ЗМІ ФРН про переговори: На багато очікувати не варто

Німецькі ЗМІ жваво коментують ситуацію навколо перемовин Росії та України, що розпочалися в Стамбулі в п'ятницю, 16 травня, та їхні можливі наслідки. Оглядачі вказують, що відсутність у Туреччині президента РФ Володимира Путіна - це частина продуманої силової гри, а приїзд президента України Володимира Зеленського - свідчення про те, хто хоче війни, а хто ні. При цьому президент США Дональд Трамп нічого не робить, щоб змінити ситуацію, що склалася. Найцікавіші оцінки та прогнози - в огляді DW.

Нandelsblatt: Переговори в Туреччині від самого початку приречені на провал

"Путін боягуз - це полегшує завдання" - так зазначено в коментарі, опублікованому у діловій газеті Нandelsblatt. Його авторка Марайке Мюллер (Mareike Müller) вважає, що Путін, і надалі уникаючи діалогу з президентом України Зеленським, "неухильно переслідує свої військові цілі, а президент США Дональд Трамп нічого не робить, щоб змінити ситуацію".

Володимиру Путіну, який запропонував відновити прямі переговори між Росією та Україною, зрештою забракло сміливості сісти за стіл переговорів із Володимиром Зеленським, пише Мюллер. "Замість того він відправив делегацію - ще один різкий випад. (...) Люди, які повинні говорити з українською стороною від імені Росії, не мають ні великого впливу в Кремлі, ні особливих повноважень щодо ухвалення рішень. Тож зустріч у Туреччині від самого початку приречена на провал", - прогнозує авторка видання.

Тепер, зазначається в публікації, навіть президент Трамп, мабуть, зрозумів, що Путін серйозно не зацікавлений у мирі. "Путін послідовно переслідує свої військові цілі, і другий президентський термін Трампа цього не змінив. Припинення вогню стоїть на шляху до досягнення цих цілей. Щобільше, російська армія навіть не повністю контролює території, які Кремль, порушуючи міжнародне право, вважає частиною РФ", - зазначає Марайке Мюллер.

За її словами, навіть якщо делегації Росії та України за допомогою посередників досягнуть невеликого прогресу, наприклад, у вигляді обміну полоненими, Заходу не слід давати пошивати себе у дурні. "Міжнародна спільнота наблизиться до завершення війни лише в тому разі, якщо тиск на агресора Путіна посилюватиметься - через дедалі жорсткіші санкції та дедалі сильнішу підтримку України. (...) Відсутність Путіна в Туреччині полегшує принаймні одне завдання: ніхто, як і раніше, не може приписати Москві наявність у неї доброї волі", - резюмує коментаторка Нandelsblatt.

FAZ: Зараз важливо, як поведеться Трамп

Оглядач правоконсервативної Frankfurter Allgemeine Zeitung (FAZ) Ніколас Буссе (Nikolas Busse) також погоджується з тим, що від переговорів у Стамбулі не варто очікувати багато чого. І підкреслює, що зараз важливіше те, як Трамп і надалі поводитиметься з Росією. Однак він, упевнений Буссе, "не повернеться до політики стримування, яку проводив Байден".

В принципі, як сказано в коментарі, на цей момент щодо України є два треки переговорів: в Стамбулі, з одного боку, та між Україною та Америкою, з іншого. Після фіаско в Білому домі, веде далі Буссе, Зеленський змінив тактику і тепер неодноразово представляв себе як "вірного васала Трампа". "Було щось принизливе в тому, як Україна дозволила американському президенту викликати себе до Стамбула. Однак Зеленський напевно зрозумів, що, використовуючи конфронтаційний і вимогливий стиль, якого Київ раніше дотримувався у відносинах із союзниками, він неминуче програє президенту, чий політичний капітал значною мірою складається із самовихваляння", - вважає оглядач FAZ.

І, змінивши манеру спілкування з Трампом, Україна не так вже й погано справляється з новим курсом: "Нова версія угоди про природні ресурси вигідна країні, а Зеленському, видно, вдалося відкрити Трампу очі на наміри Путіна. Виконавши вимоги Вашингтона, український президент дав зрозуміти, хто хоче війни, а хто ні".

Тепер, уточнює оглядач FAZ, найбільше питання полягає в тому, наскільки глибоким буде усвідомлення Трампом цього факту. "Він не захоче відмовитися від своєї ідеї домогтися історичного миру і знайти баланс у відносинах із Росією. Він не повернеться до політики стримування (Москви. - Ред.), яку проводив Байден - хоча б тому, що це була політика Байдена. Але принаймні Трамп сам порушив тему нових санкцій, а в Сенаті триває підготовка до них. Європа також повинна зробити все можливе, щоб і надалі посилити тиск на Путіна. Санкції - не панацея, але, мабуть, втрати для Росії від них ще недостатньо високі", - виснував Ніколас Буссе.

Berliner Zeitung: Кремль робить ставку на ерозію ресурсів України та терпіння Заходу

Зі свого боку, аналізуючи в Berliner Zeitung те, що відбувається в Стамбулі та навколо переговорів, оглядач Александер Дерґай (Alexander Dergay) робить висновок, що Володимир Путін покладається на силу, а Захід виглядає менш рішучим. На думку Дерґая, демонстративна відсутність Путіна на переговорах у Туреччині - це не дипломатична помилка, а частина продуманої силової гри.

"Володимир Путін не з'явився в Стамбулі, але він домінував на місці події. У світосприйнятті Москви панує сувора ієрархія: великі держави ведуть переговори лише з рівними собі, а "маленькі європейці", як їх називають у Кремлі, вважаються такими, що отримують накази з Вашингтона. Саміт із Володимиром Зеленським підняв би українського президента на щабель рівного партнера по переговорах - табу для Москви, яка паплюжить Україну як нелегітимний "київський режим", - підкреслює журналіст.

Тим часом на фронті наступ Росії давно вже перетворився на "битву на виснаження" - Кремль робить ставку "на повільну ерозію українських ресурсів і терпіння Заходу". Саме тут, переконаний Александер Дерґай, і проявляються довгострокові розрахунки Москви: "Припинення вогню без чіткого врегулювання кордонів призведе до чергового "замороженого конфлікту" - моделі, яку Росія відпрацювала в Придністров'ї, Абхазії, Південній Осетії та, з 2014 року, в деяких районах Донбасу. (...) Невизначений згідно з міжнародним правом статус заморожує фронт, узаконює постійну присутність російських військ і блокує курс відповідної держави до НАТО або ЄС".

Однак найразючіші зміни, зазначає видання, спостерігаються далеко від лінії фронту: "Ізоляція, в яку Росія потрапила після вторгнення (в Україну. - Ред.) у 2022 році, значною мірою випарувалася. Делегації з Африки, Латинської Америки й навіть окремих країн ЄС знову здійснюють паломництво до Москви, востаннє - на парад 9 травня. Анкара вигідно продає свою роль посередника обом сторонам і послідовно розширює свій вплив як регіональна держава, Індія та Саудівська Аравія балансують між блоками. Ця багатополярна реальність підриває режим західних санкцій і дає Путіну простір для маневру як незамінному гравцеві".

Водночас нарікає Дерґай, російські "червоні лінії" паралізують процес ухвалення рішень у Європі: "Дебати в Берліні щодо (поставок Києву. - Ред.) крилатих ракет Taurus ілюструють, як працює сценарій погроз. (...) Глава МЗС Польщі Радослав Сікорський, який не відрізняється стриманістю, категорично виключив введення військ (в Україну. - Ред.). Для Москви будь-який подібний прояв - ознака послаблення рішучості Заходу, яка потім виллється в реальні дії, а не в порожню риторику".

Поки оголошення про постачання зброї або надання гарантій безпеки Києву залишаються безрезультатними, Москва отримує вигоду з нинішньої паузи та виграє час, і якщо "гармати на фронті можуть колись замовкнути, то геополітичні наслідки вже давно почалися", - підсумовує оглядач видання Berliner Zeitung.