Переговори провалилися: у чому проблема з пластиком?

Цього тижня провалом закінчилися переговори щодо розробки першого міжнародного договору про боротьбу із пластиковим забрудненням. Після переговорів, що тривали понад 10 днів, країнам, представники яких зібралися на саміт у Женеві, так і не вдалося узгодити спільний текст. Луїс Ваяс Валдів'єсо, що головував на переговорах за участі близько 180 країн, у п'ятницю, 15 серпня, заявив, що країни домовилися продовжити переговори. Місце та час зустрічі поки не відомі. Тож рішення проблеми пластику, що стає дедалі гострішою, знову відкладається на невизначений час.

Головним каменем спотикання стало питання обмежень на обсяги виробництва пластику та фінансової підтримки країн Глобального Півдня у сфері переробки пластикових відходів. Адже про те, що світ не може подолати забруднення пластиком виключно шляхом переробки, кажуть дуже часто. І статистика це підтверджує. На сьогодні менше десятої частини всіх видів пластику використовується повторно. І лише один відсоток переробляється удруге.

Решта потрапляє на сміттєзвалища та сміттєспалювальні заводи. Або потрапляє у довкілля, забруднюючи ґрунт, повітря та океани - все це у величезних кількостях, еквівалентних приблизно одній сміттєвозці пластику на хвилину.

"Те, що матеріал є придатним для переробки, ще не означає, що він буде перероблений. Наразі просто дешевше виробляти новий пластиковий продукт, ніж переробляти", - каже експерт з пластмас у Greenpeace Germany Моріц Єґер-Рошко (Moritz Jäger-Roschko).

Деякі види пластику важко переробляти

Однією з найбільших перешкод для збільшення повторного використання є тип пластику. З тисяч доступних видів пластику деякі переробляти особливо важко. Зшиті полімери є одним із таких прикладів; вони широко застосовуються в промисловості.

"Їхня переробка не працює в механічному сенсі, оскільки неможливо розщепити матеріал та повернути його у початковий стан", - пояснює керівник Інституту технології пластмас Штутгартського університету Марк Кройцбрук (Marc Kreutzbruck).

В аерокосмічній, електронній та автомобільній промисловості потрібно, аби пластик був міцним, довговічним та термостійким. Саме тому в цих галузях використовують зшиті полімери. "Усе в транспорті, що орієнтоване на легкі конструкції, зав'язано на цьому типі пластику", - додає Кройцбрук.

Небезпечні хімічні добавки в пластику

Ще однією перешкодою є те, що більшість пластмас містять додаткові хімічні речовини. Вони роблять їх гнучкішими, міцнішими або дешевшими у виробництві.

Співдиректорка глобальної коаліції Plastic Footprint Network Сара Перреар каже, що кількість домішок, розроблених та використовуваних за останнє десятиліття, "різко зросла", до такої міри, що "ми майже створили такого монстра, якого більше не можемо повністю контролювати".

Проблеми настільки ж складні, як і сама пластмаса. По-перше, багато домішок небезпечними як для здоров'я людини, так і для довкілля. Вони можуть вивільнятися під час переробки або навіть під час використання у перероблених продуктах. А матеріал для вторинного використання, забруднений небезпечними домішками, може бути класифікований регуляторами як токсичні відходи, що ускладнює повторне використання або навіть робить його незаконним.

Так само ці домішки можуть змішуватися одне з одним під час переробки, погіршуючи якість кінцевого матеріалу, роблячи його непривабливим для виробників.

Інші види пластмас, такі як ПЕТ (поліетилентерефталат) та ПЕНТ (поліетилен високої щільності), що використовуються в пляшках для напоїв та мийних засобів, легше переробляти, оскільки матеріали легше ідентифікувати. Проте їх часто викидають.

"Якщо технічно пластик можна переробляти, але в багатьох місцях, де продають ці товари, немає відповідної інфраструктури, його не перероблять. Його навіть не утилізують належним чином", - каже Перреар.

А ще є композитна упаковка, така як пакети для чіпсів або кавові капсули, виготовлені з комбінації пластику та алюмінію або паперу. Її майже неможливо розщепити, і більшість підприємств з переробки не можуть використовувати цей матеріал.

Пошук рішень для переробки пластику

Експерти вважають, що вкрай важливо переосмислити те, як переробляється пластик, і деякі з них вже знаходять нові способи перетворення навіть важкоперероблюваних відходів на щось корисне.

Науковець з матеріалознавства з Університету Сіднея (UNSW) Віна Сахаджвалла критикує уявлення про те, що кожен продукт після переробки має повертатися на ринок у такому ж самому вигляді. "Ми запитали себе: що мають на увазі люди, коли кажуть, що щось не підлягає переробці? Але що, якби ми могли виготовляти з цього зовсім інші продукти?".

Сахаджвалла є початківцем у розробці так званих мікрофабрик, які перетворюють змішані пластикові відходи, такі як електронні відходи, які зазвичай важко переробляти, на високоцінні матеріали.

"Ми виробляємо філаменти (нитки для тривимірного друку. - Ред.) зі 100-відсотково перероблених матеріалів, зокрема з усіх складних пластмас, що містяться в комп'ютерному обладнанні, такому як ІТ-принтери. І цими філаментами потім заправляють 3D-принтери".

Ідея полягає в тому, щоб використовувати цей цінний новий матеріал для вторинної переробки - безпосередньо біля джерела. "Наприклад, наша мікрофабрика розташована на складі, звідки наш промисловий партнер зараз отримує цей пластик і виробляє ці пластикові нитки прямо на цьому ж складі в Сіднеї".

Тож, наприклад, деталь, необхідну для ремонту зламаного комп'ютера чи принтера, можна виготовити з переробленого пластику безпосередньо на місці за допомогою 3D-принтерів. "Тож не будемо казати, що проблема полягає в сировині. Давайте поговоримо про те, як ми можемо організовувати та реорганізовувати наші виробничі процеси", - радить Сахаджвалла.

Для подолання кризи пластику потрібні політичні рішення

Однак, за словами Єґер-Рошко, за допомогою лише переробки, без обмеження виробництва пластику не можна вирішити нинішню кризу. Тому політичні рішення також важливі. Експерти кажуть, що тут справді необхідне ефективне регулювання.

"Нам потрібні глобальні правила, які застосовуються до кожної країни. Навіть компанії хочуть, щоби були правила", - каже Перрар.

Greenpeace, за словами Єґер-Рошко, закликає до скорочення виробництва пластику на 75 відсотків до 2040 року. Але постачальники нафти та газу, з яких виготовляється пластик, проти таких обмежень. "Країни-виробники нафти проти суворої угоди, оскільки перехід на відновлювані джерела енергії поступово суттєво зменшить попит на нафту в енергетиці, а виробництво пластику є для них важливим ринком збуту", - пояснює Перрар.

Вона наполягає на заходах, які роблять виробників відповідальними за упаковку протягом усього її життєвого циклу.

Експерти кажуть, що великі компанії, які сприяли кризі пластику, тепер також несуть відповідальність за переробку упаковки, зменшення використання одноразового пластику та інвестування у системи повторного використання.