Що це було? 26 країн із "коаліції охочих" минулого тижня висловили готовність підтримати Київ і відправити європейських солдатів в Україну як гарантію її безпеки. Але те, що мало стати сильним і рішучим сигналом, перетворюється на легкий вітерець.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц (Friedrich Merz) навіть не полетів на зустріч до Парижа, обмежившись включенням по відеозв'язку і заявою, що Берлін поки не готовий до такого рішення. На першому місці, на його думку, мають бути питання фінансування, озброєння та підготовки українських військових. Найбільше Мерц хотів припинити всю цю дискусію про відправку військових. Але і британський прем'єр Кір Стармер не приїхав на зустріч, а тільки підключився по відеозв'язку - у результаті в Парижі були відсутні два значущі лідери "коаліції охочих".
Німеччина гальмує "коаліцію охочих"
Берлін, виходить, вважає за краще вичікувати. Прем'єр-міністр Баварії та лідер консервативної баварської партії Християнсько-соціальний союз (ХСС) Маркус Зедер (Markus Söder) висловився ще більш прямо: миру в Україні в найближчому майбутньому не буде, а тому "цілком легітимно розглядати питання про повернення боєздатних українців на батьківщину, щоб вони самі могли забезпечувати безпеку своєї країни", зазначив він в одному з інтерв'ю. Ось такий поворот на 180 градусів.
А тепер повернімося на три тижні назад: тоді на Алясці зустрілися Дональд Трамп і Володимир Путін. На короткий час з'явилася надія на можливі переговори між Путіним та Зеленським заради закінчення війни. Тоді й виникла ідея гарантій безпеки і миротворчої місії, які зараз обговорює "коаліція охочих". США спочатку дали зрозуміти, що своїх сухопутних військ вони не нададуть. Цим повинні займатися інші - умова Трампа була однозначною. І ось "коаліція охочих" замість чіткого сигналу видала щось половинчасте, можливо, навіть більше адресоване Трампу, ніж Путіну. Утім, миттєво відреагував саме Путін, заявивши, що присутність військ НАТО в Україні для нього неприйнятна.
І ось майже одночасно з Кремлем Зедер повторює в уже згаданому інтерв'ю майже те саме: мовляв, Путін відправки військ в Україну не прийме. В його інтерпретації введення військ стане першим кроком до вступу України в НАТО - і звучить це так, ніби саме цьому і треба запобігти. Прояв солідарності з Україною виглядає інакше.
Дорогий Маркусе Зедере, дорогий Фрідріху Мерце, чи не слід було подумати про все це раніше, особливо з огляду на те, як ваші слова сприймаються за межами Німеччини? Економічно ФРН, як і раніше, відіграє ключову роль у Європі. Сам Мерц нещодавно заявив про намір упродовж найближчих років зробити Бундесвер найсильнішою армією на континенті. Але ці заяви погано поєднуються з нинішньою позицією Берліна. У скрутний момент - сховатися за спинами інших? Так Німеччина ризикує втратити міжнародну довіру.
Дедалі більший тиск на Мерца всередині країни
Через пів року після початку роботи уряд Фрідріха Мерца стикається з серйозними проблемами у внутрішній політиці. Урядова коаліція виглядає роз'єднаною, рейтинги падають, правопопулістська "Альтернатива для Німеччини" тільки посилює свої позиції. Щоб підвищити рейтинги, Мерц оголосив про початок "осені реформ". Але зміни можуть спричинити вибух невдоволення жителів країни. Багатьом важко прийняти, що Берлін планує скоротити соціальні виплати, тоді як мільярди продовжують іти на допомогу Україні. Адже ці витрати, по суті, не наблизили мир - навпаки, війна триває. Зростають побоювання, що Німеччина все глибше втягується у конфлікт.
Заради економії Зедер нещодавно запропонував позбавити українських біженців у Німеччині соціальної допомоги "бюрґерґельд". У "народі" така ідея знайде підтримку, але чи допоможе вона вирішити реальні проблеми - сумнівно. "Осінь реформ" повинна принести стратегічні зміни, а не символічні кроки.
Але поки Німеччина зайнята собою, а у Франції починається урядова криза, Путін завдає по Києву наймасованіших авіаударів з початку війни. Вікно можливостей для дипломатичного завершення війни, яке прочинилося у серпні, знову закрилося. Трамп, який виступив з ініціативою, не в змозі реалізувати її самостійно. А Путін у мирі не зацікавлений - точніше, зацікавлений тільки на своїх умовах. Європа залишається осторонь, створюючи враження - свідомо чи ні - що те, що відбувається, її ніби не стосується.
Москву така ситуація повністю влаштовує.
Читайте також: Театр переговорів: експерти про гарантії безпеки для України
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.