Якою буде зовнішня політика Німеччини після виборів?

Можна з упевненістю сказати, що після дострокових виборів до Бундестагу, призначених на 23 лютого, новий уряд Німеччини зіткнеться з величезними зовнішньополітичними викликами. Адже в нинішніх дискусіях лунають твердження про епохальні зміни та переорієнтацію ледь не у всіх сферах. Або, інакше кажучи, про остаточне прощання з комфортною роллю економічно потужної, але геополітично досить млявої країни.

Протягом багатьох десятиліть після Другої світової війни міністри закордонних справ Німеччини могли розраховувати на досить привабливу посаду - представляти на міжнародній арені міцно прив'язану до Заходу країну, що перетворилася на прихильницю багатосторонніх відносин і мала репутацію захисниці демократії та верховенства права. На практиці це означало, що зовнішньополітичні рішення ухвалювалися у тісній співпраці з дружніми західними державами, а за безпеку Німеччини відповідали Сполучені Штати.

США більше не хочуть гарантувати безпеку Німеччини

А що ж тепер? На Мюнхенській конференції з безпеки новий віцепрезидент США Джей Ді Венс оголосив, що Європа повинна самотужки нести власний тягар витрат на оборону і брати на себе відповідальність за власну безпеку. На це не без роздратування відреагував потенційний майбутній канцлер Німеччини - нинішній голова консервативного Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Фрідріх Мерц (Friedrich Merz). В інтерв'ю DW він обурливо констатував: "Це історична дата, адже американські гарантії безпеки поставлено під сумнів, а самі американці ставлять під сумнів демократичні інститути".

І всі ці зміни відбуваються з шаленою швидкістю. Тож експерт із закордонних справ парламентської фракції ХДС у Бундестазі Родеріх Кізеветтер (Roderich Kiesewetter) переконаний, що Німеччина опинилася на роздоріжжі. На його думку, Берлін має усвідомити, що його демократичний і конституційний устрій дедалі більше опиняється під загрозою. Нині Китай, приміром, робить все можливе, щоб розширити свій вплив і посилити залежність демократичних держав, зокрема й Німеччини, від Пекіна, додає він.

"Час покласти край наївності щодо Китаю!"

У розмові з DW Кізеветтер виступає за таку майбутню політику Берліна, що зосереджуватиметься насамперед на обстоюванні власних національних і економічних інтересів.

"В іншому разі економічні наслідки будуть величезними, і НАТО втратить свій стримувальний ефект. Однак для цього необхідна чітка стратегічна і політична переорієнтація зовнішньої й безпекової політики. Старе мислення умиротворення і наївність стосовно Китаю не лише не зарадять у такій ситуації, а будуть контрпродуктивними", - застерігає політик.

Чи можливе розміщення німецьких миротворців в Україні?

Навіть коли йдеться про панівну нині тему - Україну - напевне, нічого в офіційній політиці Берліна не залишиться таким, як було досі. Тут варто згадати, що саме Німеччина після розпочатої три роки тому повномасштабної війни Росії проти України виявилася найактивнішим західним союзником України після США, як за обсягами військової допомоги, так і щодо кількості прийнятих біженців з України.

Однак нині існує загроза укладення угоди про припинення війни в Україні, про яку, ймовірно, домовлятимуться лише США та Росія. Німеччина та інші країни, насамперед європейські, можливо, відповідатимуть за забезпечення дотримання такої угоди розгортанням власних військових контингентів до України. У будь-якому разі, президент США Дональд Трамп вже заявив, що Вашингтон участі в цьому не братиме.

Читайте також: Розміщення європейських військ в Україні: дискусія набуває конкретики?

Лише незначна більшість у Німеччині підтримує миротворчі війська

Утім, чи вдасться переконати в необхідності цього більшість населення Німеччини, невідомо. Згідно з опитуванням, проведеним інститутом дослідження громадської думки Forsa, 49 відсотків респондентів висловилися за таке розгортання, тоді як 44 відсотки - проти.

Тож нинішньому федеральному канцлеру Олафу Шольцу (Olaf Scholz) нічого не лишається, як лише посилатися на висловлену ним не раз думку щодо цього питання, яку він навряд чи зможе втілити в життя. Приміром в ефірі суспільно-правового телеканалу ARD Шольц заявив: "Ми вітаємо той факт, що ведуться переговори про досягнення миру, але нам зрозуміло, що це не означає, що може бути мир під диктатом і що Україна мусить прийняти те, що їй пропонуватимуть".

Істотне посилення Бундесверу

Але саме такий сценарій і може стати реальністю. У будь-якому разі, Німеччина повинна зосередитися на розбудові власної ефективної оборони, бажано в тісній співпраці з іншими країнами-членами ЄС. Тим часом член Бундестагу від Зелених Тоні Гофрайтер (Toni Hofreiter) уже тепер оцінив фінансову потребу для цього у 500 мільярдів євро - приголомшлива сума.

І саме Німеччина, на думку кандидата в канцлери від ХДС Мерца, мусить взяти на себе лідерство в Європі. У розмові з DW Мерц наголосив: "Всі очікують, що Німеччина візьме на себе більшу лідерську відповідальність. Я неодноразово закликав до цього. На сьогодні Німеччина є найбільш густонаселеною країною в Європі. Німеччина розташована у геостратегічному центрі європейського континенту. Ми повинні виконувати цю роль".

Для Мерца курс на озброєння Німеччини важливий не лише у зв'язку з Україною. "Це мир у Європі проти російської агресії, наслідки якої досягають нас тут, у Німеччині, щодня. Із загрозою для нашої інфраструктури, із загрозою для наших мереж передачі даних, із загрозою для кабелів передачі даних дном Балтійського моря", - пояснив політик.

Позиція Німеччини стосовно Ізраїлю залишиться незмінною

Однак коли мова йде про Близький Схід, вплив Німеччини залишатиметься досить обмеженим, як це було в минулому. Майбутній уряд також керуватиметься попереднім принципом, який обстоював Берлін, тобто послідовним захистом права держави Ізраїль на існування.

Німеччина й надалі обстоюватиме "рішення про дві держави" - ізраїльську та палестинську. Навіть якщо воно стає дедалі менш імовірним.

Чи можливе майже подвоєння оборонного бюджету Німеччини після 2028 року?

Що означатиме на практиці курс Німеччини на посилення обороноздатності? Імовірно, основну увагу буде зосереджено на досягненні оборонної спроможності або так званої "готовності до війни" - терміну, який нинішній міністр оборони Борис Пісторіус (Boris Pistorius) запровадив у жовтні 2023 року. З літа 2022 року для переозброєння Бундесверу діє спеціальний фонд, який поповнюють шляхом нових державних запозичень на суму близько 100 мільярдів євро, однак цю суму буде вичерпано до 2028 року.

Тоді витрати на армію можуть стрімко зрости з нинішнього рівня у близько 50 мільярдів євро на рік до 80 мільярдів або навіть 90 мільярдів євро на рік. Питання лише в тому, будуть джерелом цих коштів нові запозичення до держбюджету чи скорочення бюджетних видатків в інших сферах. Нині це питання - предмет запеклих дебатів під час передвиборчої кампанії.

Проте, на думку Кізеветтера, саме таке стрімке збільшення оборонних витрат є життєво важливим для майбутнього уряду. Без наявності потужного озброєння Німеччину просто перестануть сприймати серйозно у Вашингтоні. "Геоекономіка у зв'язку з майбутнім трансатлантичним партнерством означатиме, що Європі доведеться запропонувати мінімальний пакет для того, щоб зберегти США як сильного партнера в Європі та в НАТО", - пояснив політик.

Що дадуть нові партнери Берліна - країни Перської затоки та Південної Америки?

Це ще одна причина, чому міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок (Annalena Baerbock) в ефірі суспільно-правового мовника ZDF ледь не з розпачем неодноразово згадувала спільну Європу як відповідь на всі геополітичні зміни у світі: "Ми - 450 мільйонів населення. Ми - найбільший єдиний ринок у світі. Ми створили нові партнерства. І тепер ми маємо користуватися всім цим разом і не програти через другорядні дріб'язкові речі".

Крім того, відповіддю Європи на нові виклики мають стати нові партнерства. До них можна віднести угоди з країнами Перської затоки. Або з країнами Латинської Америки. Наприклад, із Аргентиною, Бразилією, Парагваєм та Уругваєм у грудні 2024 року ЄС уклав угоду про асоціацію.