Як в Україні надають психологічну допомогу військовим

Війна Росії проти України завдає не лише фізичних, а й глибоких психологічних травм. Особливо це стосується військових, яким після пережитого на фронті часто буває важко самостійно оговтатися. DW з'ясовувала, як в Україні надають психологічну допомогу захисникам і куди вони можуть звернутися по підтримку.

"Пройшов калейдоскоп понівечених тіл"

"Після звільнення у запас у 2016 році я ще місяць спав у квартирі у спальнику. А одного разу виходив з дружиною із супермаркету, і раптом здалося, що нас обстрілюють. Я почав питати хто по нам стріляє, казав дружині, щоб вона пригнулася і потягнув її ховатися за автівкою. Це виглядало, може, для когось кумедно, але для неї це точно не смішно було. Вихід із супермаркету мені нагадав одну небезпечну точку біля Станиці Луганської, де були ДРГ і засідки", - згадує у розмові з DW ветеран українсько-російської війни Ігор Холодило, який під час АТО та ООС воював у складі батальйону імені генерала Кульчицького Національної гвардії України.

Військова професія Ігоря - бойовий медик, і, як згадує чоловік, через нього "пройшов калейдоскоп понівечених тіл". "Звісно, це не могло пройти безслідно. В мене був весь набір симптоматики ПТСР", - зауважує він. Тоді Ігор прийшов на тренінг громадської організації "Побратими", яка входить до складу Veteran Hub - центру надання послуг для ветеранів та їхніх родин. "Я був у дуже важкому стані. Мені запропонували пройти піврічний тренінг з подолання ПТСР та запобігання його розвитку. Стало легше через пару-пару місяців, коли я почав практикувати певні інструменти саморегуляції, дихальні техніки", - згадує ветеран.

Лікування надихнуло Ігоря здобути другу освіту - магістра психології, і далі він продовжив підтримувати таких, як він сам, які також звернулись до Veteran Hub.

Та повномасштабна війна змусила Ігоря повернутися до війська, де він воював до 2023 року. "З самого першого дня я повернувся в батальйон, брав участь у кампанії під Києвом. Були важкі стрілецькі бої, втрати. А потім я був переведений у підрозділ Збройних сил України, і нас відправили під Авдіївку, де я отримав і поранення, і мінновибухову травму, і контузію. У мене був дуже важкий логаневроз, майже не міг говорити. Після цього мене комісували", - розповідає ветеран. Самостійно подолати травми війни, навіть з освітою та досвідом допомоги іншим, Ігор не зміг, тож вимушений був знову звернутися по допомогу до фахівців.

Стрес-асоційовані психічні розлади

Після участі в бойових діях чимало військових стикаються зі стрес-асоційованими психічними розладами - зокрема, із розладами адаптації, депресивними і тривожними станами, а також посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Останній є одним із найпоширеніших і зазвичай розвивається після психотравмуючих подій, пов’язаних із загрозою життю або спостереженням жорстоких чи травматичних ситуацій щодо інших. Згідно зі статистикою, ПТСР виникає у 15-30 відсотків людей, які пережили травмуючу подію.

В Україні, за даними Національної служби здоров’я України (НСЗУ), у 2021 році ПТСР встановлено понад 3100 пацієнтів, в 2022 їхня кількість перевалила за 7000, у 2023 році буле вже майже 12 500 пацієнтів, а в 2024 році - 27 500. "Але це не релевантні дані, тому що у нас тільки учасників бойових дій за період російсько-української війни вже понад 1,3 мільйона. Статистика щодо кількості чинних військових чи ветеранів з ПТСР в Україні не висвічується", - зауважує DW заступник міністра у справах ветеранів України Руслан Приходько.

Опитані DW експерти наголошують, що стрес-асоційовані розлади можуть пройти самостійно, якщо людина опиняється у безпечних умовах і про неї піклуються близькі, пояснює ветеран, головний психолог гарячої лінії Українського ветеранського фонду (УВФ) мінветеранів Олександр Чаморосов. "Гострий стрес від цієї події може пройти через півроку, коли людина опиняється у безпечних умовах, близькі про неї піклуються. Але може навпаки загострюватись. І тоді, якщо людина не звертається по допомогу, розлад може набути максимальної форми. Є багато прикладів навіть зі США, де цьому приділяється неймовірна увага. Там є ветерани безхатьки, є ветерани, які мають залежності, просто скочуються вниз", - каже він у розмові з DW.

Читайте також: Як в Україні реабілітують звільнених з полону військовослужбовців

Державні і недержавні програми психологічної допомоги

Чаморосов разом з колегами надає кризове психологічне консультування телефоном. "У нас достатньо багато дзвінків, в середньому 300-400 звернень на тиждень. Сюди входять і військові, і їхні близькі, і ветерани, ветеранки, і взагалі ті люди, які страждають від війни", - пояснює він. Окрім дистанційної допомоги, психологічну консультацію в Україні надають сімейні лікарі та фахівці супроводу (помічники) ветеранів на місцях. "Ті, хто на першому етапі мають можливість виявити потребу або правильно проконсультувати і скоординувати людину. Сьогодні в Україні працює понад 1400 таких фахівців, а до кінця року буде до 3000 по всій Україні. Вони перші провідники до психолога", - пояснює Приходько.

За державні кошти нині законтрактовано близько 160 практикуючих психологів. "Усі вони потрапляють в наш реєстр, який є у відкритому доступі на сайті мінветеранів та інших інформаційних джерелах. Ветеран або просто близька людина до ветерана, яка розуміє, що потрібна відповідна допомога має можливість знайти психолога, який працює в населеному пункті, де проживає людина і до нього звернутися ", - розповідає Приходько.

Також в Україні діє низка недержавних організацій, які підтримують ветеранів і цивільних. Серед них - "Вільний вибір", у штаті якої працюють 60 психотерапевтів по всій країні, консультаційний центр "Відкриті двері" при Міжнародному інституті післядипломної освіти, мережа підтримки українських воїнів та їхніх близьких Veteran Hub, а також центр реадаптації та реабілітації "Ярміз".

У особливо важких психологічних станах надається стаціонарна допомога.Зокрема, на Київщині функціонує державний центр "Лісова поляна". "До нас лягають люди зі складними станами, коли треба стаціонарне лікування. Лікування відбувається не менше трьох тижнів, а далі все залежить від стану. Втім, після виписки людина мусить продовжувати або психотерапевтичну підтримку, або додавати фізичну активність і змінювати взагалі образ життя. Це тривалий процес", - пояснює DW директорка "Лісова Поляна" Ксенія Возніцина. За її словами, нині в центр приїжджають лише чинні військові, яких направляють начальники медичних частин. "Ветеранів зараз немає змоги брати", - пояснює вона.

Психологічна допомога у війську

Хоча не у всіх є змога відправити на лікування із війська, тому люди продовжують воювати з незначними психологічним травмами, зазначає психолог Андрій Козінчук, який служить заступником командира роти психологічної підтримки персоналу в 67-ї окремої механізованої бригади. "Звільняють уже з важкими наслідками - як-от акубаротравма або психічні захворювання", - каже він у розмові з DW.

При цьому психолог переконує, що у його бригаді діє кілька рівнів підтримки психологічного здоров’я військових. "Спочатку проводиться підготовка воїнів, коли ми знаходимось на навчанні. Це, як правило, скринінг і психоедукація - по суті, розмова і тестування. Нам потрібно зрозуміти, в якому стані перебуває людина", - каже Козінчук. Під час бойових дій, за його словами, психологічна допомога зведена до мінімуму й надається лише в критичних випадках, а от після бойового виходу обов’язково має відбутися розмова з психологом. "Проте якщо людина не хоче спілкуватися - її не змушують. Самостійно звертається близько 20 відсотків особового складу", - наголошує він.

Після бойових дій, додає Козінчук, визначають, кого слід направити до соціально-реабілітаційних або медичних закладів. "Варто розуміти: якщо людина перебуває на війні понад три роки, то проблема - не лише в ПТСР. Проблема у виснаженні та супутніх складнощах - таких як сімейні проблеми. Також відволікають політичні перипетії", - зауважує він.

DW спробувала дізнатися наскільки системною є психологічна допомога у ЗСУ загалом, однак командування медичних сил ЗСУ не відповіло на запит DW. Та очевидно, що потреба у фахівцях залишається значною: на платформі LobbyX багато підрозділів активно шукають психологів.

Олександр Чаморосов, який надає психологічні консультації в УВФ і особисто пережив повернення з війни, бачить позитивні тенденції у допомозі військовим. "Якщо я порівнюю ситуацію мого повернення з війни у 2016 році і зараз, то різниця неймовірна. Постійно виникають нові ініціативи. Але, на мій погляд, цього нікого не буде достатньо, бо є велика кількість тих, хто повертається і буде повертатись з війни", - резюмує він.