Німецький уряд привітав затримання в Італії українця Сергія К., назвавши те, що сталося, "вражаючим успіхом розслідування", і запросив його екстрадицію до Німеччини. Затриманого вважають ймовірним координатором вибухів на газопроводах "Північний потік" у вересні 2022 року. Разом з п'ятьма іншими чоловіками та однією жінкою К., імовірно, орендував яхту, на якій доплив до газопроводів, а потім, будучи водолазом, встановив бомби на дні моря.
Ця версія вже давно вважається найбільш імовірною. Деякий час ходили спекуляції, що за вибухами стоїть Росія - або США, щоб чинити тиск на Німеччину з метою змусити її купувати американський сланцевий газ.
Якщо тепер підтвердиться "український слід", то виникає питання, чи приведе К. слідчих до замовників вибухів. Важко уявити, що команда з семи осіб діяла самостійно. І саме з цього моменту все ускладнюється. Якщо виявиться, що диверсанти отримували підтримку від державних органів України, Німеччина опиниться у скрутному становищі.
Читайте також: Дані слідства та інші версії: що відомо про підрив "Північних потоків"?
Ризикована ситуація для уряду Німеччини
Можливо, український президент Володимир Зеленський знав про підготовку вибухів газопроводів, але потім зупинив її. Принаймні так вважає The Wall Street Journal. Тодішній головнокомандувач ЗСУ, а нині посол України в Лондоні, генерал Валерій Залужний, чиє ім'я також згадується у зв'язку з вибухами газопроводів, міг проігнорувати заборону Зеленського і дати К. сигнал все ж здійснити операцію. Але це всього лише спекуляції. І Зеленський, і Залужний категорично відкинули всі подібні звинувачення. "Україна не має до цього жодного відношення, на 100 відсотків. Я б ніколи так не вчинив", - запевнив Зеленський ще два роки тому.
Слідчі будуть допитувати Сергія К. з приводу всіх цих обставин. Однак ясно й те, що К. і його група - якщо це буде доведено - здійснили вибухи в Балтійському морі у контексті агресивної війни Росії проти України. Їхньою метою було унеможливити постачання російського газу по "Північних потоках" і тим самим послабити Росію. Прокурори, адвокати та судді не зможуть просто ігнорувати ці обставини в ході судового процесу.
Досі уряд Німеччини завжди обережно коментував вибухи на газопроводах і не виявляв великого інтересу до з'ясування їх причин. Ціль була зрозуміла: жодної ескалації, жодних суперечок із владою в Києві. Але в разі визнання Сергія К. винним Берлін навряд чи зможе дотримуватися цієї лінії. Права і ліва опозиція в Бундестазі поставлять під сумнів подальшу військову допомогу Україні.
Адже не може бути так, що Німеччина підтримує країну, яка одночасно атакує німецьку критичну інфраструктуру і руйнує її. Сара Ваґенкнехт (Sahra Wagenknecht), лідерка партії "Союз Сари Ваґенкнехт - здоровий глузд і справедливість" (ССВ), заявляє: "Абсолютно абсурдно, що Німеччина витрачає мільярди на допомогу Україні, але ніколи не вимагала від Зеленського роз'яснень".
Росія також використала б це у своїх пропагандистських цілях: "Дивіться, Україна - терористична країна, навіть Німеччина тепер переслідує її". А союзники по ЄС і НАТО, такі як Польща і країни Балтії, унаслідок жорстких юридичних заходів могли б звинуватити Німеччину в ослабленні України. І навпаки, Угорщина і Словаччина могли б чинити тиск, щоб припинити всі поставки зброї Києву. Скринька Пандори була б відкритою.
Але поки що в Берліні заявляють, що розслідування не вплине на майбутню підтримку України. Юридичне з'ясування обставин вибухів, з одного боку, і подальша стратегічна підтримка України, з іншого - це буде складний пошук балансу.
Злочинці та герої - іноді одні й ті ж самі люди?
Крім складних взаємозв'язків - хто, коли і що знав і хто кому що доручив - необхідно також поставити питання, чи не було це виправданою операцією спецслужб України - країни, що зазнала нападу, - метою якої було завдавання в ході цієї війни удару по Росії та її ослаблення. Юристи рішуче відкинуть цю версію. Політики, швидше за все, виявлять набагато більше сірих зон і, можливо, не захочуть давати однозначну оцінку тому, що сталося.
У разі визнання Сергія К. винним, йому загрожує до 15 років позбавлення волі. Але після вступу вироку в силу президент Німеччини може помилувати його. У моїй голові весь час лунають слова пісні, яку я почув деякий час тому: "Чи може так бути, що злочинці й герої - це іноді одні й ті ж люди?"
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.