Продаж ОПЗ як "день бабака". Чи вийде цього разу?

Одеський припортовий завод (ОПЗ) знову виставляють на продаж - це вже п'ята спроба держави знайти для нього нового власника. Чи вдасться цього разу продати один із ключових об'єктів "великої приватизації" після численних невдалих аукціонів і тривалого простою підприємства та що потрібно для успішного завершення угоди в умовах повномасштабної війни?

Свириденко хоче повноцінного відновлення роботи підприємства

Український уряд хоче виставити на електронний аукціон 99,5667% акцій АТ "Одеський припортовий завод". Кабінет Міністрів України затвердив умови продажу заводу: стартова ціна 4,489 млрд грн, переможець зобов'язаний зберігати основні види діяльності упродовж п'яти років, погасити заборгованість по зарплаті та інвестувати в об'єкт щонайменше 500 мільйонів гривень. Підготовчі роботи з виставлення на продаж розпочалися ще в грудні 2024 року і от тепер продають.

"ОПЗ - один із найбільших хімічних комплексів України. До війни він виробляв аміак і карбамід, експортував добрива. Але з 2022 року основне виробництво зупинене. Завод працював частково - забезпечував киснем і азотом критичні потреби, виконував функції портового хабу. Підприємство має відновити повноцінну роботу", - написала прем'єр-міністерка Юлія Свириденко в Telegram за результатами засідання уряду у вівторок, 26 серпня.

У вересні 2021 року Одеський припортовий завод припинив випуск основної хімічної продукції через проблеми з постачанням газу та низької вартості продукції на світовому ринку. До повномасштабного вторгнення РФ в Україну в 2022 році ОПЗ забезпечував морську перевалку аміаку через аміакопровід "Тольятті - Одеса", але з лютого 2022 року ця діяльність була припинена через ризик ракетних ударів по сховищах аміаку. У квітні того ж року було заявлено про консервацію заводу, а працівників  відправили у безстрокові відпустки.

Тож нині, як повідомило українське мінекономіки, переможець аукціону передусім протягом року повинен погасити борги із зарплати  працівникам та перед бюджетом, поступово погашати прострочену заборгованість, надати соціальні гарантії для працівників і гарантувати дотримання природоохоронного законодавства.

"Серед пріоритетів уряду - велика приватизація, зробити управління державними активами ефективними, щоб перетворювати державні ресурси на економічну цінність для країни. Продаж такого великого об'єкту як ОПЗ - це шанс відновити його роботу, створити нові робочі місця, а також залучити кошти в державний бюджет", - зазначила заступниця міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Дарія Марчак.

Історія невдалих спроб продати ОПЗ

Утім, чи вдасться знайти покупця цього разу і скільки той буде готовий віддати за підприємство? Перша спроба держави продати ОПЗ була ще в 2009-му році. Але тоді результати конкурсу були скасовані вже через годину після його проведення. Тодішній президент Віктор Ющенко і тодішня прем'єрка Юлія Тимошенко, а слідом за ними і конкурсна комісія визнали ціну в 5 млрд грн заниженою - нібито внаслідок змови учасників аукціону.

Лише через сім років уряд і Фонд держмайна повернулися до питання про приватизацію ОПЗ. У 2016-му році Одеський припортовий завод виставлявся на продаж двічі: спочатку за нього просили понад 13 млрд гривень, що на той момент складало близько 527 мільйонів доларів. Оскільки заявок від покупців так і не надійшло, ціну знизили в кілька разів - до 5,16 млрд гривень. Але й ця спроба не принесла успіху.

У 2018 році Фонд держмайна України почав підготовку до четвертого конкурсу з продажу ОПЗ, який зрештою так і не відбувся. Тодішньому голові Фонду держмайна Дмитру Сенниченку, який очолював Фонд в 2019-2022 роках, НАБУ та САП повідомили про підозру, який, за твердженням слідства, очолював злочинне угруповання, котре протягом 2019–2021 років заволоділо більш як 500 млн грн коштів держпідприємств, зокрема й АТ "Одеський припортовий завод".

Тепер це підприємство спробують продати вже вп'яте. 

Затягування з приватизацією ОПЗ шкодить

"Якщо держава знайде інвестора, який зможе з цим активом робити щось в поточному вигляді чи якимось чином його перепрофілювати, то це вже буде позитив. Крім того, зникне, скажімо так, ще одна можливість корупційних оборудок, пов'язаних конкретно з цим активом", - прокоментував у розмові з DW консультант з корпоративного управління Дмитро Яблоновський.

Як відомо, історія продажу Одеського припортового заводу пов'язана з низкою відомих в Україні прізвищ - Ігор Коломойський, Дмитро Фірташ, Микола Мартиненко - та гучними корупційними скандалами - від наповнень партійних кас і кишень політиків до давальницьких поставок газу на ОПЗ.

За оцінками Яблоновського, поки держава шукала "ідеального" інвестора, ОПЗ перетворився на збитковий актив, що потребує значних інвестицій. Кожна нова спроба продажу супроводжувалася зниженням стартової ціни. На думку експерта, справжня причина, чому завод так довго не могли продати, криється у бажанні чиновників зберегти контроль над ним. Як зауважив Яблоновський, тримаючи підприємство у державній власності, можна було ставити "своїх" директорів і контролювати грошові потоки, приватизація ж означала б втрату такого контролю.

Яблоновський не радить далі тягнути з приватизацією ОПЗ. "Зараз війна і невідомо, коли будуть сприятливі умови, просто досвід показує, що весь час, поки ми чекаємо на сприятливу ситуацію, то підприємства втрачають свою ціну. Тому якщо є покупці, треба продавати", - каже Яблоновський. Він переконаний, що навіть в умовах війни цей "об'єкт великої приватизації" може бути цікавим для потенційних інвесторів.

А от на думку Іллі Несходовського, експерта Мережі захисту національних інтересів ANTS, зараз не найкращий час для продажу ОПЗ. Він вказує, що враховуючи воєнні ризики, вартість об'єкта може бути значно нижчою, ніж він коштуватиме після завершення війни. Експерт вважає, що продаж буде успішним, якщо ціна підприємства на аукціоні сягне 15-20 мільярдів гривень. Якщо ж вона буде на рівні 5-6 мільярдів гривень і зросте не більш ніж на 20%, таку приватизацію, на його переконання, можна вважати недоцільною.

"Наразі бюджет не має критичної потреби в коштах, оскільки потреби на 2025 і 2026 роки майже повністю покриті за рахунок зовнішніх запозичень та гарантій партнерів. Проте, якщо вже є конкретний інвестор, готовий взяти на себе борги Одеського припортового заводу та здійснити інвестиції, продаж може бути виправданим. Хоча варто пам'ятати, що після завершення війни за цей об'єкт можна буде отримати в рази більше", - сказав Несходовський в коментарі DW.

На думку експерта, з точки зору інвестора, ОПЗ варто купувати не стільки через виробництво, яке зараз не працює через відсутність сировини, скільки через логістичну спроможність. "Завод - це не лише виробничі потужності, а й портова інфраструктура. Інвестиції в цей напрямок можуть компенсувати ризики та приносити дохід навіть під час війни, оскільки в умовах окупації багатьох українських портів потреба в морських перевезеннях залишається значною", - пояснює Несходовський. Аналізуючи коло потенційних інвесторів, він припускає, що ОПЗ може потенційно зацікавити Азербайджан, оскільки ця країна має достатньо сировини (газу) для забезпечення роботи заводу.

Яка ситуація зараз на Одеському припортовому заводі зараз?

Нещодавно в.о. голови правління-директор ОПЗ Юрій Ковальський в інтерв’ю "NV Бізнес" повідомив, що в серпні 2024 року менеджмент заводу пробував запустити один з двох агрегатів аміаку, але цей крок не став успішним. Відтоді ОПЗ перелаштували на перевалку зернових, і ця діяльність була єдиним джерелом доходу підприємства. Наприкінці червня в результаті російської повітряної атаки значних ушкоджень зазнали складські приміщення, що призупинило операції з перевалки.

За словами Ковальського, з міркувань безпеки на підприємстві не планують відновлювати виробництво у найближчій перспективі. Водночас, за його словами, виробничі лінії підтримують у повній технічній готовності, щоб мати змогу відновити роботу у найкоротші терміни, щойно це стане можливим.

Як повідомив Ковальський, команда менеджменту працює над тим, щоб зберігати активи у робочому стані, попри припинення виробництва у вересні 2021 року. "Ми суттєво оптимізували витрати, продали непрофільні активи та ведемо активну роботу з кредиторами, зокрема з НАК Нафтогаз України, щоб запропонувати майбутньому інвестору життєздатну структуру боргу", - сказав Юрій Ковальський. Він уточнив, що наразі заборгованість перед Нафтогазом складає близько 2,5 мільярдів гривень.