ЗСУ переходять на корпусну структуру. Що це змінить?

"Враховуємо виклики часу та працюємо на посилення армії навіть у тих непростих умовах, що склалися. Триває реформа організаційної структури Збройних сил. Приступили до реалізації заходів з переходу на корпусну структуру", - коротко повідомив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський 3 лютого.

Того ж дня про початок армійської реформи заявив і президент Володимир Зеленський. "Ми обговорили підходи до призначення командирів корпусів: це мають бути найбільш підготовлені, найбільш перспективні офіцери з бойовим досвідом і сучасним мисленням", - сказав він тоді у вечірньому зверненні.

Це рішення привітали військові експерти, які вже не перший рік говорять про необхідність переведення ЗСУ на корпусну структуру. "Це результат того, що проблему визнали. Це вже великий позитив - є шанс, що ми цю проблему поборемо, - в інтервʼю DW прокоментував Тарас Чмут, військовий аналітик і голова фонду "Повернись живим". - Зараз уже є розуміння, що тимчасові органи управління не працюють і потрібно укрупнювати рівень керівництва на війні".

За його інформацією, передбачається, що корпуси будуть створені шляхом обʼєднання певної кількості бойових бригад. Або ж формуватимуться на базі однієї великої бригади, до якої приєднають інші військові частини.

Якою є нинішня структура ЗСУ

Наразі ЗСУ воюють бригадами. На фронті вони об’єднуються в оперативно-тактичні угруповання (ОТУ), а ті - в оперативно-стратегічні угруповання військ (ОСУВ). Над ними стоять оперативні командування (ОК), що й складають Сухопутні війська, яким керує Генеральний штаб ЗСУ.

ОТУ і ОСУВ є тимчасовими структурами, які очолюють тимчасові командувачі. Саме це, за спостереженнями Тараса Чмута, призводить до "повного хаосу управління". "Зокрема через це ми маємо таку ситуацію на полі бою - коли ми відступаємо і втрачаємо позиції", - додає він.

"Командир відділення керує 6-12 людьми. Командир взводу - 3-4 відділеннями, командир роти - 3-4 взводами, командир батальйону - 3-6 ротами, командир бригади - 5-10 батальйонами або дивізіонами. А командир ОТУ керує 20-30 різними військовими частинами Сухопутних військ, - пояснює Чмут. - Він не знає цих людей, їхнього потенціалу і спроможностей, не знає реального стану справ. Він фізично не може контролювати таку кількість підлеглих".

Українське військо мало корпуси до 1990-х, коли почалося поступове скорочення армії, нагадує Чмут. "Десь на рубежі 2012-2014 років із наявних армійських корпусів сформували оперативні командування "Південь" і "Північ" та окремий район "Крим", за оборону якого відповідали військово-морські сили. Фактично ця структура не була заточена на велику війну", - пояснює експерт.

Він зауважує, що російсько-українська війна вимагає іншої побудови війська. "На таку велику війну орієнтувалась радянська армія, - каже Чмут. - І нам треба відкатуватись назад в своїй структурі - з урахуванням технологій, нової реальності поля бою та людського ресурсу".

Проблеми українського війська

Питання структури ЗСУ вчергове актуалізувалось на початку цього року, коли стали відомі проблеми навколо створення і застосування 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської - як-то відсутність досвідчених командирів, слабка підготовка бійців, нестача озброєння та, як наслідок, масове СЗЧ і дезертирство. Тоді військовий експерт, директор громадської організації New geopolitics research network Михайло Самусь у коментарі DW повʼязував ці проблеми із відсутністю персональної відповідальності у війську. На його думку, це є наслідком наявної структури - із тимчасовими командувачами.

Тоді ж міністр оборони Рустем Умєров анонсував "комплексний аналіз Сухопутних військ". "На основі результатів перевірки ми запровадимо реформи у системі управління та кадрової політики в командуванні Сухопутних військ, оптимізуємо управлінські процеси, посилимо боєздатність наших підрозділів новими підходами до підготовки", - пообіцяв Умєров.

Читайте також: СЗЧ й інші проблеми нових бригад ЗСУ - як виправити ситуацію?

Самусь переконаний, що створення корпусів допомогло би більше ефективно організувати і підготовку бригад, і їхнє застосування на фронті. "Якби був корпус, у ньому можна було би створювати нову бригаду. І її кадровим потенціалом займались би вже досвідчені бригади, які входять у цей корпус. Так само корпус відповідав би за оснащення бригади", - додав експерт.

На думку іншого експерта, голови Ради резервістів Сухопутних військ Івана Тимочка, на рішення про перехід ЗСУ на корпусну структуру впливає низка факторів - зокрема, збільшення війська "з 250 тисяч до мільйона", сталість лінії фронту та необхідність довгострокового планування. "Перейти на корпус можна, коли підготовлені фахівці й коли ми можемо говорити, що армія вийшла на стабільний рівень в плані поставок озброєння, підтримки і створення формувань. Коли армія може планувати свою роботу на найближчих 5-10 років", - у коментарі DW каже Тимочко.

Виклики нової структури ЗСУ

Найбільшим викликом, на думку Тимочка, є пошук компетентних очільників корпусів. "Командир корпусу має орієнтуватися в тактико-технічних характеристиках всієї номенклатури зброї, яка є на балансі його бригад, щоб він і штаб корпусу могли ефективно налагоджувати ешелонованість дій корпусу, його логістику", - додає Тимочко.

Водночас Тарас Чмут нагадує, що в українському війську уже понад рік існують чотири армійські корпуси у складі Сухопутних військ, а також 30-й корпус морської піхоти і 7-й корпус в складі десантно-штурмових військ. Проте наразі жоден з цих корпусів не воює своїм набором військ, зауважує Чмут. "Наприклад, 30-й корпус морської піхоти відповідає за ОТУ "Херсон". Але його корпусні бригади розкидані на Курськ, Харків, Покровськ, Запоріжжя, Херсон тощо. Відповідно, командувач корпусу керує не своїми штатними бригадами і підрозділами, а якимись іншими, які йому хтось дав", - пояснює експерт.

Крім того, до складу корпусу мають увійти не лише кілька бойових бригад, зауважує експерт. "Це ще й артилерія, протиповітряна оборона, розвідка, БПЛА, підтримка і купа інших тилових підрозділів, - додає Чмут. - З одного боку, в нас і зараз не вистачає людей. А з іншого - ви формуєте віртуальну структуру, яка передбачає купу людей, яких немає".

"Тобто, якщо ми зараз створимо нові корпуси, нема гарантії, що щось зміниться", - додає Чмут. Водночас він зауважує, що наразі вже є політичне рішення щодо переведення ЗСУ на корпусну структуру.

Як воює російська армія

Коли РФ почала повномасштабне вторгнення в Україну, вона воювала переважно батальйонно-тактичними групами, нагадує Михайло Самусь. "Це має сенс, якщо операція швидкоплинна і потребує швидких маневрів, але не під час позиційної війни на виснаження", - вважає експерт. Саме тому, на його думку, наприкінці 2022 року росіяни почали масштабувати власне військо - створили армії і дивізії замість бригад. "А ЗСУ залишились у тій самій організаційній моделі, де основа - це бригада", - зауважує Самусь.

В оперативному плані російське військо є більш системним і сталим, ніж українське, погоджується Тарас Чмут. "Вони вивчають досвід і укрупнюються. Значною мірою це теж є поверненням до тієї архітектури, що була закладена в радянські часи", - каже експерт.

"У цілому на полі бою росіянам важко, - підсумовує Чмут. - Проте на оперативно-тактичному рівні вони активно пересуваються. У 2023 році вони перехопили стратегічну ініціативу на полі бою і далі продовжують її утримувати".