Туреччина: арешти через карикатуру

Публікація карикатури у відомому турецькому сатиричному журналі LeMan викликала запеклі суперечки та протести в країні. Журнал, відомий своєю антиурядовою позицією, неодноразово опинявся під прицілом турецької судової системи та проурядових ісламістських організацій. Що сталося цього разу і чому карикатури на пророка Мухаммеда завжди викликають бурхливі протести?

Що сталося?

LeMan опублікував чорно-білу карикатуру. На ній зображені дві людини з ангельськими крилами, які вітаються і представляються одна одній. "Салам алейкум, я - Мухаммед", - каже одна. Інша відповідає: "Алейхем салом, я - Мойсей". На задньому тлі - град ракет і охоплені вогнем будинки, в цій картині можна побачити символічне зображення бомбардувань Сектора Гази.

Прокуратура Стамбула почала розслідування за звинуваченням у розпалюванні ненависті і приниженні релігійних цінностей відповідно до статті 216 Кримінального кодексу Туреччини. Були видані ордери на арешт шести співробітників журналу, четверо з них затримані. Відео, на якому вони босоніж і в наручниках йдуть до поліцейської машини, поширив міністр внутрішніх справ Туреччини Алі Єрлікая. Він назвав карикатуру "огидною" і "провокацією".

Групи прибічників консервативних ісламістських поглядів зібралися вночі перед редакцією LeMan, кидали каміння у вікна, а також напали на кафе, що відоме як місце зустрічі співробітників видання та їхніх прихильників. Протестувальники встали на коліна перед будівлею і провели молитву - в цій акції цілком можна було побачити загрозу. Один з ісламістів, звертаючись до редакторів LeMan, сказав: "Це мусульманська земля. Або вони підуть, або ми підемо. Або вони помруть, або ми помремо".

LeMan у своєму акаунті в соціальній мережі X пояснив, що людина, зображена на карикатурі, - це не пророк Мухаммед, а вбитий в Газі невинний мусульманин, якого звали Мухаммедом. Адже це, зрештою, найпоширеніше ім'я в ісламському світі.

Що каже прецедентне право?

Розглядаючи аналогічні справи з Туреччини, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) попереджав про необхідність суворо дотримуватися межі між свободою висловлення думок і громадським порядком. Тобто, якщо дія не підбурює до насильства і не несе прямої і безпосередньої загрози громадському правопорядку, вона підпадає під свободу висловлення думки. Турецькі суди також підкреслюють, що слід ретельно оцінювати свободу творчості, свободу вираження думок і свободу преси. Тільки в разі злочинів на ґрунті ненависті, підбурювання до насильства або явного розпалювання ненависті може бути ухвалено обвинувальний вирок за статтею 216 КК Туреччини.

Однак перш ніж справа дійде до вищої судової інстанції, де несправедливо засуджений може довести свою невинуватість, минає чимало часу. Це пов'язано з тим, що турецька судова система вже багато років дуже політизована і більшість прокурорів дотримуються лінії уряду.

Чому карикатури на пророка викликають бурхливу реакцію?

На думку Рауфа Джейлана (Rauf Ceylan), професора Інституту ісламської теології Університету Оснабрюка, обурення карикатурами на Мухаммеда має глибоке коріння в теологічному, історичному та політичному контексті. Він нагадав у розмові з DW, що в багатьох мусульманських спільнотах будь-яке візуальне зображення пророка сприймається як святотатство. Класичний сунітський іслам забороняє зображати пророка, щоб поклоніння не переросло в ідолопоклонство.

"Однак важливішим для різкої реакції суспільства є механізм політичної символіки", - каже Джейлан. Ідеться, за його словами, про відчуття колективного приниження: "Карикатури сприймаються не як вияв свободи думки, а як цілеспрямована атака на релігійну гідність, культурну ідентичність і соціальну самооцінку мусульманських громад".

Радикалам вдається перетворювати моральне обурення на політичну мобілізацію, продовжує він. Це можна спостерігати і у випадку з LeMan. За словами самих карикатуристів, на ній зображений убитий мусульманин, який простягає руку Мойсею, - і це, таким чином, метафора солідарності. "Проте, однієї згадки імені достатньо, щоб викликати хвилю релігійного обурення, яка була навмисно посилена державними структурами", - каже Рауф Джейлан. На його думку, відеоролики, опубліковані міністерством внутрішніх справ, мали дати зрозуміти: вам не втекти ні від наших сил безпеки, ні від правосуддя. На думку релігієзнавця, репресії подають подвійний сигнал: малюнок був переосмислений як образа ісламу, а обурення узаконило дії поліцейської держави проти критиків.

Роль LeMan в турецькій опозиції

Протягом 25 років LeMan був не просто сатиричним журналом, а й виразником інтересів турецької опозиції. Завдяки своїм персонажам і карикатурам він став голосом кількох поколінь. В одному з інтерв'ю DW Turkish карикатурист LeMan Суат Озкан назвав журнал "совістю, пам'яттю і посмішкою Туреччини". Головний редактор Тунджай Акгюн наполягає: "Ми ніколи ні з ким не розмовляли зверхньо. Наша робота - це критика, іноді жорстка, але необхідна".

Представник організації "Репортери без кордонів" в Туреччині Ерол Ондероглу відзначає мужню позицію LeMan і засуджує показ затримання карикатуристів у відеороликах МВС. Правозахисник стверджує, що такі питання, як віра, також повинні бути предметом діалогу і релігійної терпимості. "Ніщо не може виправдати насильство проти сатиричного журналу", - критикує він напад на редакцію LeMan. На його думку, свобода думки обмежується, коли ідеї та публікації про віру і релігію постійно наражаються на погрози і переслідуванням. Ондероглу вимагає звільнення арештованих карикатуристів і покарання нападників, які намагалися вдертися до редакції LeMan.