Що думають про мир українські військові під Покровськом

Щойно надворі темніє - у стабілізаційний пункт 14-ї бригади оперативного призначення НГУ "Червона Калина" прибувають перші поранені піхотинці, із чорними від землі обличчями та руками. Вони - з Покровського напрямку, який лишається одним із найважчих від початку минулого року.

"Це ніяк не позначилось на війні", - так лікар-травматолог, військовослужбовець на імʼя Іван коментує перемовини щодо припинення вогню у російсько-українській війні, що почались 11 березня у Саудівській Аравії. "Мої очікування - щоб це пошвидше закінчилось, - розмірковує про перемирʼя Іван. - Хоча б один день. Це вже буде добре".

На столі операційної - сержант однієї з механізованих бригад. Разом із чотирма побратимами він їхав бойовою машиною піхоти, коли в неї влучила міна. Бійців вдалося евакуювати лише за дві години. Четверо обійшлися контузією, проте сержант отримав важкі поранення - кровотечу й переломи обох ніг. Поки Іван тампонує рану і встановлює шини, фельдшери підбадьорюють напівпритомного бійця і витирають бруд із його обличчя. "Зберегли ногу", - зрештою зітхає один із них.

Під ранок у стабілізаційному пункті тихо, медики дрімають просто на кушетках. Поранених уже навряд чи привезуть. Евакуація відбувається переважно вночі - через постійне спостереження і вогонь з боку росіян.

Читайте також: "Де тонко, там і рветься". Чому РФ просувається на Донеччині

21 доба на позиціях

У той час на подвірʼї приватного будинку гуртуються піхотинці 68-ї окремої єгерської бригади. "По сіряку", перед світанком, вони мають вирушити на позиції і замінити своїх побратимів. Уже зібрані, військові чекають на команду, та невдовзі отримують "відбій". Піхотинці розходяться по кімнатах - досипати.

Перезмінка піхоти часто зривається, пояснює командир взводу на імʼя Роман. Його попереднє чергування тривало 21 добу. "Звідти важко вийти - це перша лінія. Плюс нестача людей", - пояснює військовий.

Повернувшись із позицій, він дізнався про початок перемовин про припинення вогню. "Знаєте, коли там сидиш, то кожного дня чекаєш, коли вже по рації скажуть: "Хлопці, перемирʼя!", - ділиться Роман. - Але за цей час, мені здається, там відбувалося ще більше сутичок, ніж до того".

За словами Романа, на Покровському напрямку піхотинці його бригади тримають оборону. "Ми стоїмо на місці. Але і це дуже важко", - каже військовий. Він вважає, що перемирʼя наразі недосяжне. "Я навіть не можу це уявити", - додає Роман.

Не має очікувань від перемовин і військовий з позивним "Мілка", командир взводу 68-ї бригади, із яким ми зустрічаємось в тилу. "Я повірю лише одному - коли мої пацани повернуться з позицій і скажуть: "Не стріляли, був спокій". Я повірю, коли нам скажуть: "Пацани, у вас "зельонка", витягніть 200-х і віддайте батькам, хай поховають", - каже "Мілка".

Невизначеність, зумовлена початком переговорного процесу, позитивно вплинула на мотивацію бійців, ділиться своїми спостереженнями Роман Городецький, старший офіцер відділення психологічної підтримки персоналу бригади. "Вони бачать, що все залежить лише від них", - каже Роман. На його думку, справедливим закінченням війни є повернення до кордонів 1991 року. "І притягнення до кримінальної відповідальності всіх воєнних злочинців", - додає військовий.

Просування по всій лінії фронту

"Як на мене, справедливий мир неможливий", - вважає військовий із позивним "Гашик", старший розрахунку FPV-дронів у батальйоні безпілотних систем 110-ї окремої механізованої бригади. Екіпаж збирається на чергування на напрямку Великої Новосілки - що на захід від Курахового, яке росіяни окупували, рухаючись на Покровськ.

"Гашик" не бачить сенсу в тимчасовому припиненні вогню. "Бо це однозначно буде підготовкою до наступного удару. Під кінець перемирʼя вони зможуть напасти на нас із більшою силою, - пояснює військовий. - Я на війні з 2016 року. Я памʼятаю, як їздили спостерігачі. Чи це допомогло? Зовсім ні".

"Справедливий мир - це дуже важке питання для мене як військового, - продовжує "Гашик". - Тому що за весь цей час було втрачено багато територій, загинуло багато людей. Особисто для мене зупинення війни у будь-якому випадку буде несправедливим".

За спостереженнями військового, початок мирних перемовин наразі не вплинув на ситуацію на фронті, де працює його розрахунок. "Просування росіян як було, так і лишилося, - знизує плечима "Гашик". - Чи стало у них більше людей або техніки? Ні, не стало. Цього завжди було багато. Просування йде по всій лінії фронту, і ми не є винятком. Але поки що вдається їх зупиняти".

Штурми - лише у разі втрати позицій

Армія РФ знову посилила атаки на Покровському напрямку, 28 березня заявили в оперативно-стратегічному угрупованні військ "Хортиця". "Ключові напрямки наступів - саме під Покровськом. Вони намагаються вийти на трасу, що з'єднує Покровськ із Костянтинівкою", - розповів речник Віктор Трегубов. Він нагадав, що раніше армія РФ намагалася обійти місто із заходу.

Військовослужбовець із позивним "Білий", командир розвідувального взводу 11-го батальйону 59-ї окремої штурмової бригади, яка воює на Покровському напрямку, ситуацію на фронті називає "стабільно поганою". Ми говоримо з ним під час перерви у заняттях, які він проводить для штурмовиків.

"Ми стоїмо в обороні. У штурмові дії залучаємося лише тоді, коли наші позиції втрачені. Там, де не встояла наша піхота. Намагаємось відбити позиції, поки вони не підтягнули туди резерви", - пояснює командир розвідувального взводу.

Читайте також: "Не вистачає людей". Чи втримають Покровськ новобранці ЗСУ?

Ближній тил

Ближній тил, де росіяни накопичують піхоту, зі свого тісного бліндажа в посадці спостерігають пілоти безпілотного літального апарату "Лелека", військовослужбовці 14-ї бригади оперативного призначення НГУ "Червона калина", яка також воює на Покровському напрямку.

"Ми набагато раніше бачимо, коли щось до нас їде, - пояснює оператор безпілотника із позивним "Гуцула". - Виявляємо рух техніки, місця вогневих точок артилерії та особового складу". Аеророзвідники передають інформацію ударним дронам і артилерії, які й відбивають штурми. Зранку, поки було ясно, пілоти змогли розвідати місце базування російської піхоти. Проте вже невдовзі небо затягнуло хмарами, і польоти припинились.

Поки екіпаж "Лелеки" відпочиває, розпитуємо військових про їхні очікування від мирних перемовин. "Особисто в мене, на жаль, ніяких", - відповідає військовослужбовець із позивним "Мірзоян". "Мені хочеться, щоб Європа, Америка і весь світ зійшлися на тому, що агресору не можна давати окуповувати чужі території і вбивати там людей. Тому що це є сигналом для всіх людей, подібних до Путіна, що вони можуть творити, що вони хочуть, а потім просто з ними домовляться про якусь заморозку", - розмірковує військовий.

Хлопцеві було 15 років, коли у 2014-му РФ окупувала його рідне місто Луганськ і сімʼя була змушена шукати прихистку по всій Україні. Через понад десять років він не вірить, що зможе повернутись додому. "Ми боремось не стільки за території, скільки за людей", - додає "Мірзоян". Поки аеророзвідники сподіваються лише на себе й погоду - аби мати змогу літати і не пропустити черговий штурм росіян.