У підвалі. Розповіді свідків російської окупації Ягідного

"Не думали, що вийдемо живими звідти", - пригадує шкільний сторож Іван Пульгуй, що сидів разом з односельцями у підвалі на початку повномасштабного вторгнення Росії. 3 березня 2022 року місцевих жителів, що не встигли покинути село, росіяни виганяли з власних домівок та відводили у підземне приміщення школи.

Ми з Іваном спускаємося у шкільний підвал. Сюди зганяли і людей літнього віку, і жінок з дітьми, розповідає чоловік. За його словами, найменшому немовляті було менше двох місяців від народження. "Найменша дитинка он там в кутку була. Постійно плакала, бо діти їсти хотіли", - розповідає Іван. Їли у підвалі раз на добу, веде далі Іван: на дві дорослі людини солдати РФ давали один пластиковий стаканчик каші без хліба, до вбиральні людей відпускали щонайбільше раз на день. 

Та найтяжче людям було через нестачу кисню, каже Іван. Від задухи та хвороб тут померло одинадцять місцевих жителів.

Читайте також: Буча як символ звірств армії РФ в Україні

Дорослі хворіли і помирали поруч з дітьми

Про те, як в неволі у підвалі помирали цивільні жителі села, Іван Пульгуй не може згадувати без сліз. "У це не можуть повірити! Люди коли вмирали, з глузду з'їжджали. А тоді біля діток лежали ці трупи", - каже чоловік. Росіяни не дозволяли ховати померлих протягом кількох тижнів. Їхні імена люди записували на стінах і дверях. 

Після випадків смертей ягідчани вмовили російських солдатів пробити дві дірки в стіні підвалу, аби впустити повітря у приміщення. Тоді ж місцевим вперше принесли свіжу російську пресу. Ці газети досі лежать у підвалі. "Вони показували нам статті про те, чому Путін почав вторгнення, - щоб навести в Україні лад. І ще нам брехали, що Чернігів і Київ взяли, а Зеленський здався", - каже Іван. Іншого доступу до новин люди не мали, оскільки росіяни забрали в них телефони. 

В один з днів російські солдати вивели кількох дітей з підвалу, аби роздати солодощі та печиво. "Діти просто не могли на світло дивитися, бо в підвалі весь час було темно. А коли росіяни дали їм цукерки, то малеча їла їх поспіхом і давилася", - веде далі сторож Іван. На відміну від солодощів росіяни не приносили критично потрібних медикаментів для хворих. У кількох дітей в підвалі почалася вітряна віспа, а в літніх людей - проблеми з суглобами та артеріальним тиском.

Читайте також: Що бачили свідки страти українського полоненого? Репортаж із суду над російським військовим

Поховання під обстрілами

Місцевий священник отець Дмитро Ярема разом із ще кількома чоловіками з підвалу переконали російських солдатів, що померлих таки треба поховати. Росіяни дозволили кільком цивільним особисто вивезти тіла на цвинтар. Робили це за допомогою садової тачки.

Коли ягідчани викопували могили, почався обстріл. "Була родина, яка самотужки з нами ховала дідуся і бабусю. То дівчину і батька її зачепило, але вижили", - каже отець Дмитро. 

Сам священник пізніше оселився в хаті однієї з місцевих пенсіонерок, яка померла в підвалі від задухи і яку він особисто поховав. Отець Дмитро досі живе там, з дозволу племінниць померлої, оскільки його хату спалили росіяни, коли відступали з села.

Загалом у Ягідному пошкоджено або знищено понад півтори сотні будинків місцевих жителів. В останні дні окупації, пригадує отець Дмитро, місцеві відчували особливо сильний запах диму та смороду, що доносився у підвал школи через дірки в стіні.

Усе, що пережили, місцеві до кінця березня нотували залишками крейди на стінах і дошках. Навпроти надпису про 31 березня залишилася фраза "Наші прийшли". Тоді ЗСУ звільнили село Ягідне від російських окупантів.

Після виходу з підвалу вертатися було нікуди

Коли після відступу росіян місцеві жителі вийшли з підвалу, то застали майже повністю знищене село. На вулиці, що розташована одразу біля школи, вщент згоріли кілька дерев’яних будинків. Один з них належав пенсіонерці Тамарі Климчук. "Я ж хотіла бігти рятувати хоч щось, але рятувати вже було нічого, дім просто перетворився на чорне попелище", - емоційно згадує жінка. 

Ночувати було ніде, тож Тамара разом ще з десятками місцевих жителів, що залишалися в селі, повернулися жити у підвал, що лиш нещодавно був місцем їхнього утримання. Там зі старих шкільних меблів люди облаштували місця для сну. Вдень Тамара поверталася до хати і намагалася знайти в згорілій хаті бодай якісь вцілілі речі. А ще за кілька тижнів змогла облаштувати тимчасове житло у власному сараї. "Мені тут зять покійний трохи ремонт зробив до війни. А самого його застрелили ще на початку березня росіяни", - розповідає Тамара Климчук.

Пенсіонерка досі зберігає газети і журнали, в яких у 2022-му році писали про історію окупації Ягідного. Тоді вона та інші місцеві жителі мали надію, що розголос про пережите в селі допоможе відбудувати його. Тамарі та ще кільком односельцям пообіцяли відновити оселі латвійські благодійники. Вдалося звести стіни та вікна, однак для повного завершення ремонту не вистачило коштів. 

Ще одна жителька села Тамара Матюха, що опинилася у тій самій ситуації після виходу з підвалу, сподівалася на відновлення свого будинку у межах програми комплексної відбудови Ягідного, яку держава запустила у 2023-му. Однак наразі роботи в її дворі ще не почалися. "Для мене повністю все змінилося, тому що жити нема де, сподіватися немає на що! Я нічого хорошого не чекаю після цього всього", - каже пенсіонерка.

Понад три чверті жителів Ягідного, що виїхали з села після деокупації, вже знову повернулися, розповідає голова громади Олена Швидка. Частина з них відновлює свої оселі самотужки.

У шкільному підвалі постане музей

Місцевий шкільний підвал, в якому протягом місяця сиділи понад три сотні ягідчан, планують перетворити на музей-меморіал за державний кошт. Біля потрощеної будівлі школи вже стоїть табличка з його назвою. 

За майже три роки після деокупації сторож Іван Пульгуй особисто водив сюди десятки політиків і делегацій з-за кордону. "Був Зеленський, а ще з Латвії, з Литви, з Німеччини приїздили. Чоловіки були, що не витримували, не всі кімнати проходили, і виходили зі сльозами на подвір'я", - каже шкільний сторож.

Створення тут музею Іван дуже очікує. Каже, всі речі у підвалі залишать так, як є - вони стануть частиною музейної експозиції. "Це місія - показати людям, світу, які ці російські окупанти нелюди, і як вони ставляться до українців, як вони можуть вбивати мирних жителів і знущатися з дітей", - каже чоловік.