Видатки на оборону, або Як Європі убезпечити себе від Росії

У 2024 році Росія могла перевершити всі країни Європейського Союзу (ЄС) разом із Великобританією за оборонними витратами - якщо розраховувати їх за таким критерієм як паритет купівельної спроможності. Це - один із ключових висновків доповіді The Military Balance 2025, складеного Міжнародним інститутом стратегічних досліджень (IISS), про що писало в лютому британське ділове видання Financial Times (FT).

Тим часом Європа зрозуміла, що їй потрібно більше витрачати на оборону і перебудовувати військову промисловість, і вже робить кроки в цьому напрямку.

Скільки витрачають на оборону ЄС і Росія

Згідно з розрахунками IISS, у 2024 році російські оборонні витрати збільшилися майже в півтора раза і досягли 13,1 трлн рублів. З таким бюджетом - у перерахунку це близько $150 млрд - Росія впевнено посідає третє місце у світі. Більші витрати на оборону зафіксовані тільки у США ($968 млрд) і Китаї ($235 млрд). У Європі найбільші оборонні бюджети мають Німеччина ($86 млрд) і Великобританія ($81,1 млрд). Сукупні оборонні витрати всіх країн ЄС і Великобританії становили торік $457 млрд.

З цих даних начебто випливає, що Росія значно поступається Європі загалом, хоча і перевершує всі країни континенту окремо. Однак таке враження хибне. Порівнювати військові витрати в номінальних доларах або євро між настільки різними економіками, як російська і європейська, некоректно, оскільки багато витрат у них неспівмірні.

Читайте також: Витрати на оборону країн НАТО - у графіках і цифрах

Тож і виходить, що з урахуванням паритету купівельної спроможності, тобто з поправкою на відмінності в цінах на товари й послуги, торішній російський оборонний бюджет становив $461,6 млрд, а китайський - $476,7 млрд, підрахували аналітики IISS.

Особливості російського і європейського ВПК

У країнах з авторитарними режимами, як-от Росія і Китай, ціни на продукцію у військово-промисловому комплексі можуть бути істотно нижчими від ринкових, оскільки оборонні підприємства перебувають під контролем держави, і вона водночас виступає основним замовником. Про це йдеться у статті декана Школи бізнесу Університету Західної Австралії Пітера Робертсона.

Крім того, Росія може зекономити внаслідок масштабів - завдяки централізації закупівель, зазначають експерти аналітичного центру Bruegel Ґунтрам Вольф (Guntram Wolf) і Хуан Мехіно. У Європі ж колективні закупівлі рідкісні, адже здебільшого уряди розміщують окремі оборонні замовлення у національних виробників.

Як наслідок європейське оборонне виробництво програє в ефективності не тільки російському і китайському, де багато витрат - зокрема, на працю - нижчі, а й США, де вони вищі, йдеться в доповіді Bruegel, яку підготували Вольф і Мехіно. Характерний приклад: собівартість виробництва німецького танка Leopard 2A8 (29 млн євро) більш ніж у півтора раза перевищує собівартість виробництва аналогічного за характеристиками американського танка M1A2 Abrams (17,55 млн євро в перерахунку).

Крім того, як написало агентство Bloomberg, Росія досі покривала масштабні видатки на війну проти України й розбудову власного ВПК з наявних резервів Фонду національного добробуту. 

Іншим джерелом фінансування ВПК РФ стало масивне кредитування на пільгових умовах. Так, у січні цього року аналітик Центру російських та євразійських досліджень Гарвардського університету Крейг Кеннеді оприлюднив дослідження, що викриває реальний масштаб прихованого воєнного боргу РФ. Згідно з наведеними ним розрахунками, з середини 2022 року у РФ сталося аномально високе зростання обсягів корпоративного боргу - на 71 відсоток або 415 мільярдів доларів США в перерахунку. І від 210 до 250 мільярдів доларів з цієї суми становлять фактично видані з державного примусу пільгові банківські кредити підприємствам ВПК. Тож РФ фінансує свій ВПК не лише напряму з федерального бюджету, а також і "приховано" у вигляді, по суті, пільгового кредитування з боку банків, йдеться в дослідженні. 

Усе це істотно контрастує з нинішніми дебатами в Європі та Німеччині щодо етичності чи неетичності інвестицій та кредитування для європейських виробників озброєнь. 

Як Європа має намір підвищувати свою обороноздатність

Ще 2024 року, коли нинішній рівень конфронтації зі США був немислимий, Єврокомісія представила першу в історії Європейську оборонно-промислову стратегію (EDIS). Оголошена тоді мета - "швидко наростити обороноздатність на тлі відновлення високоінтенсивних бойових дій у Європі після неспровокованої агресії Росії проти України". У EDIS ставилося за мету до 2030 року почати забезпечувати щонайменше 50 відсотків всіх оборонних закупівель з внутрішнього виробництва, а до 2035 року - довести цей показник до 60 відсотків. Наразі країни ЄС майже 80 відсотків оборонних закупівель проводять за межами союзу, головним чином у США, зазначалося в стратегії. Крім того, планується, що до 2030 року щонайменше 40 відсотків оборонних закупівель країни ЄС здійснюватимуть спільно, в рамках колективних замовлень, а не окремо.

Зрештою, Єврокомісія наголошувала тоді на важливості запуску нових виробництв і переобладнання під випуск військової продукції деяких цивільних. Одним із головних питань до EDIS було фінансове: скільки потрібно інвестувати в перезапуск європейського оборонного виробництва й де взяти кошти.  

На початку березня 2025 року голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн (Ursula von der Leyen) представила план озброєння Європи, що передбачає загалом інвестиції в розмірі 800 млрд євро на посилення обороноздатності. Однак, чи схвалять його всі країни-члени ЄС, невідомо. Тим часом у Німеччині консерватори із блоку ХДС/ХСС і соціал-демократи виношують плани ініціювати зміни до Основного закону ФРН. Мета цього кроку - істотно збільшити видатки на оборону. Ця тема має стати головною під час перемовин з формування наступної урядової коаліції, які розпочинаються 13 березня.

Скільки коштуватиме перезапуск європейської оборонки?

За оцінкою Bloomberg, на посилення власної обороноздатності та підтримку України в найближчі десять років ЄС і Великобританії доведеться витратити близько $3 трлн. Левову частку - $2,5 трлн - Європа має витратити на себе. Оцінка Bloomberg базується на збільшенні військових бюджетів європейських країн до 3,5 відсотка ВВП. Поки ЄС витрачає на оборону 1,9 відсотка ВВП, нагадала глава європейської дипломатії Кая Каллас. За даними НАТО, лише кілька країн - Польща, Естонія, Латвія і Греція - переступили тривідсотковий поріг. Німеччина торік витратила на оборону 2,12 відсотка ВВП.

Аналогічні оцінки містять нові доповіді аналітичного центру Bruegel (250 млрд євро на рік) і Кільського інституту світової економіки (€300 млрд на рік, €3 трлн за десятиліття). Водночас експерти Кільського інституту світової економіки зазначають, що збільшення оборонних витрат до 3,5 відсотка ВВП може забезпечити додаткове зростання економіки регіону на 0,9-1,5 відсотка на рік.

"Якщо Європа розроблятиме передові оборонні технології та озброєння самостійно, а не закуповуватиме їх у США, додаткові військові витрати можуть стати не просто короткостроковим бюджетним стимулом, а й підтримати зростання в середньостроковій перспективі", - вважає Моріц Шуларік (Moritz Schularick), президент Кільського інституту.

Тим часом акції публічних європейських оборонних компаній активно зростають на очікуваннях нових великих контрактів. Зокрема подорожчали цінні папери німецької Rheinmetall (виробляє танки, бронемашини, снаряди й інші боєприпаси) та італійської Leonardo (спеціалізується на повітряній техніці та системах зв'язку).

Пошук джерел фінансування для ВПК без шкоди для економіки

Утім, якщо додаткові витрати на оборону фінансуватимуться шляхом підвищення податків, європейський ВВП у результаті може не збільшитися, а зменшиться, застерігають експерти Кільського інституту. Натомість кращим варіантом вони називають запозичення.