Вірменія між ЄС і Росією: тактичний прагматизм Пашиняна

Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян на тлі ухвалення парламентом країни закону про початок процесу вступу до Європейського Союзу підтвердив участь в урочистостях 9 травня в Москві. Цей крок викликав питання про зовнішньополітичний курс Єревана.

Діалог Вірменії з Росією після двох років напруженості

Останніми тижнями спостерігається активізація вірмено-російського діалогу після періоду напруженості, що тривав понад два роки. Ключовою подією стала телефонна розмова між прем'єром Вірменії Ніколом Пашиняном і президентом Росії Володимиром Путіним 14 березня.

Приводом для телефонної розмови Єревана з Москвою стало інформування про завершення переговорів між Вірменією та Азербайджаном щодо тексту мирної угоди, яка має покласти край конфлікту, зокрема, навколо Нагорного Карабаху. При цьому вірменський прем'єр-міністр використав цю можливість, щоб підтвердити участь в урочистих заходах 9 травня - Дня перемоги над нацистською Німеччиною 80 років тому - в Москві.

Цьому передували два телефонні контакти між главами зовнішньополітичних відомств Вірменії та Росії - Араратом Мірзояном і Сергієм Лавровим. Міністри, за повідомленням пресслужб зовнішньополітичних відомств двох країн, обговорили двосторонні, регіональні та глобальні питання, приділивши особливу увагу прогресу в узгодженні тексту мирної угоди між Єреваном і Баку, що позитивно оцінила російська сторона.

Реагуючи на ці дипломатичні контакти, спікер Національних зборів Вірменії Ален Симонян загалом позитивно оцінив активізацію діалогу з Москвою, зазначивши, що "постійна напруженість" не може бути ефективною дипломатичною стратегією. Однак він заперечив твердження про те, що уряд Вірменії дав розпорядження про активізацію контактів із Росією.

Зближення Вірменії з Євросоюзом

Контекст активізації контактів Єревана з Москвою викликає високий інтерес на тлі законопроєкту "Про початок процесу вступу Республіки Вірменія до Європейського Союзу". Документ, ухвалений Національними зборами Вірменії 26 березня, був розроблений проєвропейськими силами і зібрав понад 52 тисячі підписів громадян перед внесенням до парламенту. Вірменська влада розглядає його ухвалення як практичну реалізацію концепції "збалансованої і врівноваженої" зовнішньої політики уряду Пашиняна.

Однак у Москві думають інакше і сприймають законопроєкт як сигнал про ймовірну зміну зовнішньополітичного вектора Вірменії з Росії на Захід із можливим виходом Єревана з очолюваних Москвою структур, зокрема з Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) - регіонального економічного блоку, до якого, окрім Росії та Вірменії, входять також Білорусь, Казахстан і Киргизстан. Віцепрем'єр РФ Олексій Оверчук уже 27 березня заявив, що Вірменія буде змушена обирати між ЄАЕС і ЄС, оскільки обидві організації пропонують схожі економічні моделі.

"Москві доведеться переглянути весь комплекс економічних відносин з Єреваном, якщо Вірменія йде до Європейського Союзу", - вказав Оверчук. Наголошуючи на значущості економічної співпраці для Вірменії, російський чиновник зазначив, що товарообіг між Росією і Вірменією 2024 року зріс більш ніж на 50 відсотків, сягнувши 12,7 мільярда доларів США, що становить понад третину всього зовнішньоторговельного обороту Вірменії.

Закон про вступ Вірменії до ЄС: декларація намірів чи вихід із невизначеності?

Резонансний законопроєкт, ухвалений у парламенті Вірменії, зазнає гострої критики з боку опозиції, зокрема й через декларативний характер. "Ця законодавча ініціатива, по суті, є лише декларацією намірів, а не повноцінним законом, оскільки не містить конкретних зобов'язань і механізмів реалізації", - сказав у розмові з DW секретар опозиційної фракції "Вірменія" Арцвік Мінасян.

Водночас він наголосив на суттєвому розриві між поточним становищем Вірменії та Копенгагенськими критеріями, необхідними для набуття державою статусу кандидата на вступ до ЄС. Наближення по європейських стандартів вимагає послідовних кроків у рамках уже чинної Угоди про всеосяжне і розширене партнерство Вірменії та ЄС (CEPA), а не гучних заяв, одягнених у форму законодавчих актів, переконаний опозиційний політик. Ухвалення такого рішення в умовах геополітичної напруженості, на думку Мінасяна, не тільки не приносить реальної користі країні, а й створює ризик додаткових конфліктів на міжнародній арені.

Тим часом голова партії "В ім'я республіки" Арман Бабаджанян, який представляє ініціаторів законопроєкту про вступ до ЄС, назвав це рішення виходом Вірменії "із зони невизначеності та формуванням чіткої зовнішньополітичної орієнтації на безпеку, економічний розвиток і реальний суверенітет".

"Вірменії необхідно терміново розробити національну стратегію вступу до ЄС із дорожньою картою, заявити про вихід із ЄАЕС як умову для початку переговорів із Брюсселем, після чого негайно звернутися до ЄС для укладення угоди про асоціацію та створення зони вільної торгівлі", - сказав Бабаджанян у розмові з DW.

Спроба залучити електорат, розчарований відносинами з РФ

Прагнення керівництва Вірменії до зближення з Європейським Союзом продиктоване насамперед внутрішньополітичними міркуваннями, вважають експерти. Так, вірменський політолог Тигран Григорян у розмові з DW вказав на позитивне сприйняття європейської тематики у вірменському суспільстві, що дає змогу владі залучати електорат, який розчарований у відносинах із Росією.

Європейська ініціатива, як зазначив у розмові з DW директор Інституту Кавказу, вірменський політолог Олександр Іскандарян, може бути частиною стратегії влади з метою трансформувати опозиційний ландшафт напередодні виборів до парламенту 2026 року.

Поїздка до Москви 9 травня - політичний прагматизм Пашиняна

Водночас експерти не розглядають участь Пашиняна в урочистостях Дня перемоги 9 травня як розворот Вірменії в бік Росії. За словами Григоряна, це, швидше, "розворот вірменської влади до політичного прагматизму".

Така поведінка Вірменії зумовлена мінливим геополітичним ландшафтом на тлі перемоги Дональда Трампа на виборах у США, можливого врегулювання війни в Україні та очікуваного зниження активності нової американської адміністрації у зовнішній політиці, зокрема на Південному Кавказі, пояснює співрозмовник DW. "Це змушує Єреван враховувати різні сценарії і діяти з обережністю в умовах наростання геополітичної невизначеності", - зазначає політолог.