Вакантний престол: що відбувається у Ватикані
22 квітня 2025 р.
Sedis vacantia перекладається як "порожній престол". Перша фаза цього періоду завершується похованням померлого Папи. Франциска, який пішов з життя у Великодній понеділок, поховають у суботу, 26 квітня. Після цього буде оголошено жалобу, під час якої кардинали готуватимуться до конклаву - засідання, на якому обиратимуть наступного главу Католицької церкви. Завершується перехідний період, власне, конклавом і оголошенням імені нового Папи Римського.
Спеціальний герб на кілька тижнів
Після смерті Папи у Соборі Святого Петра у Римі щодня проводяться поминальні богослужіння, які носять латинську назву Novendiale. Життя у Ватикані цими днями сповнене безліччю символічних деталей, традиції яких налічують сотні років. Наприклад, з дня смерті Папи і до обрання нового власника престолу Ватикан не використовує на офіційних документах герб Святого престолу, а спеціальний герб, розроблений саме на період Sedis vacantia. На ньому зображені перехрещені Ключі царства небесного, відомі з часів апостола Петра як атрибут церковної влади. Над цими ключами зображена розкрита парасолька. Із цим гербом на першій шпальті виходить у період "міжвладдя" і ватиканська газета Osservatore Romano.
До поховання у вірян буде можливість проститися з померлим Папою у Соборі Святого Петра. Франциск буде першим за останні 150 років главою Католицької церкви, який буде похований не у головному соборі Ватикану. Згідно з заповітом, понтифіка поховають у церкві Santa Maria Maggiore у центрі Рима.
Емоційні промови та інтриги за лаштунками
Наради кардиналів щодо обрання наступного Папи розпочинаються ще до поховання померлого володаря Святого престолу. У цих "консисторіях" мають право брати участь не лише кардинали віком до 80 років (таких наразі налічується 135), але й всі кардинали з усіх куточків світу - загалом 252. Ці зустрічі важливі для знайомства високих кліриків з понад 70 країн світу і першого обміну думками. Вони відбуваються у синодальній залі Ватикану.
Значення цих консультацій для результату майбутнього конклаву стало очевидним, зокрема, після попередніх виборів Папи у березні 2013 року. Тоді консисторію сколихнула відверта і емоційна промова архієпископа Буенос-Айреса Хорхе Маріо Бергольо перед кардиналами, яка була присвячена становищу Католицької церкви у сучасному суспільстві. Текст цієї промови кількома тижнями пізніше оприлюднив один з кардиналів. Саме після цієї потужної промови Бергольо розглядався інсайдерами як один з реальних претендентів на Святий престол. Зрештою, саме Бергольо став новим Папою - Франциском.
Однак вирішальними у голосуванні під час конклаву далеко не завжди стають потужні промови. Велику роль відіграють і консультації за лаштунками. Померлий Папа Франциск у своїх мемуарах згадував про те, як за кілька днів до конклаву до його службової квартири у Римі завітав один з архієпископів і обговорював з ним імена претендентів на престол, які буцімто мають високі шанси. Зустріч ця, як написав у автобіографії Франциск, була для цього "вельми незатишною".
Вочевидь, коли йдеться про зв'язки і неформальний вплив, то люди, які смикають за умовні "ниточки", здебільшого не є публічними. Клірики, готуючись до виборів нового Папи, координують свої дії з іншими представниками регіональних груп впливу. Але, можливо, ще важливішою є приналежність того чи іншого кардинала до більш ліберального або ж радше консервативного крила.
Читайте також: Свій і чужий. Десять років Папи Франциска
Конклав без зв'язку назовні
Конклав збирається не раніше, ніж за 15 днів після смерті Папи і не пізніше за 20 днів. Кардинали селяться у будинку Святої Марти. У цьому офіційному пансіоні Ватикану мав свою службову квартиру і Папа Франциск. Під час конклаву заборонений будь-який зв'язок із зовнішнім світом: не можна приносити ані мобільні телефони, ані комп'ютери чи навіть газети. Конклав проходить у Сікстинській капелі, йому передує урочисте богослужіння, "присвячене обранню єпископа Риму".
Папа Іван Павло ІІ 1996 року оприлюднив "Апостольську конституцію", в якій він детально зафіксував всі деталі перебігу обрання глави Католицької церкви. "Жоден інший документ не є таким детальним і достеменним в історії Святого престолу в описанні періоду Sedis vacantia", - зазначив у розмові з DW церковний історик Йорґ Ернесті (Jörg Ernesti).
Знавці Ватикану прогнозують цього разу радше довший конклав. У 20-му столітті обрання Папи тривало від двох до п'яти днів. Натомість останні конклави 2005 і 2013 року тривали "лише" 26 і 27 годин. Цього разу у такі стислі терміни навряд чи вдасться вкластися, прогнозують експерти. Хоча б навіть тому, що тепер у конклаві братиме участь більша кількість кардиналів з усіх куточків світу.
Протягом багатьох століть Папу обирали лише європейські кардинали. Це було не лише політичним питанням, але й справою логістики. Першим неєвропейським кардиналом 1875 року був призначений архієпископ Джон Маклоскі з Нью-Йорка. Коли кількома роками пізніше перший кардинал з Нового світу приїхав до Риму на конклав, Папа Лев XIII вже був обраний. Річ у тім, що дорога кораблем через океан зайняла у клірика майже два тижні. Такої проблеми сьогоденні кардинали не мають - звідки б вони не були.