П'ять років після теракту в Ганау: які висновки зроблено

19 лютого 2020 року стрілець із ультраправими та расистськими поглядами влаштував теракт у Ганау під Франкфуртом-на-Майні. Він обирав для атак місця, пов'язані з мігрантами, і розстріляв дев'ятьох людей, поранивши ще сімох. А потім застрелив власну матір і тим самим способом наклав на себе руки.

Незадовго до атаки нападник дивився на YouTube різноманітні відеоролики, зокрема виступи Бйорна Гекке (Björn Höcke), одного з найвідоміших представників ультраправої партії "Альтернатива для Німеччини" (АдН) та голови осередку цієї політичної сили в Тюрингії, якого суд дозволив публічно називати "фашистом".

Через п'ять років мати одного із загиблих каже, що Німеччина робить недостатньо для запобігання подібних трагедій у майбутньому. Серпіль Теміз Унвар втратила того дня 23-річного сина Ферхата.

"Ця трагічна подія знайшла відлуння в суспільстві, але це сталося багато в чому завдяки зусиллям постраждалих родин, які невпинно боролися за те, щоб їхні голоси були почуті", - каже Унвар у розмові з DW. "Ці зусилля, а також солідарність, яку продемонстрували багато людей, сприяли тому, що суспільство цього разу згуртувалося більше, ніж в аналогічних випадках у минулому. Але зусиль окремих людей, якими б важливими вони не були, недостатньо для фундаментальної трансформації суспільства", - додає вона.

Пам'ятник з іменами загиблих

Незабаром після нападу Унвар запустила просвітницький проєкт, назвавши його на честь свого загиблого сина, з метою боротьби з расизмом. У місті з'явилися й інші соціальні та політичні проєкти. У багатьох випадках їх заснували - або підтримали - сім'ї та друзі загиблих, які прагнули виявити помилки, що призвели до кровопролиття, зберегти спогади про своїх близьких і привернути увагу до проблеми расизму в німецькому суспільстві. 

До 2026 року на одній із площ Ганау з'явиться пам'ятник, на якому будуть викарбувані імена дев'яти вбитих - Гекхан Гюльтекін, Седат Гюрбюз, Саїд Несар Хашемі, Мерседес Кірпач, Хамза Куртовіч, Вілі Вьорел Пеун, Фатіх Сарачоглу, Ферхат Унвар і Калоян Велков. Саму площу перейменують на Площу 19 лютого. Монумент буде встановлено біля Будинку демократії та різноманіття, який спроєктовано як простір для діалогу, освіти та поминання. Будівництво будівлі також планується завершити наступного року.

Заклик визнати зв'язок між минулим і сьогоденням Німеччини

Теракт у Ганау не є поодиноким випадком. За оцінкою експертів, тільки з моменту возз'єднання Німеччини понад 200 людей у країні загинули внаслідок атак ультраправих. І хоча Німеччину часто хвалять за її культуру пам'яті у зв'язку з Голокостом і злочинами націонал-соціалістів, багато хто відчуває, що в повоєнний період країна меншою мірою готова протистояти численним актам насильства на ґрунті расизму.

До критиків німецької культури пам'яті належить і Фуркан Юксель, учасник Коаліції за плюралістичний суспільний дискурс і педагог, який працює у сфері історії та політики. "Я думаю, що цей образ Німеччини як нації, яка винесла для себе уроки з Другої світової війни й успішно залишила своє минуле позаду, дещо оманливий", - каже він DW.

А директор центру документації історії націонал-соціалізму в Мюнхені Мірьям Цадофф (Mirjam Zadoff) особливо виділяє необхідність визнати зв'язок між минулим і сьогоденням Німеччини. "Видається необхідним показати спадкоємність, тому що є люди, яких вбиває одна й та сама ідеологія, й іноді вони навіть з однієї сім'ї - як у випадку з Мерседес Кірпач, чий прадідусь був убитий в Аушвіці та яка стала однією з жертв у Ганау", - пояснює Цадофф. Кірпач - 35-річна мати двох дітей, як і ще двоє загиблих у Ганау - належала до громади ромів і сінті. Ці меншини зазнавали переслідувань нацистів.

"Ідея однорідного суспільства, яке сприймає себе німецьким, тоді як решта людей, які сповідують іншу релігію або є представниками іншої національності, залишаються чужинцями, - це продовження обох німецьких диктатур", - підкреслює співрозмовниця DW.

Читайте також: На заході Німеччини фіксують зростання ксенофобських настроїв

Реформи щодо культури пам'яті відкладено

Коли уряд канцлера Олафа Шольца (Olaf Scholz) прийшов до влади наприкінці 2021 року, у коаліційній угоді йшлося про те, що культуру пам'яті Німеччини розширять за рахунок осмислення колоніального та міграційного минулого. Німеччина офіційно визнала себе країною іммігрантів тільки 1999 року. Однак робітники-мігранти почали у великих кількостях прибувати в Західну Німеччину ще в 1950-х роках, у Східну Німеччину - в 1980-х, а історія африканської німецької громади йде корінням у XIX століття.

На півночі Німеччини, в Гамбурзі та Бремерхафені, вже діють два музеї, присвячені історії німецької еміграції за кордон. Але перший у країні музей, що розповідає про міграцію в Німеччину, має відкритися лише 2029 року в Кельні. Він називатиметься Документаційним центром і музеєм про міграцію до Німеччини (Dokumentationszentrum und Museum über die Migration in Deutschland, DOMiD). Ідея повноцінного музею виросла з ініціативи турецьких мігрантів, висунутої наприкінці 1980-х років.

Пропозиції розширити культуру пам'яті, з якими держміністерка та уповноважена уряду Німеччини з питань культури та ЗМІ Клаудіа Рот (Claudia Roth) виступила 2024 року, зрештою було відкладено через критику, зокрема, від керівників меморіальних комплексів про жертв Голокосту. Вони висловили занепокоєння релятивізацією Голокосту - систематичного, спонсорованого нацистським режимом убивства близько шести мільйонів євреїв, а також сінті та ромів, політичних опонентів та інших груп.

Але в деяких суспільних інституціях ситуація вже змінюється. Після розстрілу в Мюнхені 2016 року, що забрав життя дев'ятьох людей, центр документації історії націонал-соціалізму в столиці Баварії включив до своєї експозиції експонати про насильство з боку ультраправих у сучасній Німеччині. А 2024-го центр показав інсталяцію художниці зі США Талії Фельдман під назвою "Ми тут". Робота, заснована на однойменному проєкті цифрової мапи, над яким американка працює нині. Інсталяція нагадує про жертв ультраправого терору і поліцейського насильства за останні 40 років, включно з Ганау. Фельдман називає свій проєкт закликом до "активної пам'яті".

Читайте також: У Німеччині зростає і антисемітизм, і ісламофобія. В чому причина?

Антидискримінаційне навчання і структурний расизм

Фуркан Юксель хотів би бачити транснаціональні підходи до викладання історії в німецьких школах - і визнання того, що расизм і правий екстремізм існують у всіх культурних контекстах. Педагог закликав зробити антидискримінаційне навчання обов'язковою частиною підготовки вчителів у Німеччині та домогтися більшої обізнаності про структурний расизм у таких галузях, як освіта, діяльність правоохоронних органів і медицина.

Крім того, Юксель розкритикував політичний дискурс у питанні міграції у зв'язку зі спірними пропозиціями АдН про "рееміграцію", планом депортації мільйонів громадян. Слід привернути увагу суспільства до того, що насильство правих є "не просто явищем, пов'язаним з окремими божевільними зловмисниками". "Насильство виникає не лише при оголенні зброї", - пояснив педагог.

Незважаючи на вбивства в Ганау 2020 року, ультраправа "Альтернатива для Німеччини", деякі осередки якої визнані правоекстремістськими, посіла друге місце на земельних виборах 2023 року в Гессені, отримавши 18 відсотків. А в найбільшому місті цієї землі - Франкфурті-на-Майні - восени 2024-го довелося реставрувати 27-метровий мурал із зображенням загиблих у Ганау, оскільки невідомі намалювали на ньому свастику і руну "зіг", що використовувалася в нацистській Німеччині для позначення загонів СС.

Батько зловмисника неодноразово переслідував Серпіль Теміз Унвар, надсилаючи їй листи і намагаючись встановити контакт, незважаючи на заборону з боку суду. Минулого жовтня адвокат Унвар вимагав засудити чоловіка до позбавлення волі на 18 місяців. Однак суддя постановив, що, хоча Ганс- Ґерд Р. (Hans-Gerd R.), "безсумнівно, є расистом", тюремне ув'язнення було недоречним. Ймовірно, батько стрілка продовжить свої дії, але з цим "суспільству доводиться миритися", підсумовує Унвар.