Що спільного в протизаплідних таблеток з Аушвіцом?

Коли Рене Дюрінґ (Renée Düring) витатуйовували табірний номер в Аушвіці, вона відчувала нестерпний біль. Той біль вона пам'ятала аж до останнього дня свого життя. "Тішся, що отримала номер, інакше одразу пішла б до печі", - сказав їй один із табірних ув'язнених. Нацисти поставили її перед вибором: "Або підеш до табору смерті Біркенау, - сказали їй, - або надаси себе для медичних досліджень. Це тебе не вб’є".

Рене Дюрінґ (1921-2018) обрала останнє - і потрапила до рук гінеколога Карла Клауберґа (Carl Clauberg) у ролі людського піддослідного кролика. Свою моторошну історію вона розповіла у 1992 році Меморіальному музею Голокосту Сполучених Штатів. Дюрінґ - єврейка з Кельну, яка була однією із сотень жінок, на яких Клауберґ проводив експерименти з метою стерилізації.

Карл Клауберґ - авторитет у галузі гормональних досліджень

Сам Клауберґ навчався на медичному факультеті в Кілі та здобув ступінь доктора у 1925 році. Він спеціалізувався на гінекології та разом із хіміками фармацевтичної компанії Schering-Kahlbaum займався розробкою гормональних препаратів. Його метод допомоги безплідним жінкам завагітніти зробив його авторитетом у галузі гормональних досліджень.

З приходом до влади Гітлера Клауберґ не став триматися осторонь політики, навпаки - вже 1 травня 1933 року вступив до Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії та СА (Sturmabteilung, воєнізована бойова організація націонал-соціалістів. - Ред.). Як і багато лікарів у нацистській Німеччині, він сподівався, що нова влада допоможе йому просувати свої дослідження. За нацистів обов'язком кожної німецької жінки було народжувати якомога більше дітей - бажано блондинів із блакитними очима.

Однак Клауберґ також досліджував і методи стерилізації жінок. Це повністю відповідало людиноненависницькій расовій політиці нацистів. Адже оголошеною метою тої політики було позбавити потомства євреїв, сінті та ромів - словом знищити їх як етноси.

Пекло блоку №10

У 1942 році Клауберґ відправив прохання Генріху Гіммлеру - найвпливовішій людині в нацистській Німеччині після Адольфа Гітлера, який відповідав за проведення Голокосту. Гінеколог заявив, що хоче провести свій "новий метод нехірургічного знепліднення неповноцінних жінок", для чого йому потрібні приміщення.

Навесні 1943 року його прохання вдовольнили. Хоч власного інституту він не отримав, однак йому надали крило в Аушвіці. У блоці 10 Клауберґ створив власну експериментальну лабораторію. Перших єврейок із сусіднього табору смерті Аушвіц-Біркенау переселили сюди.

За словами Клауберґа, ув'язнені жінки були для нього безликими, його цікавили лише їхні матки. "Зранку, після переклику, викликали наші номери, щоб спуститися вниз. Ми чекали в черзі на вулиці, а потім нас по черзі заводили в кімнату і клали на чорний скляний стіл, що був рентгенівським столом. Поки рідину вводили в наше тіло, працював рентгенівський апарат, щоб лікар міг бачити, що він робить з рідиною, але ця ін'єкція так страшенно пекла", - згадувала Рене Дюрінґ багато років по тому про тортури, яких їй довелося зазнати.

Ні Рене, ні інші жінки на той час не знали, що з ними коїться. Клауберґ практикував на них те, що він раніше випробовував на тваринах. Його інструменти не були стерильними, лікар використовував їх багато разів. Також не було анестезії - лише цей укол. Коли контрастна речовина показувала йому, що фаллопієві труби прохідні, жінки знову поверталися на стіл через один-два тижні. Потім він впорскував отруйну речовину в нижню частину живота, що мала склеювати та роз'їдати стінки фаллопієвих труб. Якщо це не діяло, він повторював процедуру. "Мені довелося лежати три дні з жахливим болем", - згадувала Дюрінґ.

Гнійні перитоніти, сепсис, страшенний біль, ніби під час пологів і жахливе пекуче відчуття - ось лише кілька з поширених "побічних наслідків" нелюдських експериментів Клауберґа. Жінки намагалися стримувати свої крики, адже їм казали, що інакше вони потраплять до газової камери в Біркенау.

Нелюдська медицина "третього рейху"

Як же тоді так сталося, що лікар відкинув усі етичні міркування і ставився до людей як до тварин? "Медичні та людські міркування відіграють другорядну роль у той момент, коли людина виходить з того, що це вже не люди, а недолюди, і приймає це", - розповіла історикиня, професорка й докторка Андреа Лев (Andrea Löw) із Центру досліджень Голокосту в Мюнхені у розмові з газетою Neue Osnabrücker Zeitung. За словами Лев, у випадку Клауберґа до цього додалися "безмежні амбіції". "Він побачив свій шанс використати систему для просування своєї кар'єри та досягнення слави та пошани. Цьому він підкорив усе", - пояснює дослідниця.

Гіммлер якось запитав Клауберґа, скільки часу знадобиться, щоб стерилізувати 1000 жінок. Відповідь лікаря: один досвідчений лікар із 10 асистентами в змозі стерилізувати, швидше за все, кілька сотень, якщо не 1000 єврейок за один день.

Загроза суду в Німеччині

Однак до того так і не дійшло. 27 січня 1945 року радянські війська звільнили Аушвіц. А Клауберґ на той час уже перебрався до жіночого концтабору Равенсбрюк, де він продовжив свої експерименти. Коли у квітні туди також наближалися радянські війська, він втік. Через два місяці його знайшли, заарештували й засудили в Москві до 25 років таборів.

Однак уже в 1955 році його достроково звільнили з полону, і, як свідчать матеріали прокуратури міста Кіль, його "по-княжому зустріло його рідне місто". Клауберґ знову став працювати в університетській клініці в Кілі. На той час лікарська спільнота ще не була денацифікована, тож досвідчений колега, який працював в Аушвіці, був дуже бажаним.

Проте в листопаді 1955 року Центральна рада євреїв подала позов проти Клауберґа, і понад 100 свідків були готові давати проти нього свідчення. Він сам говорив про наклеп і вважав себе жертвою правосуддя, а також стверджував, що хотів врятувати жінок у блоці від смерті, а сама його установа була "інститутом порятунку життя", принаймні так зазначено в матеріалах слідства. Але Карл Клауберґ помер 9 серпня 1957 року, перш ніж йому змогли висунути обвинувачення.

У 1960 році з'явилася протизапідна пігулка - не без внеску Клауберґа

Згідно з наявними даними, цей "медик" стерилізував від 500 до 700 жінок. Багато його жертв продовжували жити, хоч травмовані та вже безплідні. Однак Рене Дюрінґ пережила диво: попри втручання Клауберґа, вона стала матір'ю - народивши доньку.

18 серпня 1960 року в США на ринок вийшов перший препарат для гормональної контрацепції під назвою "Еновід". Показово, що саме фундаментальні дослідження Клауберґа зробили значний внесок у розробку цього препарату. Сама компанія Schering, яка колись фінансувала експерименти Клауберґа, увійшла до складу німецького концерну Bayer, який і займався продажем протизаплідної пігулки. "Цей революційний метод планування сім'ї став ключовим фактором емансипації та переломним моментом для суспільства", - хвалився фармацевтичний концерн Bayer на своєму вебсайті з нагоди роковин виходу на ринок цих засобів.

Утім, тут варто нагадати, що жінки в блоці 10 не мали вибору вирішувати - народжувати їм дитину чи ні.