Президенти України і США повідомили, що готові приїхати 15 травня до Стамбула на переговори. Дональд Трамп, щоправда, із застереженням, що він там з'явиться, якщо побачить, що "щось може статися". Інтрига тепер у тому, чи поїде Путін. Хоча крім Трампа, схоже, ніхто на це не розраховує.
Переговори без позиції
Володимир Путін сам запустив процес, який перестав, зрештою, контролювати. Почалося все з його рішення оголосити на час довгих вихідних, прив'язаних до святкування перемоги у Другій світовій війні, в односторонньому порядку припинення вогню з Україною, сподіваючись, що вона змушена буде наслідувати його приклад, щоб не псувати свою репутацію в очах того ж Дональда Трампа. Путін думав, що так він укотре доведе американській адміністрації свою договороздатність, а також полегшить завдання забезпечення безпеки в Москві під час параду, на який приїжджали численні зарубіжні лідери на чолі з головою КНР Сі Цзіньпіном. При цьому, завдяки цій хитрій маніпуляції, не треба буде ні про що домовлятися з Україною.
Однак ідея Путіна була розкритикована навіть самим Дональдом Трампом, а ще жорсткіше - віцепрезидентом Джей Ді Венсом. Зрештою, лідери Великобританії, Німеччини, Польщі та Франції разом із Володимиром Зеленським придумали, як поставити самого Путіна в максимально некомфортне становище і спробувати нав'язати йому все ж 30-денне перемир'я. Вони зажадали його укладення до кінця 12 травня, як продовження куцого одностороннього припинення вогню на 9 травня. США їх підтримали.
І тут, кажучи штампами кремлівської пропаганди, Путін спробував показати, що він усіх переграв. Зібравши нічний брифінг, на якому було заборонено "через пізній час" ставити йому запитання, російський лідер поставив Україні ультиматум. Мовляв, він відправляє свою делегацію для переговорів 15 травня до Стамбула і чекає там же українців. Перемир'я побоку. Він не хоче давати українській армії можливість переозброюватися і перегруповуватися, поки тривають переговори.
У реальності, втім, зрозуміло, що не хоче Кремль припиняти свій наступ на позиції української армії. З урахуванням того, що Путін знову завів свою шарманку про "переговори без попередніх умов", абсолютно зрозуміло, що хоче він якраз дати можливість російській армії продовжити наступати, а переговори імітувати. Щонайменше доти, доки вдасться, не йдучи, як і раніше, ні на які поступки, вмовляти Трампа скасувати ще якісь санкції проти Росії. Ну або поки не закінчиться до кінця осені погода, придатна для бойових дій.
Путін зробив вигляд, що не помітив виклику
Ультиматум у відповідь Володимира Зеленського зруйнував путінську маніпуляцію. Хоча Трамп і закликав у відповідь на російську пропозицію щодо переговорів у Стамбулі Україну її прийняти, після пропозиції українського президента про зустріч на вищому рівні, віч-на-віч із Путіним, вийшло, що американська вимога їхати виявилася адресованою якраз російському лідеру. Тепер США і ЄС в один голос говорять про можливі санкції, якщо Росія ні перемир'я не почне, ні в Стамбулі переговори.
Путін натомість, схоже, лютує. Гри у відповідь для нього поки що не проглядається. Окремі публікації кремлівських пропагандистів у тому дусі, що їхньому начальнику "не по чину" зустрічатися з таким "дріб'язком", як Зеленський, і треба, мовляв, послати делегацію, керувати якою, як 2022 року, поставити когось на кшталт президентського помічника Володимира Мединського, проблему для Кремля не розв'язують.
Або Путін покаже, що боїться зустрічі із Зеленським і "ослухався" Трампа. Або він ризикує опинитися в становищі значно гіршому, ніж був Зеленський у Білому домі, коли на нього втрьох нападали американські президент, віцепрезидент і глава Держдепартаменту одночасно.
Як сказав би Трамп, зараз карт немає на руках у Путіна. Але й здатися він не може.
План або пропав
За підсумками своїх маніпуляцій Путін сам опинився в пастці. Довести зараз американцям, що недоговороздатною є Україна, а не Росія, він за такого розкладу може тільки в один спосіб. Ідеться про те, щоб пред'явити реалістичний план мирного врегулювання війни, яку сам же Путін 2022 року і розпочав.
Якщо він навіть не поїде сам, а відправить делегацію будь-якого рівня, то йому явно пробачать відсутність, і його боягузтво Трамп, напевно, вважатиме за краще великодушно не помітити. Адже саме реалістичний план припинення війни, без усіляких цих "денацифікацій" американці і намагалися "вибити" з Путіна з початку переговорів.
Але тоді Кремлю більше не вдасться лавірувати, уникаючи подальших предметних переговорів. Важко буде і продовжувати паралельно з ними наступ. Тож найімовірніший варіант, звісно, це дитяча гра в образу. Вона власне вже почалася, коли Дмитро Пєсков заявив, що з Росією не можна говорити ультиматумами. Тож найімовірніше, що Путін зобразить "ображену велич". І питання тоді тільки в тому, чи прийме Трамп, який, у принципі, сам любить використовувати цей прийом у переговорах, таку російську відмовку, чи разом із європейцями викотить новий пакет санкцій.
Автор: Іван Преображенський, кандидат політичних наук, експерт із Центральної та Східної Європи, оглядач низки ЗМІ. Автор щотижневої колонки на DW.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом