Суд допитав ще одного свідка страти українського полоненого
5 березня 2025 р.
Заводський районний суд Запоріжжя заслухав у середу, 5 березня, ще одного свідка у процесі над російським військовим Дмитром Курашовим, якого обвинувачують у вбивстві українського військовополоненого під час штурму позицій Збройних сил України (ЗСУ) в Запорізькій області в січні 2024 року. Про це повідомляє кореспондентка DW із зали суду.
Свідок - 47-річний Олександр Дейнеженко, кулеметник 2-ї стрілецької роти 226-го батальйону 127-ї окремої бригади Сил територіальної оборони (ТрО). Він був серед українських військових, які відбили захоплену росіянами позицію та знайшли там тіла своїх побратимів, зокрема Віталія Г. із позивним "Пінгвін", якого, за версією слідства, під час спроби здатися в полон застрелив Курашов.
Як повідомив суду Дейнеженко, на позиції були тіла п'ятьох його побратимів. Троє лежали в бліндажах. Ще двох, бійців із позивними "Пінгвін" і "Грінч", він побачив за кілька метрів від бліндажів. На думку військового, ці двоє були вбиті, коли "не чинили опір". Дейнеженко дійшов такого висновку, оскільки, за його словами, загиблі не мали біля себе зброї. А "Пінгвін" лежав обличчям униз і, ймовірно, мав кульове поранення в голову.
Свідок підтвердив, що він і його побратими взяли в полон росіян, серед яких був згодом обвинувачений Курашов і ще троє російських солдатів, які дали проти нього свідчення. Суд допитував Дейнеженка відеозв'язком із Харківського апеляційного суду. Після судового засідання прокурор Микита Маневський пояснив DW, що у цій справі статус потерпілого має лише Віталій Г. із позивним "Пінгвін". Водночас, за інформацією прокурора, слідству не вдалося зібрати докази щодо причин загибелі другого беззбройного військового з позивним "Грінч".
Українського військового застрелили під час спроби здатися в полон
26-річний Курашов із позивним "Сталкер" - стрілець 2-го відділення 5-го взводу штурмового загону "Шторм-V" 218-го танкового полку 127-ї мотострілецької дивізії сухопутних військ 5-ї загальної військової армії східного військового округу збройних сил РФ. Його обвинувачують у порушенні законів і звичаїв війни, поєднаному з умисним вбивством (частина 2 статті 438 Кримінального кодексу України).
За версією обвинувачення, зранку 6 січня 2024 року група російських військових загону "Шторм-V", у якій перебував Курашов, штурмувала українські позиції в районі села Приютне Пологівського району Запорізької області. Ці позиції утримували бійці 127-ої окремої бригади ТрО.
Коли росіяни захопили позицію, один із українських військових, 41-річний стрілець Віталій Г., склав зброю, підняв руки, вийшов із бліндажа і на вимогу Курашова став на коліна, йдеться в обвинувальному акті, який оголосили у листопаді минулого року. Проте Курашов вбив військовополоненого - здійснивши щонайменше три прицільні постріли, стверджує обвинувачення.
Дмитро Курашов визнав провину, щоб прискорити судовий процес
Під час першого судового засідання Курашов заявив, що визнає провину, та відмовився давати покази. Проте у розмові з журналістами під час перерви він повідомив, що визнав провину для прискорення судового процесу, бо сподівається на обмін полоненими. За його словами, беззбройного українського військового розстріляв інший росіянин - медик штурмової групи з позивним "Сєдой", який невдовзі загинув. Він нібито пояснив це тим, що не мав можливості лікувати пораненого українського бійця.
Проте цю версію спростували інші троє російських військовополонених - Олег Замятін, Костянтин Зеленін і Дмитро Зуєв. На попередньому судовому засіданні у січні всі троє свідків заявили, що Курашов вистрілив у беззбройного українського військового після того, як той вийшов із бліндажа з піднятими руками. Втім, Замятін і Зеленін сказали, що не бачили пострілу. Вони зробили такий висновок, адже, коли почули постріл і побачили тіло загиблого, поруч був лише Курашов. Водночас Зуєв сказав, що бачив постріл Курашова.