Переозброєння Євросоюзу - де взяти сотні мільярдів євро?

На переозброєння Європи буде виділено близько 800 мільярдів євро, заявили представники країн-членів ЄС за підсумками екстреного саміту, що відбувся у Брюсселі 6 березня. Про те, як воно фінансуватиметься, обіцяла незабаром детально розповісти очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн (Ursula von der Leyen).

Поки складається враження, що більша частина пакета - 650 мільярдів євро - має бути отримана за рахунок нових боргів окремих держав-членів ЄС, а не за рахунок спільних запозичень європейців. 150 мільярдів, що залишаються, - за рахунок кредитів, забезпечених бюджетом ЄС. Це вже ближче до механізму євробондів, тобто спільних боргів.

Необмежені кредити на військові видатки

Лідер консервативного блоку ХДС/ХСС Фрідріх Мерц (Friedrich Merz), який, найімовірніше, стане наступним канцлером Німеччини, тривалий час був противником нових боргів. Тепер він виступає за те, щоби дозволити брати необмежені кредити для модернізації армії. "Чого б це не вартувало", - нещодавно заявив щодо цього Мерц.

Щоб і інші країни Євросоюзу могли вчинити так само, фон дер Ляйєн хоче використати одне з положень Пакту про стабільність і зростання - основного документа, на якому базується спільна фінансова політика країн єврозони. Це положення дозволяє в критичних випадках тимчасово відступати від бюджетних вимог, що діють зазвичай. "Це дасть змогу державам значно збільшити видатки на оборону", - зазначала фон дер Ляйєн під час виступу у лютому на Мюнхенській конференції з безпеки.

Вказана норма допомагає поєднати нові видатки з вимогами Пакту, зазначає Юрґен Маттес (Jürgen Matthes), експерт з міжнародної економічної політики та фінансових ринків у кельнському Інституті німецької економіки (IW).

Пакт про стабільність і зростання встановлює чіткі межі держборгу (60 відсотків від ВВП) та бюджетного дефіциту (три відсотки ВВП) для 20 країн, що входять до єврозони. Однак багато держав, які використовують єдину європейську валюту євро, наразі вже мають значно більшу заборгованість. Схоже, що якщо у найближчому майбутньому вони ще збільшать свій держборг, то Брюссель заплющить на це очі й не погрожуватиме штрафними санкціями, як це бувало у минулому.

Різні умови позик як сигнал тривоги у ЄС

У рамках європейського законодавства це дає владі країн-членів більшу свободу дій. Чи переконає така політика фінансові ринки, які приділяють особливу увагу кредитоспроможності позичальників, - інше питання. Здатність держав виплачувати борги виражається у кредитних рейтингах, які їм присвоюють спеціалізовані міжнародні агентства. Низький рейтинг робить обслуговування позик дорожчим.

Наразі у єврозоні найнижчі відсоткові ставки по держоблігаціях - у Німеччини. Різниця зі ставками облігацій, випущених іншими емітентами, називається спредом. Наприклад, Італії при запозиченнях на міжнародному фінансовому ринку доводиться платити премію за ризик у розмірі 1,2 відсоткового пункту порівняно з ФРН. На початок боргової кризи в єврозоні у 2010 році цей спред був нижчим, але незабаром підскочив майже до п'яти відсоткових пунктів. Для Португалії та Греції цей показник піднімався ще вище.

Що вища відсоткова ставка за кредитами, тим менше у країни фінансових можливостей для маневру при вирішенні інших завдань - чи то інвестиції, сфера освіти чи пенсійне забезпечення. Це стимулює відцентрові сили, які під час боргової кризи поставили Європейський валютний союз на межу краху. За словами Юрґена Маттеса з IW, "поки неясно", як вплинуть на спреди нові борги, які планується взяти, щоб фінансувати багатомільярдні видатки на оборону.

ESM - інструмент часів європейської боргової кризи

Ризик, безперечно, існує. Тому Маттес посилається на фінансовий інструмент періоду боргової кризи - Європейський стабілізаційний механізм (ESM). Він був створений у 2012 році і є стабілізаційним фондом у розмірі 500 мільярдів євро, метою якого є забезпечення безпеки та швидкого доступу до програм фінансової допомоги країнам-членам єврозони, які опинилися в складному фінансовому становищі.

Маттес також розглядає ESM як "подушку безпеки" на майбутнє. "Тому вільні кошти фонду не повинні використовуватися для видатків на оборону", які, як нагадує експерт, не є метою ESM.

Час для випуску єврооблігацій?

Великі видатки, високі ризики - у такому разі чи не настав час для спільних запозичень європейців? Їхній сенс полягає у тому, що якщо країни братимуть кредит разом, то умови його надання для більшості з них виявляться вигіднішими, ніж якби вони позичали гроші окремо. У підсумку держави-члени ЄС з низьким кредитним рейтингом скористаються гарною кредитоспроможністю багатших сусідів - а ті, своєю чергою, будуть у крайньому випадку нести відповідальність за спільний борг.

Питання спільних єврооблігацій уже багато років розділяє Євросоюз. Розкол проходить між північними та південними країнами. Перші, у тому числі Німеччина, Австрія, Нідерланди та Фінляндія, звинувачують других - Францію, Італію, Іспанію, Португалію, Грецію та інших - у відсутності фінансової та бюджетної дисципліни і відмовляються брати на себе відповідальність за їхні борги.

Законодавство ЄС також забороняє одній країні відповідати за боргами іншої. Про це йдеться у статті 125 Договору про функціонування Євросоюзу (TFEU). Тому для того, щоб мати можливість використовувати єврооблігації для фінансування нових військових видатків, необхідно внести зміни до основних договорів ЄС. Цей процес не лише розтягнеться на тривалий час, а й вимагатиме одностайної підтримки країн-членів. Нині її реалістичність дуже сумнівна.

Спільні борги у ЄС вже є

Проте вже зараз існують перевірені форми спільних запозичень, хоч і з обмеженою відповідальністю. До прикладу, 750-мільярдний пакет заходів щодо стимулювання економіки, який Брюссель схвалив під час пандемії коронавірусу. Тоді, у 2021 році, Євросоюз уперше як спільнота взяв на себе боргові зобов'язання. Відповідальність по них окремих країн обмежена їхньою часткою у бюджеті ЄС. Для Німеччини це приблизно чверть від загальної суми.

Вищезгаданий Європейський стабілізаційний механізм та його попередник Європейський фонд фінансової стабільності (EFSF) також були формами спільного боргу.

"Те, чи буде необхідним спільний борг, ще доведеться з'ясувати", - вважає Юрґен Маттес з IW.

Спільний борг ЄС: необхідний, малоймовірний, доцільний?

 Клеменс Фюст (Clemens Fuest), директор мюнхенського Інституту економічних досліджень (ifo), навпаки, вважає, що фінансування військових видатків за рахунок спільних боргів "малоймовірне". Цей інструмент у цьому випадку "не підходить, тому що асигнування на оборону - це національні видатки, і тому що спочатку потрібно розробити концепцію оборонної політики ЄС, яку зараз треба розробляти дуже швидко", пояснив Фюст у письмовій відповіді на запитання DW.

Єнс Бойзен-Гоґрефе (Jens Boysen-Hogrefe), заступник голови економічного відділу кільського Інституту світової економіки (IfW), називає спільний борг "доцільним", якщо він використовується для фінансування виконання спільних військових завдань. Однак "не для всіх країн ЄС" зрозуміло, чи взагалі вони "виконуватимуть спільні оборонні завдання або коли", уточнив він.

Що думає Мерц про єврооблігації?

Бойзен-Гоґрефе вважає за доцільне створення структури, до якої могли би долучитися і країни, що не входять в ЄС, як-от Великобританія чи Норвегія. Крім того, рішення мають ухвалюватися не на основі консенсусу, щоб такі держави, як Угорщина, не могли своїм вето все заблокувати, переконаний експерт. На його думку, Європейський інвестиційний банк (EIB), статутний капітал якого сформований із внесків країн-членів ЄС, також міг би відіграти "істотну роль" у фінансуванні оборонних проєктів.

Те, як саме європейці вишукуватимуть величезні кошти на переозброєння своїх армій, поки незрозуміло. Як і те, чи перегляне Фрідріх Мерц своє принципове неприйняття ідеї спільного боргу. "Я зроблю все можливе, щоб не допустити входження Євросоюзу в таку боргову спіраль", - обіцяв він у вересні 2024 року, говорячи про єврооблігації. Запит DW щодо цього Мерц залишив без відповіді.