Що насправді пов'язувало Йозефа Бойса з нацистами?
18 квітня 2025 р.
Художні роботи та акції Йозефа Бойса (Joseph Beuys, 1921 - 1986) користувалися славою ще за його життя, хоча вже тоді були предметом палких дискусій. Йозеф Бойс часто використовував повсть і жир як матеріал для своїх творів, займався натуропатією і шаманськими ритуалами. Його гучні акції та сенсаційні ідеї залишили відбиток на мистецькому середовищі в період 1960-1980-х років.
Уже давно вважається спірним ставлення художника-акціоніста до націонал-соціалізму, до злочинів нацистів, зокрема, в концентраційних таборах. Багато запитань залишилося і до періоду його служби як військового льотчика військово-повітряних сил Вермахту під час Другої світової війни. Йозеф Бойс добровільно пішов служити в армію у віці 20 років у 1941 році. Критики художника звинувачують його в тому, що надалі він недостатньо чітко дистанціювався від нацистського режиму. У Музеї замку Мойланд (Museum Schloss Moyland) у землі Північний Рейн-Вестфалія (Nordrhein-Westfalen) у рамках дослідницького проєкту "Йозеф Бойс і націонал-соціалізм" знайшли свій особливий підхід до вивчення цієї теми.
Читайте також: Пророк чи шарлатан: ким був німецький культовий митець Йозеф Бойс?
Недостатньо дистанціювався від нацизму?
Фонд Музею замку Мойланд, у якому зберігаються близько шести тисяч робіт Йозефа Бойса, має найбільшу колекцію творів художника у світі. Серед них - малюнки і проєкти меморіалу на місці колишнього нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау. "Бойс дуже інтенсивно займався темою Другої світової війни та Аушвіца, цього багато хто не усвідомлює", - каже куратор Александр Ґренерт (Alexander Grönert). Однак його думку поділяють далеко не всі.
У 2021 році, коли відзначали 100 років від дня народження художника, Александр Ґренерт став свідком того, що під час подіумних дискусій, присвячених цій даті, справа доходила мало не до бійки. Мистецтвознавець і колишній заступник директора Музею замку Мойланд Рон Мангайм (Ron Manheim) у своїй книзі "Спійманий на слові" ("Beim Wort genommen") звинувачує Йозефа Бойса в тому, що він не намагався критично переосмислити нацистський режим і період своєї військової служби. Ще один автор і біограф Йозефа Бойса Петер Ріґель (Peter Riegel) вбачає в художнику "вічного члена гітлер'юґенду", який і після війни був у колах колишніх нацистів.
"Ми помітили, що ця тема вибухонебезпечна", - каже Александр Ґренерт. Він вважає, що, перш ніж скласти свою думку про Йозефа Бойса, необхідно розглядати, зокрема, і його творчість. Ґренерт хоче, щоб на виставці "Аушвіц і Друга світова війна у творчості Йозефа Бойса" ("Auschwitz und der Zweite Weltkrieg im Werk von Joseph Beuys") мистецтво художника говорило саме за себе.
Читайте також: Німецький митець Ґергард Ріхтер залишається найважливішим художником у світі
Осмислення минулого за допомогою мистецтва
В експозиції представлені 90 робіт з колекції Музею замку Мойланд. Серед них - картини бойових літаків і військових кораблів, що атакують противника, а також ескізи меморіалу, створені для Аушвіца. "Бойс лише після війни почав дистанціюватися від націонал-соціалізму, використовуючи мистецькі засоби", - вважає Александр Ґренерт.
У 1950-ті роки, після закінчення навчання на скульптора в Художній академії Дюссельдорфа, Йозеф Бойс брав участь у численних художніх конкурсах. Зокрема, він подав заявку на проєкт меморіалу на місці колишнього нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау.
Після цього тематика Аушвіца і націонал-соціалізму вже не полишала художника, каже Ґренерт. У серпні 1981 року Бойс вирушив на машині з житловим фургоном в Лодзь у Польщі і подарував там музею сімсот своїх робіт. Це була мистецька акція, вважає куратор. Акцію, яка називалася "Транспортування в Польщу 1981", Александр Ґренерт розглядає як осмислення Йозефом Бойсом депортацій європейських євреїв до концентраційних таборів націонал-соціалістів, таких як табір смерті Аушвіц-Біркенау.
На згадку про Лідиці
У мистецьких акціях Йозефа Бойса проявляється й усвідомлення того, що нацисти умисно руйнували міста і села та вбивали їхніх мешканців. Так, як було у випадку з селищем Лідиці, що за 20 кілометрів на захід від Праги. У 1942 році гітлерівська армія зрівняла його з землею і знищила майже всіх його жителів. Цією розправою нацисти відповіли на вбивство 27 травня 1942 року заступника "рейхспротектора Богемії і Моравії" Рейнгарда Гейдріха (Reinhard Heydrich).
У 1967 році, коли Йозеф Бойс уже був відомим професором Художньої академії в Дюссельдорфі, він дослухався до заклику відтворити Лідиці. Заклик був ініційований англійським лікарем через 25 років після руйнування селища і передбачав, зокрема, ідею подарувати Лідиці предмети мистецтва, щоб створити місцевий музей. Той факт, що Йозеф Бойс узяв участь у цій ініціативі та у створенні музею, свідчить про те, що митець визнав "провину Німеччини у звірствах націонал-соціалістів, Вермахту і СС", стверджує Александр Ґренерт. Для нього акції Йозефа Бойса в Чехії та Польщі є прикладами того, що художник дистанціювався за допомогою свого мистецтва від націонал-соціалізму.
Запрошення до суперечки
Однак ставлення Йозефа Бойса до націонал-соціалізму інтерпретувати однозначно не так просто. Поряд із такими мистецькими акціями, як у Польщі та Чехії, збереглися його висловлювання, що викликають подив і навіть шокують. "Так, наприклад, під час розмови в школі з учнями Бойс якось сказав, причому без жодного на те приводу, що у нього були чудові шкільні роки, а підручники у той ас були дуже вартісними", - розповідає Александр Ґренерт. Він вважає це непродуманим висловлюванням. "Воно приголомшує, і хочеться перевірити, що насправді думає Бойс", - каже куратор.
У так званій "лабораторії" музею відвідувачам надається можливість скласти свою власну думку. На столі розкладені планшети, книги та документи, які запрошують заглибитися в цю складну тему. Можна побачити, зокрема, відео-інтерв'ю, в яких висловлюють свої, часом дуже суперечливі, думки дослідники творчості Йозефа Бойса та його колишні учні. "Його учні кажуть, що їм були відомі ці факти. Але це їх не зачіпало, оскільки вони вважали Бойса чудовим, видатним учителем", - каже Ґренерт.
"Лабораторія" залишиться в музеї і після закінчення виставки. "Вона знаходиться в центрі експозиції і є свого роду "скабкою в тілі", яка покликана змусити займатися цією темою", - підсумовує куратор виставки.