Британська експертка про те, що задумала РФ біля Сумщини

Президент Росії Володимир Путін днями заявив про наміри створити "буферну зону" вздовж кордону з Україною. У Центрі протидії дезінформації (ЦПД) при Раді національної безпеки та оборони (РНБО) України вважають, що таким чином Росія демонструє небажання припиняти вогонь на фронті. За оцінками цієї заяви Кремля DW звернулася до військової експертки Марини Мірон з Кінгс-коледжу в Лондоні.

DW: Пані Мірон, днями у Кремлі оголосили про наміри створити, як сказав Путін, "буферну зону безпеки" вздовж кордону з Україною. Як вважаєте, що стоїть за цими заявами?

Марина Мірон: Усе це дуже гарні питання, бо в реальності навіть російські коментатори не можуть домовитися щодо того, де мала б пролягти "буферна зона", як вона виглядала б і що включала. Окрім дальності, вона мала б захищати те, що вважається, власне, російською територією, а також і анексовані території від ударів зі систем HIMARS, артилерійських ударів, а також безпілотників.

Але проблема в тому, чи має Росія достатньо часу та людських ресурсів, щоб зробити це, якщо триває наступ? І ми вже чули це раніше, здається, вперше, 23 травня, коли Путін вирішив, що необхідно створити "буферну зону".

Тож, можливо, вони й створюють якусь "буферну зону", принаймні на півночі - фактично в тих районах, що межують з Курською та Бєлгородською областями Росії. Але щодо решти, то це під питанням. Що ж тоді станеться? Чи зупиниться війна? Чи це буде офіційною "буферною зоною" для припинення вогню? З точки зору термінології, це дуже незрозуміло, а також і з точки зору того, як це виконуватиметься і де саме.

А що відомо щодо можливих приготувань російської армії до нового наступу?

Про літній наступ точаться розмови. Вони ведуться вже деякий час через весняні погодні умови, коли не найкращий час для наступу. Тож є кілька можливих напрямків, де ми бачимо активність (Росії - Ред.), як у Харківській області. Але водночас, іншим можливим напрямком може бути Запоріжжя або Херсон. Тож схоже, що росіяни намагаються дезорієнтувати супротивника, у цьому випадку, Збройні сили України (ЗСУ) з тим, щоб не видавати те, де саме вони будуть атакувати. Але, цілком можливо, що літній наступ вже триває, а розмови про "буферну зону" можуть бути способом це приховати та відвернути увагу.

Канцлер ФРН Фрідріх Мерц заявив, що тепер для України немає жодних обмежень щодо далекобійності переданої Заходом зброї. Якими будуть наслідки цього рішення?

Це залежить від того, що станеться, адже, якщо говорити про політичний вимір, то ми вже чули реакцію Кремля, і Путін взяв на себе політичну відповідальність, провівши ще одну "червону лінію". Ще до цього його критикували всередині Росії, тому що Росія, згідно з цими точками зору, не відреагувала ні на що з того, що Захід зробив і поставив Україні, і не отримав за це очікуваної відповіді.

Проблема в тому, що ці анонси й розмови тривають уже рік. Тож питання в тому, скільки ракет отримає Україна? Хто навчатиме українські війська? Яка їхня дальність? Чи будуть це стандартні ракети TAURUS, чи вони матимуть обмежену дальність, як ті, що використовуються Південною Кореєю? І, звичайно, які будуть цілі? І, звісно, для росіян, перспектива ударів по тилу не дуже приваблива. Але незрозуміло, чи 100 або 150 таких ракет буде достатньо, щоб змінити ситуацію і стратегічну картину війни. Що зрозуміло, так це те, що, ймовірно, цього разу тиск знизу на Кремль буде достатнім, щоб той так чи інакше відповів на це. Наприклад, коли ракети Storm Shadow/SCALP були застосовані у Брянській області, росіяни відповіли "Орешником". Можливо, ми побачимо ще одну відповідь росіян "Орешником", але я не впевнена. Знову ж таки, це залежить від термінів, а також, питання, чи отримає Україна ці ракети, досі зависло в повітрі, бо Фрідріх Мерц може й оголосити про це (поставки TAURUS. - Ред.), але він потребуватиме (політичного. - Ред.) схвалення, щоби поставити їх Україні.