Мистецтво світла у підвалі колишньої броварні

Крокуючи музеєм, відвідувачі розповідають про відчуття запаморочення. «Так, трохи паморочиться у голові від того, що все перебуває в енергійному русі. Десь сильніше, десь слабше. Це - від цього танцюючого світла».

Десять чоловік непевним кроком ступають на металічну доріжку, яка веде до комори колишньої пивоварні Lindenbrauerei, заставленої резервуарами для бродіння. Дехто шукає точку опори. Наскільки велике це приміщення, точно сказати важко – точки світла миготять по всьому приміщенню, стираючи відчуття простору.

Трансформація світу – у вигляді гри світла

Художник з Дюссельдорфа Міша Кубаль назвав свою інсталяцію Space Speach Speed – «простір, мова, швидкість». Слова проектують на кулі, обкладеній шматочками дзеркала, вони розлітаються по стінах бризками світлових уламків. Екскурсовод Імке Тітьє каже: «Цією роботою Кубаль реагує на нові способи комунікації, що повністю змінили світ в останні роки. Мобільні телефони та інтернет викликали трансформацію всього світу, кожен тепер у досяжності у будь-який час, кордони подолано - усе це якраз і відбиває ця кімната. Ви не одразу можете побачити кордони, усе рухається і від цього руху нікуди не втекти».

І ексурсовода Імке Тітьє, і її екскурсійну групу обліпили точки світла, вони теж, так би мовити, стали частиною інсталяції. Нереставровані стіни старої пивоварні Лінден ще дихають давниною. Її збудували в 19-му столітті в Унні, а тридцять років тому з неї були відвантажені останні бочки з пивом. Куратор музею, який постав на цьому місці, Урсула Зінрайх розповідає: «Мистецтво світла є однією з найбільш технологічних форм мистецтва. Ці приміщення дозволяють експериментувати – чого не можуть дозволити класичні музейні будівлі. А саме: під кожен окремий твір мистецтва можна віддати окрему кімнату».

Сподівання на "культурну столицю"

Ідеальні умови колишньої броварні після заснування тут музею 2001 року приваблюють відомих художників міжнародного рівня, таких як, наприклад, Джеймс Таррелл або Джозеф Косут. Публіка, навпаки, приходить переважно місцева. Тож, за словами куратора музею Урсули Зінрайх, вони хочуть домогтися, щоб до маленької Унни «приїздила широка міжнародна публіка, причому не лише знавці, а й широкі верстви населення». Великі сподівання у цьому зв’язку покладаються на наступний рік, коли місто Ессен та Рурський регіон загалом матимуть статус «культурної столиці Європи».

Автори: Зола Гюльзевіґ/ Захар Бутирський

Редактор: Євген Тейзе