Розпуск РПК: які наслідки для членів партії та Туреччини?
15 травня 2025 р.
Після 41 року збройної боротьби з турецькою владою "Робітнича партія Курдистану" (РПК) у понеділок, 12 травня, оголосила про свій саморозпуск. Представники уряду Туреччини та місцевої опозиції одностайно привітали це рішення, очікуючи тепер у зв'язку з цим на припинення кровопролиття. За останні десятиліття під час зіткнень і терактів у Туреччині загинули десятки тисяч мирних жителів країни і бойовиків РПК.
Заява керівництва партії (у Німеччині її визнано терористичною організацією) викликала ейфорію в Туреччині, водночас породивши безліч запитань. На думку політологів, саморозпуск РПК може докорінно змінити баланс політичних сил у Туреччині.
Як зміниться турецька політика?
Серен Сельвін Коркмаз, яка очолює інститут вивчення громадської думки IstanPol, називає заяву РПК про відмову від збройної боротьби потенційним поворотним пунктом у турецькій політиці. "Політичні розклади, про які ми говорили рік тому, сьогодні вже зовсім інші. Партії повинні переглядати заново свої програми і дискурси", - вказує Коркмаз. Зокрема, за її оцінкою, може розширитися політичне поле для діяльності Демократичної партії народів (HDP), що представляє інтереси курдської національної меншини.
У найближчі три роки, продовжує Коркмаз, великий вплив на турецьку політику чинитимуть два фактори: можливий перебіг мирного процесу з РПК і правова ситуація довкола мера Стамбула Екрема Імамоглу, якого заарештували в березні 2025 року, коли мирний процес уже було запущено. Коркмаз також зазначає, що тепер уряд "новим ворогом" замість РПК, як це було довгі роки, називає Республіканську народну партію (РНП) Імамоглу.
Окрім мера Стамбула, у в'язниці сьогодні перебуває багато відомих курдських політиків, зокрема Селахаттін Демірташ. Курди зараз очікують їхнього звільнення, але їхня доля, як і раніше, залишається незрозумілою. "Перш за все, для обговорення курдського питання в рамках конституції тепер була б необхідна свого роду розрядка або демократизація, - вважає турецький політолог Месут Еген. - Конституція, по суті, має бути істотно змінена таким чином, щоб створити більш демократичну форму правління для Туреччини. Водночас влада не готова змінити нинішню президентську модель з її авторитарними тенденціями".
Читайте також: Арешт мера Стамбула Імамоглу: яка стратегія Ердогана?
Кому, коли і як РПК здасть зброю?
Також незрозуміло, кому, коли і як РПК здасть зброю, що є в її розпорядженні. Як і те, чи відбуватиметься це під міжнародним наглядом, чи відбудеться повне роззброєння, чи будуть зроблені лише символічні жести.
Як передають ЗМІ з посиланням на неофіційні джерела, рішення з усіх цих питань може бути ухвалено влітку. Повідомляється, що урядові структури вже працюють над відповідним графіком. Усередині самої РПК спостерігалася протидія саморозпуску. Спочатку в необхідності цього потрібно було переконати деяких провідних членів партії. Також обговорюється можливість появи нових організацій і майбутнє курдської організації "Союз громад Курдистану" (Koma Civakên Kurdistan, КСК).
Тим часом глава МЗС Туреччини Хакан Фідан дав зрозуміти, що простої відмови РПК від продовження збройної боротьби буде недостатньо. "Усі незаконні структури, які потенційно можуть вдатися до насильства, мають бути ліквідовані", - заявив він 9 травня, виступаючи по телебаченню. За словами міністра, потрібно бути готовим до різних альтернативних сценаріїв.
Що буде з бойовиками РПК?
Залишається туманним і майбутнє членів РПК - як бойовиків, що ховаються в горах, так і активістів, які живуть у містах. За різними оцінками, партію підтримують близько 60 тисяч осіб, включно з озброєними бійцями, людей, які їм співчувають, і цивільними активістами.
Питання про те, чи можлива загальна амністія членів РПК, є предметом гострих дискусій. Хоча під час них розглядаються і можливі програми інтеграції, поголовне помилування президентом Реджепом Таїпом Ердоганом вважається малоймовірним - надто великий ризик виникнення негативної реакції в суспільстві.
Повернення до Туреччини керівництва РПК виключено. Деякі його члени можуть виїхати в треті країни, інші, можливо, залишаться на півночі Іраку. З цього питання поки також не ухвалено жодних конкретних рішень. Анкара не хоче, щоб трьом сотням керівних діячів РПК, які проживають нині в сусідніх із Туреччиною Іраку, Сирії або Ірані, було дозволено там залишитися.
Що означають процеси довкола РПК для сирійських курдів?
За наслідками того, що відбувається з РПК у Туреччині, уважно стежать у Сирії та Іраку. Північ Сирії залишається під контролем "Демократичних сил Сирії" (SDF), ядром яких є курдські "Загони народної самооборони" (YPG) - їх Туреччина вважає відгалуженням РПК. Також обговорюється питання про включення курдських бійців SDF до складу регулярної сирійської армії, іноземні ж бійці мають повернутися на батьківщину.
На початку мирного процесу Анкара вимагала також роззброєння YPG, але відтоді цю умову було пом'якшено. Крім того, міноборони Туреччини змінило свою офіційну термінологію і все частіше говорить про SDF замість YPG/РПК. Раніше турецька влада уникала абревіатури "SDF", оскільки вважала це применшенням терористичного характеру організації.
Однак і в правлячій у країні Партії справедливості та розвитку (AKP) президента Ердогана лунають скептичні голоси. Ексдепутат парламенту і довірена особа президента Шаміль Таяр попередив, що, крім здачі зброї та ухвалення нових законодавчих норм, необхідно також прояснити і подальшу долю колишніх бойовиків РПК. "Цей розвиток подій не можна оцінювати у відриві від (курдських. - Ред.) структур у Сирії. Важливіше усунути загрозу, що виходить від YPG на нашому кордоні, ніж ліквідувати застарілу РПК", - підсумував Таяр.