Африканські нетрі посеред Європи

На півдні Італії розростаються нетрі з благеньких хатинок. Сюди прибувають сотні африканців, щоб заробити гроші для себе і своїх родин. Особливо влітку. Вони шукають роботу на фруктових і овочевих плантаціях італійських фермерів. Часто безуспішно, бо ціни на врожай падають, а кількість прибульців зростає.

Близько тисячі африканців мешкають у цих нетрях в італійському регіоні Апулія. У розпал літа їх ще більше. Гетто - так місцеві мешканці називають це саморобне селище з покинутими будинками, нелегальними хатинками та купами сміття. Електрики, води та каналізації тут немає.

Ті, хто хочуть вижити в "гетто", мусять самі собі допомагати. Генератори виробляють електрику. Той, хто вміє працювати руками, пробує ремонтувати різні речі, як у цьому пункті ремонту велосипедів. Велосипеди для багатьох поселенців - єдиний засіб пересування. Ті, хто хочуть вибратися з "гетто" на роботу на плантаціях, позичають їх або мусять іти пішки.

Від "гетто" до столиці провінції, міста Фоджа - близько 15 кілометрів. У передмістях розташовані плантації, де африканським мігрантам іноді щастить знайти роботу. Інших видів роботи в Апулії майже не знайдеш: у регіоні слабко розвинена промисловість, люди живуть із сільського господарства. Понад 15 відсотків місцевих - безробітні внаслідок економічної кризи в Європі.

Ібра Мбаке Фалль та Нгор Сарр із Сенегалу теж знають, як важко тут заробити гроші. Нгор донедавна мав строковий контракт, що тут вважається рідкістю. "Тимчасові роботи оплачуються погано", - каже Ібра. Збираючи помідори, можна заробити 3,50 євро за годину. Частину заробленого 32-річний африканець мусить віддавати "капоралі" - африканській та італійській мафії.

Мешканці нетрів не мають захисту від "капоралі". Мафіозі керують у селищі, наче в маленькій державі. Торгівля наркотиками і проституція - тут звичні явища. "Держава має інші проблеми", - кажуть на це італійські чиновники. Принаймні іноді до нетрів приїздить мобільна лікарська бригада. Також тут подекуди встановили біотуалети.

Чимало італійців, які живуть поруч, бачили нетрі тільки по телевізору. Мало хто зважиться зазирнути сюди добровільно, каже Архангело Майра. Католицький місіонер працює над покращенням умов життя мешканців "гетто". Разом із іншими добровольцями він організовує мовні курси. "Більшість поселенців не мають дійсних документів", - зауважує він.

У Аrt Village, розташованому за годину їзди від нетрів, африканці вчаться будувати. У власноруч зведених будівлях за межами "гетто" вони пізніше мають оселитися. Проект частково фінансує місцева влада. Однак це схоже на краплю в морі: на будівництві можна зустріти лише кілька десятків мігрантів, у той час як поблизу їх тисячі.

"Я був тут нелегально і виживав, працюючи вуличним продавцем. В Аrt Village мені допомогли, тож зараз я маю дозвіл на перебування", - каже Мбає Ндіає. Він заснував громадську організацію La Senegalese і виступає за те, щоб африканці могли отримувати в Італії документи та провадити незалежне життя.

"Ідеться про гідність", - каже Мамаду Ламін Гей. Він тішиться, бо більше не повинен жити в "гетто". "Коли я згадую про те, як туди прибув, серце крається, - каже сенегалець. - Бараки з картону і пластику - це не та Європа, про яку я завжди мріяв". Нині Мамаду здобуває освіту і сподівається, що це уможливить для нього краще майбутнє в Італії.

Чимало африканців охоче виїхали б із нетрів та з Італії, але цьому перешкоджає Брюссель. За законодавством ЄС, біженці можуть просити притулку лише в тій країні, до якої прибули спершу. Той, хто має документи, може перебувати в іншій країні Шенгенської зони щонайбільше три місяці. Потім біженці можуть бути депортовані.

"Дім там, де Барілла", - написано на картонках, якими біженці вкрили свій курінь. Барілла - це великий італійський продуктовий концерн. "Брендові" африканські хатинки нужденні, вони ледве витримують вітер і дощ. Нині в Італії живуть 65 тисяч біженців, більшість із них - африканці. Багато з них охоче повернулися б додому, до своїх родин. Але квитки для них занадто дорогі.