"Наші хлопці". Поляки у вермахті - зрадники чи жертви?
3 вересня 2025 р.
Десятки портретів молодих людей в уніформі збройних сил нацистської Німеччини (вермахту). Деякі посміхаються, інші - серйозні чи навіть сумні. Здавалося б, на цих світлинах немає жодних незвичайних облич, адже з 1939-го до 1945 року до лав вермахту призвали 17 мільйонів людей. І все ж таки ці фотографії - особливі: на них зображено громадян Польщі, окупованої Німеччиною, які носили сіру форму ненависної армії противника.
Ці світлини розставлено в першій залі виставки у ратуші історичного центру Гданська, що у Польщі. Експозиція "Наші хлопці" - назва запозичена в аналогічної виставки у Люксембурзі - присвячена незручній, табуйованій темі, яку тривалий час замовчували та відштовхували: службі поляків в армії Адольфа Гітлера. "Там були люди і звідси, тобто наші хлопці. Їхні сім'ї живуть тут і сьогодні", - пояснили в музеї, розташованому в ратуші.
Праві консерватори Польщі незадоволені
Правоконсервативні кола в Польщі з обуренням відреагували на відкриття виставки у середині липня. Представляти "нашими" солдатів "третього рейху" - це "історична брехня" і "моральна провокація", заявив у соцмережі Х Анджей Дуда, який на той момент обіймав пост президента Польщі. "Поляки як нація були жертвами німецької окупації та німецького терору, а не його виконавцями або учасниками", - наголосив він.
Лідер правоконсервативного табору, голова опозиційної партії "Право і справедливість" Ярослав Качинський назвав виставку "ударом по польських національних інтересах", який "ставить під питання історичні факти". У день відкриття експозиції представники цієї політичної сили провели демонстрацію перед ратушею, виставивши банер з написом "Зрадники".
Виставка "Наші хлопці" не є польською політикою пам'яті, зазначив віцепрем'єр і міністр оборони у нинішньому лівоцентристському уряді країни Владислав Косиняк-Камиш. В інтернеті здійнялася хвиля хейту на адресу організаторів, тому заходи безпеки в музеї довелося посилити.
Читайте також: 80 років Пакту Молотова-Ріббентропа: "медовий місяць" двох диктаторів
Уникнути поділу на чорне і біле
"Польська політика пам'яті знає лише чорне та біле, героїв чи зрадників. Ми хотіли показати відтінки: трагічні долі людей, які 1939 року наразилися на жорстокий тиск", - пояснив DW прессекретар об'єднання гданських музеїв та один із кураторів виставки Анджей Гершевський.
Після окупації Польщі нацистською Німеччиною восени 1939 року до "третього рейху" з порушенням міжнародних норм було приєднано великі частини польської території, у тому числі такі регіони як Лодзь, Західну Польщу із містом Познань, Верхню Сілезію та Померанію, де знаходиться місто Гданськ. Польське керівництво в анексованих областях - політиків, священнослужителів, чиновників та вчителів - убили чи відправили до концентраційних таборів.
Читайте також: Навроцький хоче криміналізувати "символ Бандери"
Окупація Польщі: терор, германізація та примусовий призов
Жертвами першої хвилі нацистського терору стали десятки тисяч поляків. Внаслідок політики "германізації" ("онімечення") групи населення, класифіковані як "зайві", вислали. Тим, кого в Німеччині визнавали "здатними до германізації", вносили до "списку німецьких громадян" ("Deutsche Volksliste", DVL). Це давало жителям окупованих земель деякі привілеї - наприклад, німецьке громадянство, спершу обмежене 10 роками, - але означало й обов'язки, насамперед військову службу у вермахті.
Рішення про внесення до "списку німецьких громадян" ухвалювала влада нацистської Німеччини. У разі відмови польським громадянам загрожували репресії аж до відправлення до концтабору. До кінця Другої світової війни у даному списку перебували 2,9 мільйона людей з окупованих польських територій. Чим гіршою для вермахту ставала ситуація на фронті, насамперед після поразки у Сталінградській битві на початку 1943 року, тим сильнішим був попит на свіже "гарматне м'ясо".
Читайте також: Степан Бандера: людина-міф, національний герой, колаборант?
Підпілля чи нацистська уніформа?
Призовники мали обирати: вони могли уникнути військової служби і "залягти на дно", що означало жорсткі наслідки для їхніх родин, у тому числі концтабір, або змиритися зі своєю долею. Упіймані дезертири найчастіше опинялися на гільйотині. На Західному фронті майже 90 000 польських солдатів вермахту перейшли до британських та американських військ. Згодом у лавах союзників вони боролися проти нацистської Німеччини.
Після закінчення війни поляки, чиї імена були у "списку німецьких громадян", вважалися державними зрадниками. Декого засудили за колабораціонізм. Тому колишні солдати вермахту з Польщі мовчали про своє минуле, ховали викривальні документи або знищували їх. Фотографії в сімейному альбомі ретушували, аби приховати уніформу. Багато жителів Померанії та Сілезії жили з травмою, відчуваючи себе громадянами "другого класу".
Минуле як політична зброя
Минуле може стати небезпечним і через десятиліття - чинний прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск переконався у цьому на особистому досвіді 20 років тому. Коли політик приєднався до президентських перегонів 2005 року, у політичному таборі його опонента Леха Качинського зазвучали звинувачення у тому, що дід Туска нібито добровільно вступив до лав вермахту. Насправді Йозефа Туска забрали туди примусово у 1944 році, а менш ніж через чотири місяці він перейшов на бік до союзників з антигітлерівської коаліції.
"Історичну пам'ять поляків визначає та домінує у ній центр у Варшаві. Досвід людей з околиць, наприклад, з Померанії чи Верхньої Сілезії, ігнорують", - вважає історик Ришард Качмарек. Тож мільйонів людей виключено з польської історичної пам'яті.
Читайте також: Волинська трагедія: що треба знати про криваві події 1943-го
Безцінні свідчення серед експонатів
Бурхлива суспільна реакція на виставку свідчить про інтерес до цієї теми. Її організаторам передали безліч безцінних свідчень - фотографії, листи, військову форму і навіть залізні хрести (військові ордени. - Ред.), які колись тримали під замком.
Після першої хвилі протестів, загостренню яких сприяла політична опозиція, громадськість заспокоїлася. В останньому залі музею в ратуші відвідувачам пропонують висловити свою думку на аркушах паперу. Позитивних відгуків про виставку набагато більше.