Як заявив Володимир Путін, саму ідею перемир'я на 30 днів, запропоновану Україною і США після їхніх переговорів у Саудівській Аравії, він підтримує. Але припиняти військові дії зараз явно не готовий. Виступаючи в четвер, 13 березня, російський президент почав посилатися на можливість подальшого озброєння України та мобілізації, необхідність узгодити заздалегідь параметри контролю і верифікації режиму припинення вогню, а потім і зовсім перейшов до ліквідації "режиму в Києві" та відмови від вступу в НАТО - тобто до того, що він уже давно намагається подавати як причини російської агресії проти України. Трамп у відповідь назвав ці заяви багатообіцяючими, "але не повними". Шансів на те, що це зміниться після їхнього особистого зідзвону, практично немає.
Туманна позиція Росії
Незважаючи на нічну зустріч Володимира Путіна зі спецпредставником президента США Стівом Віткоффом, що відбулася потім, менш туманною позиція Росії щодо 30-денного припинення вогню не стала. Підсумки переговорів узагалі не було оприлюднено, а полетів американець із Москви навіть не в США, а чомусь в Азербайджан. Тобто, немає ясності і з тим, коли до Дональда Трампа донесуть підсумки цих контактів і чи є там узагалі що доносити - хоч американці й висловлюють "обережний оптимізм".
Усі чекають, найімовірніше в ніч із п'ятниці на суботу, особистої телефонної розмови Путіна з американським лідером. Чомусь деяким коментаторам здається, що ця розмова може стати вирішальною. Так, наче у США є ресурси, щоб примусити російського правителя до негайної відповіді.
У реальності, Москва зовсім не зобов'язана давати негайну відповідь. З поведінки Путіна і його оточення можна дійти висновку, що вони самі бачать перед собою зараз два ключові завдання, які, на перший погляд, є взаємовиключними. Перше - продовжувати наступ і удари по Україні. Хіба даремно Володимир Путін влаштовував маскарад із переодяганням у "захисний" одяг військового типу - косплей на Володимира Зеленського - і навіть начебто особисто їздив у Курську область, яку російська армія вже майже відбила в українських військ. Путінський речник Дмитро Пєсков недвозначно назвав це "сигналом рішучості". Кремль явно впевнений, що перевага в боях з Україною на його боці і поки це так, немає сенсу зупинятися.
Друге завдання: не погоджуючись на пропозиції Вашингтона, ухиляючись від мирних переговорів, а заразом і від особистої зустрічі з Трампом, щоб російського правителя не можна було затиснути в кут так, як американці намагалися зробити це з Володимиром Зеленським, і водночас не посваритися зі США. Простіше кажучи, користуватися симпатією з боку Трампа і не допустити перетворення його на особистого ворога Путіна. Поки що такі симпатії (а також антипатія до Зеленського) дуже сильно грають на руку Кремлю.
Тактика Кремля і невидимі нові санкції
Дональд Трамп явно теж не хоче псувати відносини з Путіним. Жорстко і відкрито тиснути на російського правителя має сенс, коли він сидить навпроти тебе за столом переговорів і йому фактично нікуди подітися. Поки ж Росія навіть не вступила серйозно в переговори. І її намагаються до цього підштовхувати, скоріше, лестощами й обіцянкою більших поступок коштом України, наприклад, щодо питання окупованих територій. Інший приклад - чутки про фактичне усунення на прохання Кремля від участі в переговорах Кіта Келлога, налаштованого, на думку російського керівництва, занадто проукраїнськи.
Такий метод звичний для стратегії жорстких бізнес-переговорів, якої дотримується Трамп. При цьому не можна сказати, щоб він використовував тільки пряники і не застосовував батога. У день поїздки до Москви спецпосланця Стіва Віткоффа стало відомо, що не було продовжено раніше видану американцями російським банкам ліцензію для проведення платежів за енергоресурси.
Це явний сигнал Путіну від Трампа. Поквапся, погоджуйся на перемир'я, а то я можу й образитися.
Читайте також: Подоляк: Сподіваюся, США застосують до РФ інструменти примусу
З молитвою про Трампа
Питання в тому, наскільки великий у США запас "примусових" заходів проти Кремля і як швидко Вашингтон готовий до них вдатися. У Москві явно сподіваються ще під час попередніх "переговорів про переговори" отримати якісь бонуси за допомогою американців, нічим не поступившись натомість.
Потім, якщо не дратувати Трампа і все ж піти на переговори про припинення вогню, буде ще один етап, де можна щось виторгувати. Далі, з урахуванням того, що російська армія, а тим паче економіка теж потребують перепочинку, можна піти на третій раунд під час 30-денного припинення вогню і, можливо, виторгувати собі навіть часткове скасування або призупинення санкцій.
І тільки потім, якщо Трамп, нарешті, зрозуміє, що його водять за носа, а Володимир Путін до миру залишатиметься не схильним, нинішні дружелюбність і взаємні похвали можуть змінитися в російсько-американських відносинах різким похолоданням. Тільки більшу частину поступок Росія на той час уже отримає і використає, щоб з новими силами продовжити війну з Україною.
Читайте також: Німецький експерт з безпеки Ніко Ланґе: Треба зупинити Путіна - і буде менше проблем
Автор: Іван Преображенський, кандидат політичних наук, експерт із Центральної та Східної Європи, оглядач низки ЗМІ. Автор щотижневої колонки на DW.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.