Туреччина та РПК: кривавий конфлікт тривав 41 рік
13 травня 2025 р.
"Робітнича партія Курдистану" (РПК) оголосила про розпуск своїх структур та складання зброї. Упродовж кількох десятиліть РПК вела збройну боротьбу, домагаючись політичної автономію для населених курдами регіонів Туреччини, а також сусідніх з нею країн. Тепер РПК вирішила дослухатися до заклику свого ув'язненого лідера Абдулли Оджалана й скласти зброю.
Як наголошується в заяві РПК, позачерговий партійний конгрес, який відбувся з 5 по 7 травня, дійшов висновку, що тривалий опір прорвав політику "заперечення і знищення", яка велася відносно курдів. Тепер, на думку авторів заяви, все рухається в напрямку політичного розв'язання. Таким чином РПК вважає свою місію виконаною. З огляду на це конгрес вирішив розпустити структури, які досі перебували під керівництвом Оджалана й офіційно припинити збройну боротьбу. Зупиняється також уся інша діяльність, котра проводилась від імені РПК.
Імпульс від ультраправої Партії націоналістичного руху
Вирішальний імпульс для такого історичного кроку надійшов у жовтні 2024 року і не від кого-небудь, а саме від турецького вкрай правого націоналістичного політика Девлета Бахчелі, який є лідером ультраправої Партії націоналістичного руху. Сенсацією стало те, як він у парламенті привітав рукостисканням депутатів від прокурдської Народної партії рівності та демократії і назвав це "абсолютно нормальним для партії турецької єдності".
Дещо пізніше, 15 жовтня, Бахчелі звернувся до лідера РПК Адбулли Оджалана, який уже багато років перебуває в турецький в'язниці, із закликом, аби той спонукав свою організацію нарешті скласти зброю. За тиждень після цього Бахчелі навіть закликав Оджалана публічно оголосити в парламенті про розпуск РПК. "Проблема Туреччини - це не курди, а сепаратистська терористична організація. Він повинен прийти в парламент і голосно сказати, що РПК розпускається", - заявив тоді Бахчелі. Для такого ультранаціоналістичного лідера, яким є Бахчелі, цей крок був історично безпрецедентним.
Два дні потому Оджалан заявив з-за ґрат: "У моїх силах припинити конфлікт та насильство й вийти на законний та політичний рівень". Після цього курдські політики почали шукати контактів з найрізноманітнішими політичними діячами - у тому числі й з президентом Реджепом Таїпом Ердоганом та його оточенням, - аби вступити з ними в переговори.
27 лютого Оджалан, який, починаючи від 1999 року, відбуває довічне ув'язнення в турецькій тюрмі особливо суворого режиму на острові Імралі, вперше закликав РПК саморозпуститися й після десятиліть кривавого конфлікту скласти зброю.
Упродовж наступних місяців політики з турецької Народної партії рівності та демократії взяли на себе центральну роль у мирному процесі, виступивши в ролі посередників між РПК та турецьким урядом. Президент Ердоган, однак, не упустив можливість використати і цю ситуацію на свою користь. Оголошений саморозпуск РПК турецький уряд тепер представляє як власний внесок у створення "вільної від тероризму Туреччини".
Читайте також: Народ без держави: хто такі курди?
Курди в Туреччині та сусідніх країнах
Суспільний мир між турками та курдами - постійна тема в Туреччині. Упродовж десятиліть курди вимагають більше культурних та політичних прав для себе. Централістська турецька держава часто вбачає в таких вимогах загрозу для національної єдності.
Курди становлять істотну частину населення Туреччини - за різними оцінками, від 15 до 20 відсотків. Найбільше курдів проживає на південному сході Туреччини. Вагомі турецькі меншини є також у сусідніх Сирії, Іраку та Ірані. В Іраку курди мають Автономний регіон Курдистан з його напівнезалежним статусом. На півночі Сирії Сирійські демократичні сили, в яких домінують курди, контролюють певні території.
У Туреччині інтереси курдів досі представляли передусім дві сили - Народна партія рівності та демократії, яка робить ставку на політичне рішення й представлена в парламенті, а також РПК - організація, в основі якої закладена марксистсько-ленінська ідеологія, з власним збройним крилом і яка розглядала себе як партизанський рух.
Яку мету переслідувала РПК
"Робітнича партія Курдистану" була заснована 1978 року лівими активістами, 1984 року її прихильники вступили в збройний конфлікт з турецькою державою. Деякі політологи оцінювали цей конфлікт як "війну малою інтенсивності". Криваве протистояння, яке тривало кілька десятиліть, забрало чимало життів з обох боків як серед мирного населення, так і серед військових та бойовиків. Тисячі цивільних осіб загинули внаслідок терактів, що їх вчинила РПК. У Туреччині, США та ЄС ця організація визнана терористичною.
Спочатку РПК переслідувала мету створення незалежної курдської держави. Однак у середині 1990-х років її цілі дещо змінилися – тепер уже йшлося передусім про регіональну автономію та культурні права для курдів всередині Туреччини. РПК фактично відмовилась від вимог щодо незалежності на користь системи самоврядування.
Згідно з оцінками, РПК мала підтримку близько 60 тисяч осіб, серед яких - бойовики, симпатики та цивільні помічники. Її основний район базування - гори Канділ на півночі Іраку, звідки РПК організовувала військові операції та логістику.
Засновник РПК Абдулла Оджалан перебуває у в'язниці з 1999-го. Того ж року він був засуджений за державну зраду до страти. 2002 року Туреччина, однак, відмовилася від смертної кари, вирок Оджалану перекваліфікували на довічне ув'язнення. Попри своє утримання за ґратами Оджалан продовжував зберігати потужний вплив на РПК - передусім шляхом публічних заяв, які поширювалися через адвокатів або посередників.
У минулому неодноразово виголошувалися різні ініціативи, спрямовані на вирішення конфлікту. Особливо в перші роки правління Партії справедливості та розвитку нинішнього президента Ердогана курдська меншина отримала додаткові права - наприклад, викладання в школі на курдській мові, створення державних ЗМІ, які працювали на курдській. Однак встановити тривалий мир тоді так і не вдалося. Такою є ситуація й донині.
Криміналізація курдських політиків
За останні десять років уряд президента Ердогана дедалі більше криміналізував курдських політиків. Народну партію рівності та демократії та її попередників неодноразово пов'язували з РПК - навіть попри те, що вони офіційно виступали за мирне врегулювання і дистанціювалися від РПК.
Чимало курдських політиків, серед яких і колишній голова прокурдської Народно-демократичної партії Селахаттін Демірташ, досі перебувають у в'язниці за звинуваченнями в тероризмі. Деякі члени парламенту від цієї політсили, такі як Омер Оджалан, племінник засновника РПК, мають родинні зв'язки з цією організацією.