Працювати до 70? У якому віці європейці виходять на пенсію
5 червня 2025 р.
Ще до виходу на заслужений відпочинок перед багатьма європейцями, які працюють, постає питання: чи буде їхньої пенсії достатньо, щоб забезпечувати себе в старості, і чи не загрожуватиме їм бідність? Чи можуть вони дозволити собі піти на заслужений відпочинок раніше чи ж їм потрібно ще попрацювати, щоб пенсія була більшою?
Що пропонує пенсіонерам Данія
Данія вирішила питання пенсійного віку не у найоригінальніший спосіб. І хоча не всі громадяни країни були з цим згодні, але у травні 2025 року данський парламент ухвалив закон про поступове підвищення віку виходу на пенсію. 81 депутат проголосував "за", 21 - "проти". Згідно з новим законом, ті, хто народився після 31 грудня 1970 року, виходитимуть на пенсію у 70 років. Наразі пенсійний вік у Данії становить 67 років. До 2030 року вік виходу на заслужений відпочинок має зрости до 68 років, у 2035 - до 69 років.
Про данську модель заговорили і в Німеччині. "Ми маємо дуже швидко підняти пенсійний вік до 70 років, щоб це нововведення зачепило хоча б покоління "бебі-бумерів" (так називають тих, хто з'явився на світ у період високої народжуваності в перші два десятиліття після закінчення Другої світової війни), які вже почали масово виходити на пенсію", - заявив, наприклад, колишній радник уряду ФРН Бернд Раффельгюшен (Bernd Raffelhüschen) газеті Augsburger Allgemeinen Zeitung.
Тим часом новий уряд Німеччини на чолі з Фрідріхом Мерцом (Friedrich Merz) хоч і каже про необхідність реформування системи пенсійного, соціального та медичного страхування, але поки перебуває у "фазі пошуку" - тобто дослідження цього питання. "Ми прописали у коаліційній угоді багато правильних речей", - заявив канцлер Мерц на партійному з'їзді Християнсько-демократичного союзу (ХДС) у Штутгарті. - Такою, якою система соціального страхування є сьогодні, вона може залишатися в кращому випадку ще кілька років". До 2035 року один мільйон громадян Німеччини щорічно виходитимуть на пенсію, що призведе до збільшення навантаження на молоде покоління, яке сплачує внески до пенсійного фонду.
Пенсійна система Німеччини: Беверідж проти Бісмарка
Нині у світі поширені дві моделі фінансування системи пенсійного страхування, названі іменами тих, хто є автором відповідної теорії: модель Бісмарка, названа на честь канцлера Німеччини Отто фон Бісмарка (Otto von Bismarck), винайдена в XIX столітті, і модель Беверіджа, сформульована в 1940-х роках. Остання - це система соціального захисту, яка стосується всього населення та фінансується за рахунок податків. Вона основана на розрахунках британського економіста Вільяма Генрі Беверіджа, який на той час належав до фракції Ліберальної партії у британському парламенті.
Протилежна їй - модель Бісмарка, що є страховою системою, у якій працівники та роботодавці сплачують внески до пенсійного фонду. Інакше кажучи, це система перерозподілу, коли працездатне населення фінансує пенсії своїх непрацюючих співвітчизників.
Порівняти пенсійні системи у Європі складно, оскільки у кількох країнах практикують змішану модель Бісмарка та Беверіджа. Крім того, обставини у різних країнах можуть значно відрізнятися.
Випробування для кас пенсійного страхування
У моделі Бісмарка, яка застосовується в Німеччині, є одна серйозна проблема, яка стає дедалі очевиднішою: стрімке старіння населення. У підсумку тих, хто отримує пенсії, стає дедалі більше, а тих, хто працює та сплачує внески на пенсійне страхування, дедалі менше. Крім того, через збільшення середньої тривалості життя пенсіонери живуть довше та одержують у сумі більше пенсійних виплат.
Це призводить до того, що каси пенсійного страхування дедалі більше перевантажені. Для вирішення проблеми потрібно було б, щоб або пенсійні внески постійно зростали, або пенсії більше не індексувались регулярно на розмір інфляції, тобто рівень життя пенсіонерів знизився б.
Читайте також: Як працює пенсійна система в Німеччині в умовах старіння суспільства
Чи потрібно працювати довше, щоб отримувати хорошу пенсію
Статистика показує, що встановлений законом вік виходу на пенсію лише у небагатьох випадках збігається з фактичним завершенням професійної діяльності. Наприклад, європейці часто йдуть на пенсію раніше. Це відбувається або тому, що вони фізично не справляються з роботою, або, особливо у творчих професіях, через вигорання. При цьому ранній вихід на пенсію є для багатьох привабливливою ідеєю, адже після завершення трудової діяльності людина ще залишається фізично активною і таким чином у "останній третині життя" може зайнятися корисною індивідуальною чи громадською діяльністю або проводити більше часу із сім'єю.
Однак у низці країн багато хто продовжує працювати навіть після досягнення пенсійного віку - наприклад, у Новій Зеландії чи Японії, а також у Швеції та Греції. Рішення працювати довше також може мати певні переваги: багато хто почувається у пенсійному віці ще бадьорим та із задоволенням продовжує професійну діяльність. Такі люди хочуть ділитися своїм досвідом та залишатися на зв'язку з молодими. А роботодавці, дозволяючи їм залишатися "в строю" і після досягнення пенсійного віку, теж виграють, оскільки зберігаються звичний робочий ритм та досвідчені співробітники, а також вирішується проблема нестачі кадрів.
Питання лише у тому, чи дійсно добровільно працюють пенсіонери у такій ситуації. Відповідь зазвичай ховається у розмірі пенсії по відношенню до зарплати, яку людина отримувала у останні роки активної трудової діяльності. Якщо розрив занадто великий, то багато хто просто не може дозволити собі вийти на пенсію і не працювати.