Як рішення Меркель щодо біженців змінило ЄС?
30 серпня 2025 р.
Kоли десять років тому, у 2015 році, тодішня канцлерка Німеччини Анґела Меркель (Angela Merkel) вимовила свою знамениту, а для деяких скандальну фразу: "Ми впораємося!" ("Wir schaffen das!"), це мало наслідки не тільки для ФРН, але й для всієї Європи.
За цими словами на початку вересня 2015 року послідувало рішення Меркель більше не затримувати біженців на кордонах. В результаті в 2015-2016 роках до Німеччини прибули понад мільйон людей, які попросили притулку, переважно з Сирії, Іраку, Афганістану.
Кількість прохачів притулку тоді різко підскочила й у всьому Євросоюзі: у 2015 році європейське статистичне відомство Євростат зареєструвало понад 1,2 млн прохань про надання притулку, а в 2016 році - понад 1,5 млн. У наступні роки, за винятком 2020-го, кількість клопотань залишалася вище рівня, зафіксованого до 2015 року. Після нового сплеску в 2023 році, коли кількість первинних заяв про надання притулку перевищила 1 мільйон, нині цифри знижуються.
Протягом тривалого часу Німеччина залишалася основним пунктом призначення для прохачів притулку в ЄС. За нею слідували Іспанія, Італія та Франція. Однак, за повідомленнями ЗМІ, у 2025 році Франція вперше випередила за цим показником ФРН.
Міграція - одна з найважливіших тем для європейських виборців
Такий розвиток подій для європейців не минув безслідно. За результатами опитувань, проведених напередодні останніх виборів до Європарламенту в 2024 році, 24 відсотки респондентів вважали міграцію темою, яку слід обговорювати в першочерговому порядку. Тема міграції відігравала важливу роль і під час національних виборів, особливо в тих країнах ЄС, де в останні роки перемогу здобули праві популістські партії, наприклад в Австрії, Нідерландах і Німеччині.
Дослідниця питань міграції Анук Пронк з Нідерландського інституту міжнародних відносин Клінгендал (Instituut Clingendael) у розмові з DW охарактеризувала увагу, яка приділялася цій темі під час останньої виборчої кампанії в Нідерландах у листопаді 2023 року, як "нав'язливу фіксацію".
Тоді, за її словами, міграція подавалася як причина різних проблем у країні - від житлової кризи та перевантаженості соціальних систем до труднощів у сфері освіти та охорони здоров'я. Зараз, за словами Пронк, спостерігається відхід від такої риторики: проблеми намагаються вирішувати, не звалюючи все на міграцію.
Скарги на перевантаженість систем через наплив біженців і мігрантів постійно лунають як у Німеччині, так і на європейському рівні. У деяких випадках це призводить до радикальних заходів - наприклад, у Бельгії з 2023 року більше не надається соціальна допомога чоловікам, які просять притулку.
Чи стали європейці ставитися до мігрантів ворожіше?
Водночас дослідники говорять про різницю між громадською думкою і тим значенням, яке надається темі міграції в суспільстві. Так, за словами наукової співробітниці Європейського інституту вищої школи (European University Institute, EUI) у Флоренції Ленки Дражанової, значущість цієї теми за останнє десятиліття посилилася завдяки широкому висвітленню в ЗМІ та істотному місцю в політиці.
Як пояснила соціологиня в розмові з DW, при тому, що базове ставлення суспільства за і проти міграції не змінилося, після 2015 року противники міграції стали висловлювати своє неприйняття більш відкрито. Як причину такого антиміграційного настрою Дражанова називає почуття загрози - страх перед невідомим або втратою роботи.
Саме такі почуття викликав наплив біженців до Німеччини у жителів деяких європейських країн, особливо в Центральній і Східній Європі. При цьому, на думку дослідниці, при формуванні думки важлива не стільки фактична кількість людей, що прибувають, скільки сама дискусія про міграцію.
Дебати про міграцію в Європі змінилися
Крім того, за словами Дражанової, з 2015-2016 років змінилися соціальні норми і політична культура обговорення міграції та біженців. Це вона пов'язує з нормалізацією ультраправих поглядів. Політологиня Пронк також бачить зміни в суспільній дискусії: коли Анґела Меркель заявила: "Ми впораємося", йшлося радше про "обов'язок допомагати". Сьогодні ж міграція дедалі частіше подається як загроза безпеці.
Приклад цього - новий пакт ЄС про міграцію та надання притулку. У ньому йдеться, перш за все, про те, як захистити кордони і швидше депортувати людей, які не мають права на перебування в ЄС. Анук Пронк бачить причину такого розвитку подій у великому навантаженні на системи надання притулку країн-членів ЄС.
ЄС посилює правила надання притулку
У міграційному пакті, який повинен набути чинності влітку 2026 року, передбачено особливий порядок реєстрації в ЄС, а також перевірки на кордоні для вихідців з тих країн, громадянам яких найрідше дозволяли залишитися в ЄС, надаючи притулок.
ЄС також працює над новими правилами депортації . Як вказує організація допомоги біженцям Pro Asyl, досі громадян третіх країн можна було депортувати тільки в країну, з якою у них є зв'язок, або за їхньою згодою. Єврокомісія дотримується думки, що цей критерій повинен бути скасований - і тоді людей можна буде депортувати проти їхньої волі в держави, з якими укладені відповідні угоди.
Крім того, планується створити "центри повернення" - це одна з пропонованих моделей, яка вже деякий час обговорюється в ЄС і подається як "інноваційне рішення".
Деякі країни-члени ЄС чинять тиск на Брюссель, вимагаючи ще більшого посилення правил надання притулку. Так, на останньому, червневому саміті Євросоюзу 21 з 27 країн-членів обговорювали розробку більш суворих норм загальної політики в цій сфері. Вперше запрошення від Данії, Нідерландів та Італії прийняв і канцлер Німеччини Фрідріх Мерц (Friedrich Merz).
Політика не завжди відповідає громадській думці
В одному обидві співрозмовниці DW згодні: за політичною дискусією та законодавством не можна безпосередньо судити про громадські настрої з питання міграції в Європі.
Дебати всередині суспільства більш багатогранні, каже Анук Пронк. Це проявилося, наприклад, у широкій готовності допомогти українським біженцям у країнах ЄС.
Ленка Дражанова також зазначає, що громадська думка з питання мігрантів і біженців є вкрай неоднозначною. Так, одна і та ж людина може позитивно ставитися до мігрантів, які вже перебувають у країні, але при цьому виступати проти відкритої міграційної політики. В цілому ж дослідження показують, що в останні роки громадська думка в Європі щодо мігрантів і біженців дещо покращилася.