах курдських партій в іракському місті Ербіл, де проживає переважно курдська частина населення Іраку, свідчать про інше. Чи було це замахом на курдів та їхню політичну верхівку? На перший погляд усе збігається. Курди були союзниками американців під час війни проти Саддама Хусейна. Вони є також найвірнішими партнерами американських військ. Курди є так би мовити прихильниками моделі мирного Іраку, який перебуває під владою Америки. Саме з цих причин, вразивши курдів, терористи мали на меті нашкодити американцям. Це є першою відповіддю,-
читаємо в ЦАЙТ. Далі газета пише:
Однак, той, кого ця відповідь влаштовує, може не помітити іншого, більш насторожуючого факту. Ціллю терористичного акту, скоєного в Ербілі, були саме курди. Тому що, починаючи з 1991 року, вони живуть у майже автономії від Багдада. Тому що, на відміну від арабських сунітів та шиїтів, вони вже давно мають власний парламент. І не в останню чергу через те, що їхнє прагнення до незалежності помітно заважає арабам. Поки що залишається невідомим, хто саме відправив терористів-камікадзе в їхню останню подорож до Ербіля. Не викликає сумнівів лише результат: Уперше ціллю терористів в Іраку стала етнічна група на чолі з її політичною верхівкою. Терористична акція в Ербілі окреслює контури можливого виникнення другого фронту в Іраку. З одного боку борються іракські партизани-терористи проти американських солдатів. З іншого - іракці проти іракців. Отже, думку стосовно того, що швидка передача влади в Іраку до рук іракців вилікує всі старі рани, можна спростувати. Американці мають наміри вже в червні передати владу новообраному іракському урядові. Та важливішим за поспішливі вибори, які загрожують існуванню країни, є повернення ООН до Іраку,- підсумовує ЦАЙТ.
До іншої теми. Правлячі в Німеччині соціал-демократи та опозиційний блок партій ХДС/ХСС виявляються неспроможними в боротьбі за кращі уми та викликають у багатьох іноземних фахівців відчуття непотрібності. Ситуацію, яка склалася навколо нового закону Німеччини про імміграцію, коментує тижневик РЕЙНІШЕР МЕРКУР:
Припустимо, молодий болгарин є фізиком, який подає надії. Впродовж трьох місяців він має дозвіл займатися дослідницькою роботою в одному з німецьких університетів. По закінченні цього строку він змушений залишити Німеччину й, повернувшись на батьківщину піклуватися там про відкриття нової візи до Німеччини. Якщо йому пощастить, він отримає дозвіл продовжувати свою наукову роботу в ФРН. Після захисту дисертації молодий науковець мусить остаточно залишити Німеччину. Така ситуація є реальністю. Якщо Німеччина й надалі так само поводитиметься з науковцями, запрошеними до країни, то найпізніше через 10 років її наукова дослідницька галузь опиниться в критичному стані. Новий закон про імміграцію конче необхідний,- ще три роки тому представники всіх німецьких партій мали з цього приводу одностайну думку. Дехто з політиків, що належать до союзу ХДС/ХСС, виступали за систему пунктів - механізм відбору, згідно з яким іммігранти мали отримувати пункти за знання мови, вік, рівень освіти та фахову кваліфікацію. Саме про цю систему пунктів політики блоку партій ХДС/ХСС сьогодні не хочуть більше й чути. На їхню думку, вона може призвести до некотрольованої імміграції,-
розповідає тижневик РЕЙНІШЕР МЕРКУР і продовжує:
Німеччина є імміграційною країною,- цю фразу можна повторювати без кінця. Той, хто намагається ігнорувати цей факт, є також не здатним до прагматичного ставлення до імміграції. Країні, яка не має власних корисних копалин і для якої з цієї причини велике значення мають винаходи та дослідницька робота, просто необхідно змагатися за кращі уми. Не потрібно забувати й про демографічні проблеми. Якщо через невисокий рівень народжуваності виникне нестача в спеціалістах, осиротіють спочатку робочі місця. Це вплине й на економічний розвиток країни,- наголошує РЕЙНІШЕР МЕРКУР.
Огляд тижневої німецької преси підготувала Людмила Гартунґ.
Існує думка, що якщо США передадуть владу в Іраку іракцям, ситуація в країні стабілізується. Нещодавні вибухи, які сталися в офісах курдських партій в іракському місті Ербіл, де проживає переважно курдська частина населення Іраку, свідчать про інше. Чи було це замахом на курдів та їхню політичну верхівку? На перший погляд усе збігається. Курди були союзниками американців під час війни проти Саддама Хусейна. Вони є також найвірнішими партнерами американських військ. Курди є так би мовити прихильниками моделі мирного Іраку, який перебуває під владою Америки. Саме з цих причин, вразивши курдів, терористи мали на меті нашкодити американцям. Це є першою відповіддю,-
читаємо в ЦАЙТ. Далі газета пише:
Однак, той, кого ця відповідь влаштовує, може не помітити іншого, більш насторожуючого факту. Ціллю терористичного акту, скоєного в Ербілі, були саме курди. Тому що, починаючи з 1991 року, вони живуть у майже автономії від Багдада. Тому що, на відміну від арабських сунітів та шиїтів, вони вже давно мають власний парламент. І не в останню чергу через те, що їхнє прагнення до незалежності помітно заважає арабам. Поки що залишається невідомим, хто саме відправив терористів-камікадзе в їхню останню подорож до Ербіля. Не викликає сумнівів лише результат: Уперше ціллю терористів в Іраку стала етнічна група на чолі з її політичною верхівкою. Терористична акція в Ербілі окреслює контури можливого виникнення другого фронту в Іраку. З одного боку борються іракські партизани-терористи проти американських солдатів. З іншого - іракці проти іракців. Отже, думку стосовно того, що швидка передача влади в Іраку до рук іракців вилікує всі старі рани, можна спростувати. Американці мають наміри вже в червні передати владу новообраному іракському урядові. Та важливішим за поспішливі вибори, які загрожують існуванню країни, є повернення ООН до Іраку,- підсумовує ЦАЙТ.
До іншої теми. Правлячі в Німеччині соціал-демократи та опозиційний блок партій ХДС/ХСС виявляються неспроможними в боротьбі за кращі уми та викликають у багатьох іноземних фахівців відчуття непотрібності. Ситуацію, яка склалася навколо нового закону Німеччини про імміграцію, коментує тижневик РЕЙНІШЕР МЕРКУР:
Припустимо, молодий болгарин є фізиком, який подає надії. Впродовж трьох місяців він має дозвіл займатися дослідницькою роботою в одному з німецьких університетів. По закінченні цього строку він змушений залишити Німеччину й, повернувшись на батьківщину піклуватися там про відкриття нової візи до Німеччини. Якщо йому пощастить, він отримає дозвіл продовжувати свою наукову роботу в ФРН. Після захисту дисертації молодий науковець мусить остаточно залишити Німеччину. Така ситуація є реальністю. Якщо Німеччина й надалі так само поводитиметься з науковцями, запрошеними до країни, то найпізніше через 10 років її наукова дослідницька галузь опиниться в критичному стані. Новий закон про імміграцію конче необхідний,- ще три роки тому представники всіх німецьких партій мали з цього приводу одностайну думку. Дехто з політиків, що належать до союзу ХДС/ХСС, виступали за систему пунктів - механізм відбору, згідно з яким іммігранти мали отримувати пункти за знання мови, вік, рівень освіти та фахову кваліфікацію. Саме про цю систему пунктів політики блоку партій ХДС/ХСС сьогодні не хочуть більше й чути. На їхню думку, вона може призвести до некотрольованої імміграції,-
розповідає тижневик РЕЙНІШЕР МЕРКУР і продовжує:
Німеччина є імміграційною країною,- цю фразу можна повторювати без кінця. Той, хто намагається ігнорувати цей факт, є також не здатним до прагматичного ставлення до імміграції. Країні, яка не має власних корисних копалин і для якої з цієї причини велике значення мають винаходи та дослідницька робота, просто необхідно змагатися за кращі уми. Не потрібно забувати й про демографічні проблеми. Якщо через невисокий рівень народжуваності виникне нестача в спеціалістах, осиротіють спочатку робочі місця. Це вплине й на економічний розвиток країни,- наголошує РЕЙНІШЕР МЕРКУР.
Огляд тижневої німецької преси підготувала Людмила Гартунґ.
Реклама