За крок до втрати безвізу: опозиція Грузії без стратегії?

Верховна представниця ЄС із закордонних справ та безпекової політики Кая Каллас цього тижня підтвердила, що стосовно Грузії обговорюються "всі варіанти, у тому числі, призупинення безвізового режиму". Причина - "демократичний відкат" цієї кавказької країни. Грузинська влада, якій закидають проросійську позицію, хоче тепер вибачень від голови європейської дипломатії. А опозиція?

Грузинська опозиція вже понад 260 днів бойкотує парламент. Відразу після оголошення попередніх підсумків парламентських виборів 26 жовтня 2024 року найбільші прозахідні партії Грузії не визнали результатів голосування і не брали участь у роботі парламенту. Лише 12 депутатів партії "За Грузію" Георгія Гахарії не відмовилися від своїх депутатських мандатів, хоч і приєдналися до бойкоту.

При цьому масові антиурядові протести, що тривали наприкінці минулого та на початку нинішнього року, зійшли нанівець. Багато учасників акцій говорять про втому та розчарування. Хтось звинувачує в бездіяльності опозицію, яка, на їхню думку, і в самих протестах відігравала роль не стільки організаторів, як тих, хто приєднався.

На думку оглядачів, сама грузинська опозиція залишається роз'єднаною. Вона не змогла об'єднатися ні перед виборами, ні перед обіцяними і розпочатими урядом правлячої партії  "Грузинська мрія" арештами лідерів партій. Більше того, опозиція не має спільного лідера, який би консолідував громадянське суспільство, тоді як влада, схоже, успішно пережила протести перших місяців після виборів, безперешкодно випускає закони, що обмежують громадянські свободи і методично перебудовує державу на свій розсуд.

Опозиція ж у цьому всьому перебуває у становищі спостерігачів, але все ще не може подолати розбіжності. "Виборці очікували, що опозиція об'єднається та домовиться про "правила гри", але ці очікування не виправдалися", - каже в інтерв'ю DW грузинський політолог Дачі Читая.

Читайте також: Європарламент назвав Грузію країною, захопленою незаконним режимом

Бойкот парламенту та репресії влади

Політична криза в Грузії загострила проблеми грузинської опозиції, які накопичувалися роками. Через них вона не змогла об'єднатися в єдиний блок, або висунути людину, яка очолить увесь опозиційний рух. Експрезидентці Грузії Саломе Зурабішвілі вдалося сформувати з найбільших партій три коаліції, але не більше. Сама ж вона так і не змогла стати лідеркою усіх невдоволених владою. Політичний оглядач Гела Васадзе зазначає, що Саломе Зурабішвілі не змогла об'єднати опозицію, бо так і не стала повною мірою грузинською політикинею - Зурабішвілі народилася у Франції і довгий час прожила там. Він також зазначає, що кожен лідер партії вважає, що саме він має стати прем'єр-міністром, ніхто не хоче відмовлятися від амбіцій.

"Нашим політикам важливо гарно виступити по телевізору. Це політична традиція Грузії. У наших політичних партіях не проводяться праймеріз. Люди приходять, стають лідерами партій недемократичними методами. Вони не хочуть віддавати свою політичну долю на відкуп виборця. Але ж це і є демократія. Люди все це відчувають", - розповідає він.

Дачі Читая додає, що партії часто залежать не від електорату, а від бізнесменів-спонсорів. "Партії часто ставлять інтереси окремих осіб вище за колективні інтереси членів і прихильників. Це формує егоцентричну поведінку серед політичних лідерів, що історично призводило до краху багатьох грузинських політиків", - зазначає Читая. Він нагадує, що фрагментація опозиції та нездатність об'єднатися послабили табір противників "Грузинської мрії" та дозволили їй безперешкодно консолідувати владу. Водночас експерти зазначають, що опозиція занадто переоцінює увагу Заходу до Грузії та чекає, що Євросоюз вирішить майбутнє Грузії замість них.

Читайте також: Грузія стала диктатурою - доповідь Європарламенту

Перспективи опозиції на місцевих виборах

Незважаючи на відсутність представництва в парламенті, опозиційні сили намагаються зберегти вплив через вуличні акції, онлайн-кампанії та роботу в регіонах. Такі партії та коаліції, як "Лело - Сильна Грузія", "Гірчі" та "За Грузію", організовують зустрічі з виборцями. Проте експерти зазначають, що досі не вибудовано чіткої координації між фракціями, що знижує ефективність опозиційних ініціатив.

Наприклад, майже всі опозиційні партії відмовилися від участі у місцевих виборах, запланованих на жовтень 2025 року. Але партія "Лело - Сильна Грузія" офіційно підтвердила участь у голосуванні 4 жовтня 2025 року, заявивши, що готова "боротися на всіх можливих фронтах" проти "російсько-олігархічного режиму" Бідзини Іванішвілі.

У коментарі DW один із лідерів партії Іраклі Купрадзе зазначив, що їхнє політичне об'єднання брало участь у протестах, але, на його думку, протести мають супроводжуватися політичними діями. "Місцеві вибори - це можливість для нас показати суспільству та міжнародним партнерам авторитарну сутність "Грузинської мрії", а також вести кампанію з місцевих питань - охорони довкілля, міської політики, громадського транспорту - які є дуже важливими для наших виборців", - сказав Купрадзе.

Тим часом рішення партії "Лело - Сильна Грузія" викликало хвилю критики: одразу троє чільних членів партії вийшли зі складу керівництва. Деякі лідери інших опозиційних коаліцій звинуватили партію у зраді та легітимації влади.

Читайте також: Тепер черга ЗМІ? Як влада Грузії шукає "іноагентів"

Чи потрібний бойкот місцевих виборів?

Політолог Дачі Читая зазначає, що бойкот місцевих виборів - логічний крок із боку опозиції. "Передусім, нелогічно брати участь у виборах, які організує уряд, чию легітимність ти не визнаєш. Участь опозиції в таких виборах поставила б під сумнів їхні колишні заяви щодо нелегітимності влади "Грузинської мрії". Це, своєю чергою, посилило б сприйняття громадськістю опозиції як непослідовної та непрофесійної", - сказав він.

Гела Васадзе, натомість, каже, що неучасть у виборах викреслює опозицію з політичного життя країни, проте якщо незгодні з владою балотуватимуться, такі вибори можуть стати тригером для пожвавлення протестів. "Протестні настрої нікуди не поділися. Демократія та чесні вибори дають людям реалізувати свої гнів і невдоволення через голосування. Якщо у них цього відібрати, то це невдоволення буде накопичуватися і, зрештою, може все скластися за таким сценарієм, який не сподобається жодній зі сторін", - сказав Васадзе.

Згідно з опитуванням тбіліського Інституту соціальних досліджень та аналізу (ISSA), 54,5 відсотка населення Грузії вважають, що опозиція повинна брати участь у місцевих виборах. При цьому вибори відбуватимуться на тлі позбавлення волі багатьох лідерів опозиційних партій. На думку Гели Васадзе, це швидше зіграє на руку опозиції, яка матиме можливість пояснити програш тим, що багато основних осіб перебувають у в'язниці.