Експерт: Без допомоги Заходу Україна втрачатиме території

Полковник Маркус Райснер (Markus Reisner) - австрійський військовий історик та викладач військової академії у Вінер-Нойштадті. В інтерв'ю DW він поділився міркуваннями про наступальні дії РФ в Україні та про вплив на ситуацію на фронті ультиматуму президента США Дональда Трампа на адресу його російського колеги Володимира Путіна.

Deutsche Welle: Пане Райснер, чи вважаєте ви цьогорічний російський літній наступ успішним з військової точки зору?

Маркус Райснер: Дивлячись, що визначати як успіх. Російський наступ покликаний вимотати українські збройні сили, щоб вони не змогли чинити опір. Це означає, що він проходить дуже повільно і вимагає великих ресурсів.

Росіяни просуваються насамперед тому, що їм вдається постійно протиставляти виснаженим українським військам нові сили, які вони начебто черпають із резерву. А це означає, що ініціатива та імпульс наразі перебувають у ЗС РФ.

Як ви оцінюєте дії Збройних сил України? Наприклад, Україна повідомила про звільнення території в районі Сум.

На сьогоднішній день росіяни намагаються стримати українські сили на півночі, в районі Сум і Харкова. Те ж саме відбувається й на півдні від Запоріжжя, тоді як у центральній частині фронту вони намагаються чинити масований тиск.

Ми вже бачили щось подібне минулого року. Тоді українцям вдалося послабити тиск росіян у центральній частині країни, бо несподіваний наступ під Курськом змусив ЗС РФ перекинути сили туди. Таким чином Україні вдалося затримати російську літню наступальну операцію.

Однак зараз ми бачимо, що тиск на Україну все більше посилюється і що виснажені війська з великими труднощами стримують росіян.

Те, про що ви згадали, - це локальні тактичні успіхи України. Вони важливі й показують, що Україна, у принципі, здатна за допомогою контратак зупинити росіян. Але локальний успіх у районі Сум нічого не змінює в ситуації, наприклад, на ділянці між Покровськом і Куп'янськом, де ситуація продовжує загострюватися.

Читайте також: Покровськ у напівоточенні армії РФ: яке значення місто має для оборони України?

Здатність України втримувати території залежить від допомоги Заходу

Наскільки критична ситуація в Покровську для української армії? Чи очікуєте ви негайного виведення звідти українських військ?

Ми перебуваємо на четвертому році війни і вже бачили, що коли Україна отримувала значну підтримку, наприклад, від Заходу, вона була спроможна зупинити росіян. Але якщо Україна не отримувала цієї допомоги або не була в змозі сама мобілізувати ресурси, то рано чи пізно результат був один і той самий: падіння території.

Згадайте, наприклад, оточений Маріуполь. Або бої за Бахмут і Вугледар. Але й успіхи України на Харківщині та Херсонщині. Якщо ми зараз подивимося на ситуацію в Покровську, то, на жаль, ми бачимо безліч ознак того, що якщо не буде значної підтримки або зміни ситуації на фронті, то рано чи пізно місто впаде. І не тільки Покровськ. Тут п'ять міст, які перебувають під тиском, - ще Куп'янськ, Сіверськ, Костянтинівка, Новопавлівка.

Хороша новина, на мій погляд, полягає в тому, що ЗСУ роблять спроби вести мобільну оборону, щоб не утримувати територію із запеклістю та завзятістю, як це було в Бахмуті, а реагувати на російські атаки якомога ефективніше.

І ми бачимо це, наприклад, у  Покровську. Українцям добре вдається структуровано відводити свої сили, навіть попри масовані атаки  дронів. Це означає, що навіть якщо місто впаде, не слід очікувати, що тисячі українських солдатів опиняться в оточенні.

Дональд Трамп скоротив термін дії ультиматуму керівництву Росії. Чи матиме це якийсь вплив на події на фронті?

Ми щойно говорили про оперативний рівень, а це питання стратегічного рівня війни. Україна сьогодні зазнає масованих авіаударів, які посилюються з кожним днем. Це означає, що країна змушена задіяти більше оборонних систем. І тут у гру вступають помічники України, наприклад, президент США, який оголосив, що в Україну буде поставлено додаткові системи Patriot. Але Patriot - це лише відповідь на загрозу з боку крилатих і балістичних ракет. Він не допоможе проти сотень безпілотників. Для цього потрібні інші системи та рішення, які Україна реалізує самостійно.

До цього додається фундаментальне питання: якщо ситуація на оперативному рівні продовжуватиме погіршуватися, що необхідно зробити на стратегічному рівні, щоб надати Україні відповідну підтримку? І тут з'являється Трамп, який скоротив ультиматум із 50 днів, як він сам сказав, до 10-12 днів.

Але найважливіше, що ці заяви мають бути підкріплені жорсткими заходами, інакше вони залишаться тільки погрозою. І тоді ми отримаємо саме те, про що росіяни нам весь час зі сміхом кажуть: "Так-так, ми вже чули про ультиматуми на 100 днів, на 50 днів, нічого не станеться". Тому все залежатиме від того, чи дійсно Трамп перейде від слів до дій.

Трамп потрапив у таку ж ситуацію, як і Байден

Але потрібно враховувати один складний момент. Під час війни було дві ситуації, коли обстановка дійсно різко загострювалася. Одна з них сталася восени 2022 року, після успіхів України під Києвом, Харковом і Херсоном, коли, як ми знаємо, росіяни розглядали можливість застосування тактичної ядерної зброї. Тоді США, зокрема завдяки посередництву Китаю та Індії, зуміли розрядити ситуацію. Адміністрація Байдена, президента США на той момент, була дуже обережною в управлінні ризиками, і США не готові були піти на крайні заходи, щоб уникнути ескалації.

Аналогічна ситуація була наприкінці роботи адміністрації Байдена. Українські війська ще перебували в районі Курська, володіли Суджею. І питання для Вашингтона полягало в тому, як ми можемо підтримати Україну, щоб вона, можливо, вже за президента Трампа і вимушених перемовин могла якомога довше утримувати цю територію, як своєрідний козир? Тобто, по суті, ідея полягала в обміні російської території на українську. І тоді адміністрація Байдена дозволила використання американських систем озброєнь дальньої дії.

Але ненадовго.

Ми бачили, в принципі, невелику кількість атак по чітко визначених цілях: на головний командний пункт російських військ північного угруповання, на важливий логістичний вузол і склад боєприпасів, на авіабазу, з якої злітали літаки, що бомбили Україну. У підсумку ситуація знову загострилася. Росіяни завдали удару ракетою середньої дальності типу "Орешник". Насамперед як послання європейцям: мовляв, ми можемо це робити, а ви не можете нам протистояти. Було кілька атак і в гібридному просторі. І знову міністри оборони і начальники генштабів зателефонували один одному, і більше не було атак на російську територію з використанням систем озброєння США або інших союзників України.

На мій погляд, зараз, через шість місяців після інавгурації президент Трамп перебуває в точно такому ж становищі, як тоді адміністрація Байдена. Він стоїть перед дилемою: росіяни не роблять того, чого я хочу. Я можу ескалувати ситуацію, але маю усвідомлювати, які відповідні реакції це може викликати. І ніхто не може сказати вам, чим це насправді закінчиться, готові американці піти на цей ризик чи ні і які наслідки це матиме для російської сторони.

Але він уже пообіцяв десять систем Patriot.

Правильно. Але це оборонні системи озброєння, які допомагають Україні відбивати атаки. А що буде з наступальними системами, які здатні діяти з території України по території Росії? Теоретично дістаючи навіть до Москви. Це зовсім інша ситуація.

Читайте також: Трамп: Україна "не повинна націлюватися" на Москву

Союзники Росії надійніші, ніж західні партнери України

Повернімося до Росії. Від яких країн Москва отримує вирішальну підтримку? Без чиєї допомоги Росія не змогла б вести цю війну?

На мій погляд, часто неправильно вважається, що Росія веде цю війну одна. Але вона діє разом зі своїми союзниками. І, на жаль, здається, ці союзники часто більш надійні, ніж західні союзники України. Росію підтримують китайці, а також Північна Корея та Іран. І ще Індія. Зокрема, Північна Корея  поставила Москві 12 мільйонів артилерійських снарядів. Це величезна кількість порівняно з тим, що Захід поставив Україні. Китай виробляє компоненти, які встановлюються в дрони, що практично щодня атакують Україну.

Наприклад, одне з найбільш смертоносних озброєнь у цій війні - дрони на оптоволокні. Так ось машини, за допомогою яких оптоволокно намотується на котушки, постачаються з Китаю, і Китай виробляє їх спеціально для Росії. А Індія дешево купує російську сировину і потім перепродує її через посередників.

Але й частина європейських країн, попри санкції, як і раніше, користуються російською сировиною. І хоча російська економіка дійсно страждає від цих санкцій, але недостатньо порівняно з тим, що необхідно для того, щоб послабити тиск на українські збройні сили на полі бою.