Що робити з 300 мільярдами активів РФ. Інтерв'ю DW

Американський адвокат і дипломат Філіп Зеліков розкритикував неефективне управління 300 мільярдами доларів заморожених Заходом російських активів. DW поговорила з ним про долю цих активів і про його пропозицію щодо розпорядження ними, яку він днями конфіденційно представив урядам кількох країн Євросоюзу.

За свою кар'єру Зеліков працював у п'яти президентських адміністраціях США - від Рональда Рейгана до Барака Обами, потім був стратегічним консультантом в адміністрації Джо Байдена. Зокрема, він брав участь у дипломатичних зусиллях з возз'єднання Німеччини та припинення холодної війни. Крім адвокатської та дипломатичної кар'єри, Зеліков також є науковцем і письменником.

Зараз він старший науковий співробітник у Гуверівському інституті війни, революції та миру (Hoover Institution on War, Revolution and Peace) - науковому центрі при Стенфордському університеті, для якого він і написав свою роботу "Новий погляд на російські активи. Пропозиція щодо міжнародного врегулювання санкційних рахунків".

DW: З огляду на "човникові переговори" між США та Україною, США та Росією і схильність Москви домагатися поступок, чи не здається вам, що зараз є небезпека, що РФ зможе отримати назад свої заморожені активи?

Філіп Зеліков: Зараз, я вважаю, небезпека того, що гроші будуть повернуті Росії, невелика. Не думаю, що будь-яка з ключових європейських держав схиляється до того, щоб повернути гроші російському уряду, а США навряд чи зможуть самостійно домовитися про такий варіант.

Небезпека в тому, що гроші просто залишаться без руху і без будь-якої можливості їхнього використання. Саме в цьому полягає тактична мета Росії. Не думаю, що вона розраховує на повернення цих активів. Натомість росіяни мають намір включити це питання в безрезультатні переговори з метою не допустити, щоб ці гроші допомогли Україні. Тактична мета Росії - тримати гроші подалі від українців, тому що це дало б українцям надію. А вся російська політична місія полягає в тому, щоб переконати українців у безнадійності їхнього становища.

Але чому, по-вашому, Росія не ставить перед собою мету повернути ці гроші?

Варіант, за якого гроші повернуться в Росію, а Україна залишиться без коштів на відновлення, суперечив би політичній позиції всіх великих європейських урядів. Вони дуже чітко дали зрозуміти, що гроші не повинні повернутися в РФ без домовленості про те, яким чином Україні буде компенсовано шкоду. Тим часом росіяни можуть спробувати створити умови, за яких бездіяльність Євросоюзу просто призведе до закінчення терміну дії санкцій. США не в змозі це зробити, але у Росії є й інші фронти. Вона може використати Угорщину і спробувати заблокувати наступне продовження санкцій ЄС у липні. І в той момент, коли санкції припинять дію, росіяни зможуть просто вивести гроші за 24 години.

З огляду на все це, як, на ваш погляд, слід вчинити з цими активами?

Найправильніше було б їх відокремити і перевести в спеціальний фонд. Я використовую саме слово "переведення", а не "конфіскація". Я вважаю цей термін невдалим, тому що він звучить так, немов Бельгія, Німеччина або Франція забирають ці активи собі. Але цього статися не повинно. Потрібно вчинити з цими активами так, як з активами неблагонадійного банку: ізолювати їх на чистий рахунок і управляти ними. Це необхідно робити в рамках трастової угоди. Траст управляється країнами, які беруть участь у цьому грошовому переказі. Тобто тими, в депозитаріях, банках і валютах яких зараз зберігаються заморожені російські активи, що перетворилися на готівку (як випливає з дослідження Філіпа Зелікова, це Бельгія, Великобританія, США, Японія, Франція, Канада, Швейцарія, Австралія та Сінгапур. - Ред.). Якщо з Росією вдасться укласти мирну угоду і учасники переговорів вирішать, що частина цих грошей мають їй повернути, - гаразд. Але найімовірніше, якщо мирний договір буде укладено з урахуванням заморожених активів, буде ухвалено рішення, що ці гроші мають бути розподілені між жертвами російської агресії. Однак росіяни спробують поставити умови, за яких вони могли б отримати частковий контроль над розподілом або право впливати на те, як ці гроші витратять в Україні, причому так, щоб проникнути в український уряд.

Ви вважаєте, що це можливо?

Я думаю, що Росія це запропонує, а ми повинні бути пильними, щоб на це не піддатися. Тому що росіяни не мають права контролювати розподіл цих грошей. Вони мають право вимагати, щоб гроші, передані жертвам, були зараховані в рахунок фінансових зобов'язань Росії. Але сума цих зобов'язань, за всіма оцінками, набагато перевищує суму заморожених активів (збиток, завданий Україні російською війною, офіційний Київ 28 березня оцінив у 589 мільярдів доларів. - Ред.). Отже, траст повинен буде налагодити процес розподілу коштів серед постраждалих від російської агресії, однак перший крок - це зібрати всі гроші та передати їх у довірче управління. Причому можна створити траст таким чином, щоб він не перешкоджав тому, що відбудеться під час мирних переговорів.

На саміті ЄС ми запитали нового прем'єр-міністра Бельгії про заморожені російські активи, і він назвав їхню можливу конфіскацію "актом війни". Ба більше, виявилося, що він вжив заходів щодо запобігання подальшому обговоренню цього питання серед країн Євросоюзу. Враховуючи, що Бельгія - країна, в якій зберігається найбільша частка цих грошей, що означає позиція Барта Де Вевера для майбутнього цих активів?

Прем'єр-міністр Бельгії - політична фігура. Бельгійський уряд дипломатично доніс його точку зору, а уряди країн ЄС поділилися зі мною тим, що говорить Брюссель. Він занепокоєний перспективою зіткнутися з судовими розглядами і вимогами про відшкодування збитків, якщо Бельгія візьме участь у незаконній конфіскації активів. Я розумію це занепокоєння, хоча вважаю, що побоювання з приводу судових ризиків перебільшені. Але все одно не варто від них відмахуватися. Думаю, пропозиція, яку я розробив і обговорив з деякими офіційними особами, зніме стурбованість бельгійської влади. Вивести міжнародний депозитарій Euroclear і Бельгію з лінії вогню, помістити гроші в траст, відповідальність за який візьмуть на себе країни, що здійснюють переказ, - ті самі країни, які від самого початку поставили Euroclear у Бельгії в таке незручне становище, наприклад, G7. Адже коли термін облігацій закінчився і вони перетворилися на готівку, у Euroclear не було жодних вказівок, що з нею робити, а без вказівок Euroclear безпорадний. Крім того, без інвестиційної стратегії він змушений щодня заново вкладати цю готівку на самих базових умовах, в результаті чого щодня втрачаються мільйони євро, призначені жертвам російської агресії. А так це буде просто траст, поки гроші не розподілять відповідно до міжнародного права і рахунок не буде закрито. А бельгійцям знадобиться гарантія відшкодування потенційного збитку.

І хто має надати Бельгії гарантію відшкодування потенційного збитку? ЄС?

Це можуть зробити кілька урядів - учасників трасту. За моїм задумом, основна відповідальність буде покладена на траст. І все, що буде потрібно, - це сума, щоб покрити дуже невеликий юридичний ризик. Рішення про передачу грошей у траст ухвалюють усі уряди-учасники, до числа яких може входити і Бельгія. Юридичний ризик Бельгії усувається, і відтепер його покриватиме інша організація. Наразі ніхто не запропонував їй такого рішення.

Чому, на вашу думку, ніхто не запропонував Бельгії такого рішення?

Відповідь доволі банальна, але це поєднання двох чинників. Перший: люди просто не розуміли, як це зробити технічно. І другий: відносно небагато хто мав політичну волю, щоб за це взятися. Донедавна, наприклад, існували побоювання: якщо ми щось зробимо із замороженими російськими активами, це поставить під загрозу стабільність євро як валюти. Дедалі частіше ті, хто аналізує цей аргумент, бачать, що це не є серйозною проблемою. Тобто не вистачало політичної волі до дії через побоювання через євро та закулісні погрози щодо заходів у відповідь, наприклад, що одна країна не купуватиме облігації іншої країни. Цими страхами і погрозами можна керувати. Стає дедалі очевидніше, що якщо з ними не впоратися, Європа може накликати на себе економічну катастрофу. Бо якщо не зробити нічого, щоб допомогти відновити Україну, це стане економічною катастрофою для Європи. А поки що є, з одного боку, небажання розв'язувати цю проблему, а з іншого - відсутність знань про те, як її розв'язувати. Але обидва ці чинники зараз поступово долаються.

Тобто ви вважаєте, що зараз більше політичної волі?

Так, безсумнівно.

Це пов'язано з реальним ризиком того, що Угорщина накладе вето на продовження санкцій ЄС?

Так.

Отже, це і є "план Б" на випадок угорського вето?

Було б перебільшенням говорити, що європейці розробили запасний план. Але можна точно сказати, що політична воля до пошуку рішення сьогодні набагато вища, ніж ще два місяці тому. Це видно і відчутно. І це змушує знову шукати шляхи вирішення проблеми, і в цьому процесі ідеї, подібні до моєї, отримують новий імпульс.

Як ви думаєте, ЄС і залучені до цього процесу країни змогли б реалізувати вашу ідею до наступної дати подовження санкцій щодо РФ у липні?

Так, безумовно.

Які головні труднощі ви бачите?

Це технічно і політично складно, як і в будь-яких інших випадках, коли необхідно щось створити в уряді. Потрібно об'єднати зусилля кількох країн, але політична воля до цього зараз дуже велика. Це здійсненно, але потрібні люди, які розуміються на питанні, потрібно наймати "архітекторів". У ЄС та урядах деяких його країн є люди, які могли б це зробити.

Яку роль у цьому має відігравати Україна?

Якщо створити такий траст, як я описав, то принаймні більша частина грошей управлятиметься в інтересах жертв російської агресії, а головною жертвою є Україна. Цілком доречно, щоб український уряд мав право голосу в тому, як розпоряджаються грошима в його інтересах. Якщо гроші інвестуються на допомогу Україні, я думаю, що Київ має право голосу і в тому, якими є інвестиційні цілі і як структурувати інвестиції. А в питанні про те, як найефективніше розподілити ці гроші, Україна повинна мати дуже вагомий голос.