Угода США та України: партнерство чи примус?

США та Україна близькі до укладення так званої "угоди про надра". Підписання очікується 28 лютого під час візиту Володимира Зеленського до Вашингтона. За кілька тижнів обговорень зміст і значення цього документу зазнали радикальних змін. Україна не поступиться США своїми надрами, однак і чітких гарантій безпеки в обмін на ресурси, схоже, теж не отримає. У чому тоді суть цієї угоди, і які наслідки вона може мати?

Як тривали переговори щодо угоди про надра

Дональд Трамп уперше заговорив про українські рідкісноземельні метали на початку лютого - президент США зажадав від України розплатитися ними за надану від початку війни допомогу, яку він оцінив в 500 мільярдів доларів. Насправді ж на кінець минулого року США надали Україні допомогу менш ніж на 120 мільярдів доларів, випливає з підрахунків Кільського інституту світової економіки.

За даними ЗМІ, Зеленський відмовлявся підписувати варіанти угоди щонайменше двічі. У день, коли Трамп провів телефонну розмову з Володимиром Путіним, проєкт угоди до Києва привозив глава американського мінфіну Скотт Бессент. Через кілька днів ще один варіант було запропоновано президенту України на Мюнхенській конференції з безпеки. Як розповів Зеленський на пресконференції 23 лютого, його не влаштовували два ключові моменти: необхідність визнати борг і відсутність у документі гарантій безпеки для України.

"Україна не могла одразу погодитися на запропоновані умови, але й повністю відмовитися або нескінченно затягувати переговори їй було складно, - розмірковує в інтерв'ю DW Сьюзан Стюарт (Susan Stewart), старша наукова співробітниця берлінського фонду "Наука і політика" (Stiftung Wissenschaft und Politik, SWP). - Ходили чутки, що Трамп назвав Зеленського диктатором, який править без виборів, - що, звісно, не відповідає дійсності, - бо був розчарований тим, що той не сказав одразу "так" і "амінь" угоді".

Про що США та Україна змогли домовитися

Варіант угоди, який вважається фінальним, було опубліковано кілька днів тому виданням "Європейська правда" та іншими українськими ЗМІ. Документ передбачає створення фонду інвестицій у відновлення України, яким дві країни управлятимуть спільно, однак фінансовий контроль у ньому отримають США. Головне завдання фонду - відновлення української економіки до рівня кінця 2021 року.

Україна зобов'язується відраховувати до фонду 50 відсотків майбутніх доходів від видобутку будь-яких корисних копалин на нових родовищах. 500 мільярдів доларів у тексті більше не згадуються. Хоча, враховуючи, що йдеться про відновлення України, ця сума виглядала б логічно. Трохи більше ніж у 500 мільярдів доларів збиток, який країні завдала війна, оцінює, наприклад, Світовий банк.

Який фінансовий внесок зроблять США (і чи збираються вони це зробити), документ не розкриває. У преамбулі, однак, підкреслюється, що США вже надали Україні значну військову і матеріальну підтримку. У документі також не згадуються гарантії безпеки, отримати які сподівалася Україна. Сказано лише, що США підтримують зусилля України їх отримати.

Рідкісноземельні метали в Україні

Про рідкісноземельні метали в угоді не йдеться. Це не дивно з огляду на те, що однозначного підтвердження їхніх запасів в Україні ще нема. Є лише приблизні оцінки, зроблені ще за радянських часів, але сучасних даних немає, визнав у розмові з S&P Global колишній генеральний директор Української геологічної служби Роман Опімах. Геологічна служба США не зараховує Україну до списку країн, що мають у своєму розпорядженні значущі запаси.

Імовірно, Трамп "зачепився" за рідкісноземельні метали в так званому "плані перемоги", який Зеленський представив торік. У цьому документі повідомлялося серед іншого, що "в Україні зосереджені природні ресурси, і зокрема критично важливі метали вартістю в трильйони доларів", і пропонувалося партнерам інвестувати в їхню розробку. "Зеленський у своєму "плані перемоги", який він презентував перед виборами у США, натякнув, що можна щось запропонувати Заходу, але зрештою все вийшло не так, як уявляла собі Україна", - коментує Сьюзан Стюарт із SWP. 

Навіть якби Україна володіла значними запасами, витягти з них еквівалент 500 мільярдів доларів, як того спочатку хотів Трамп, не вийшло б. Обсяг світового ринку всіх рідкісноземельних металів не перевищує 15 мільярдів доларів на рік, вказує колумніст Bloomberg Хав'єр Блас. Тому не дивно, що в якийсь момент, крім рідкісноземельних металів, Трамп почав вимагати так звані критично важливі мінерали (Україна справді має у своєму розпорядженні родовища, наприклад, титанових руд, а також графіту і літію), а потім перейшов до нафти та інших ресурсів.

Читайте також: Рідкісні метали: чому Україна ще не може грати у цю гру?

Кому угода вигідніша - США чи Україні?

Документ вийшов дуже загальним і нікого ні до чого не зобов'язує - це рамкова угода. Реальним змістом її мають наповнити додаткові угоди, в яких будуть прописані конкретні механізми.

"Ми не впевнені, що хочемо, щоб угода стала чимось більшим, ніж просто папірцем, тому що насправді не хотіли, щоб американці приїжджали й експлуатували наші природні ресурси", - зазначив у розмові з DW директор Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету Володимир Дубовик.

Але наповнення може бути різним. Наприклад, на своїй пресконференції 23 лютого Володимир Зеленський пропонував, щоб Україна і США вкладалися спільно. При цьому Україна, за його пропозицією, могла б інвестувати не доходи від видобутку корисних копалин, а частину заморожених активів російського Центрального банку.

"За першими варіантами угоди складалося враження, що це буквально рекет, - про фінальний документ цього вже не можна сказати, абсолютно нормальна угода, - резюмувала в інтерв'ю DW заступниця директора українського Центру економічної стратегії Марія Репко. - Якщо підуть американські інвестиції в розробку і видобуток, це буде чудово, тому що в України, в українських компаній і українського уряду грошей на це немає".