У РФ ув'язнили на строк до 23 років 12 полонених "азовців"
26 березня 2025 р.
Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону "виніс вирок" 23 українським військовим, які у різні роки служили в полку "Азов".
"Обвинувачення" будувалося на тому, що всі вони в різний час проходили службу в "Азові", який в Росії вважають терористичною організацією, висловлювали "негативне ставлення до російськомовного населення", дотримувалися "проукраїнських радикальних поглядів".
Деякі з них брали участь в обороні Маріуполя та комбінату" Азовсталь", декого на момент російського вторгнення затримали вдома або під час фільтрації, як колишніх учасників "Азову". При чому серед них є військові не на бойових посадах - різноробочі, колишній кінолог, водії та кухарі.
Реальні вироки 12 "азовцям"
Найменший термін ув'язнення в колонії суворого режиму - 13 років - суд призначив Олегу Жаркову, до 17 років в'язниці засудив Олега Міжгородського, до 19 - Анатолія Грицика, до 20 - Олександра Ірха та Артема Гребешкова, до 22 - Ярослава Ждамарова, Олександра Мероченця, Микиту Тімоніна, Олександра Мухіна, Олега Тишкула та Артура Грецького. Найбільший термін - 23 роки - отримав Олексій Смиков.
Усі "засуджені" українці планують оскаржити "вирок". Під час "процесу" вони не раз заявляли про фальсифікацію їхніх свідчень, допити без адвокатів, катування, приниження та відмову в допомозі медиків.
11 заочних вироків після обміну
"Вироки" 11 українцям винесли заочно, оскільки їх раніше повернули Україні в межах обмінів полоненими.
Зокрема, Давида Касаткіна та Дмитра Лабінського заочно "засудили" до 23 років колонії суворого режиму. Дев'ятьом жінкам, поверненим Україні у вересні 2024 року, також винесли заочні вироки - по 13 та 14 років колонії. Йдеться про Олену Абрамову, Олену Бондарчук, Лілію Павріанідіс, Ніну Бондаренко, Ірину Могитич, Владиславу Майбороду, Марину Текін, Лілію Руденко і Наталю Гольфінер. Восьмеро з них працювали кухарками в "Азові", ще одна була керівницею продовольчого складу до січня 2022 року.
Щодо загиблого в ростовському слідчому ізоляторі Олександра Іщенка справу закрили, тому вирок йому не винесли. У російських документах, які передали разом із тілом загиблого, вказано, що "причина смерті не встановлена". За даними заступника командира полку Святослава Паламара, смерть Іщенка стала наслідком катувань - він помер через через тупу травму грудної клітки. Офіс генерального прокурора України веде розслідування за статтею про жорстоке поводження з українськими полоненими.