Новий американський президент пригрозив Росії обвалом цін на нафту. Мовляв, він попросить ОПЕК - і головний путінський експортний товар подешевшає до 50 доларів за барель, а то й нижче. І тут же йде заява: Трамп хоче бачити Путіна негайно, війну в Україні треба припиняти. Москва у відповідь повідомляє, що жодних конкретних пропозицій поки що не отримувала. Що складніше: домогтися від Росії припинення вогню чи загнати Кремль за стіл переговорів?
Масована артпідготовка через медіа
Ще до інавгурації Дональда Трампа його команда почала зливати в медіа різноманітні схеми, на підставі яких у Вашингтоні нібито збираються після 20 січня домагатися припинення війни в Україні. Багато варіантів мали надихнути Володимира Путіна і його оточення. Припускалося, що лінією розмежування може стати нинішня лінія фронту, що Україні запропонують залишити за Росією окуповані території, що європейських союзників Києва не допустять за стіл переговорів.
Щоразу, однак, слідом за "добрим слідчим" у медіа з'являлися заяви або домисли "злого".То Вашингтон хоче примушувати Росію до миру силою, то Трамп готовий дозволити бити будь-якою зброєю по міжнародно визнаній території Росії, та ще й цієї зброї українцям відсипати щедрою рукою набагато більше, ніж давав Байден.
Москва відповідала за допомогою "балакливих голів" на кшталт Пєскова і Патрушева або теж через зливи "джерел" у солідні міжнародні медіа. То Путін був готовий до переговорів без попередніх умов, то російська сторона допускала, що Україна перестане існувати до кінця року. То - жодних територій віддавати не стануть, і хотіли б ще міста Херсон і Запоріжжя, то - можна подумати про обміни.
У підсумку заговорив сам Дональд Трамп. З усіх варіантів "умовлянь" російського лідера він вирішив обрати силовий, що називається, зламати об коліно. Він відверто дає зрозуміти, що готовий зійтися на вигідному для Москви варіанті, і навіть в інтерв'ю Fox News критикує українського президента Володимира Зеленського вже за те, що той узагалі наважився вступити у війну з сильнішим противником - Росією. Але водночас для Путіна вибудувано чітку схему - або якнайшвидший початок переговорів, або нові санкції та обвал цін на нафту, що боляче вдарить по російському бюджету.
Кремль поки що тримається. Відмовлятися від переговорів там не хочуть. У Путіна, досить імовірно, є переговорна позиція, більш компромісна, ніж його літній ультиматум, згідно з яким, Росія без боїв хоче отримати на додачу до вже захопленого два обласних центри - Херсон і Запоріжжя.
Однак Путін особисто явно не хоче починати переговори "під тиском". Тому, щоб зовсім не розсваритися, у відповідь на нові санкційні погрози Трампа з Москви лунає бурмотіння, що нічого іншого від американського лідера і не чекали. Кремлю явно простіше сперечатися про те, чий внесок у перемогу над нацизмом був більшим, ніж вести зараз розмову по суті, навіть з урахуванням того, що Зеленський уже пропонує повернутися до лінії розмежування 2022 року, тобто, по суті, залишити за Росією анексований Крим і більшу частину Донецької та Луганської областей.
Читайте також: Кордони 1991 або реалії 2022: без територіального компромісу війну не завершити?
Переговори за лаштунками
Цілком можливо, цей феєрверк суперечливих, на перший погляд, заяв з усіх боків (послідовними, мабуть, тут є тільки європейські лідери, які в один голос закликають однозначно підтримати Україну), пов'язаний із тим, що реальних переговорів нам поки що не видно. За останні десятиліття світ звик до того, що традиційна дипломатія майже вмерла, серйозні питання вирішують не суворі чоловіки і жінки в костюмах за зачиненими дверима, а публічні персони, які прагнуть потішити публіку й ведуть перемовини майже у відкриту.
Однак у випадку з Україною так явно не буде. По-перше, на тлі "публічних" переговорів на початку повномасштабної агресії Росії, що йшли в Білорусі, як зараз відомо, відбулися значно результативніші та прагматичніші зустрічі в Стамбулі. По-друге, угоду Ізраїлю з ХАМАС було нещодавно досягнуто також за зачиненими дверима. Ну й по-третє, немає підстав не вірити новому главі американської дипломатії, держсекретареві Марко Рубіо, який прямо сказав, що переговори про мир в Україні публічними бути просто не можуть.
Чи є у миру шанс?
Таким чином, ми бачимо лише декорації. Медіа часто стають інструментами в руках політиків, які промацують за допомогою "зливів" реакції іншої сторони.
Схоже, що в реальності процес вочевидь відбувається в якихось інших вимірах, де до США літають прямі рейси з Москви з людьми на кшталт колишнього секретаря Радбезу Росії Миколи Патрушева на борту. "Таємничі особистості", судячи з усього, зустрічаються для розмови чи то в Стамбулі, чи то в Дубаї.
І якщо жорсткий підхід Трампа виявиться для Кремля досить переконливим і, головне, безальтернативним, якщо, що ще важливіше, сам Путін у принципі вже "дозрів" до угод, то найближчими тижнями на нас точно чекає телефонний дзвінок із Кремля американському президентові. А потім і їхня зустріч. Причому її підсумки можуть виявитися, несподівано для багатьох, обговореними заздалегідь і не через публікації в Bloomberg або Fox News, за якими публіка зараз стежить, затамувавши подих.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.