Дональд Трамп повідомив, що зустрінеться з Володимиром Путіним у Саудівській Аравії. Це досить символічно - не маленька нейтральна країна на кшталт Австрії, Швейцарії чи Мальти, а регіональна держава на підйомі. Що ще важливіше, дуже важливий союзник і одержувач американської військової допомоги. У період з 2017 по 2027 рік Ер-Ріяд отримає від Вашингтона зброю загальною вартістю 460 мільярдів доларів. Багато в чому саме від позиції Саудівської Аравії, як провідної нафтової держави, залежить стійкість ринку нафти. А отже, в якомусь сенсі, і доля путінського режиму, який, у свою чергу, залежить від торгівлі нафтою.
Зеленський, НАТО і санкції
Промова нового міністра оборони Сполучених Штатів Піта Гегсета в Брюсселі на засіданні контактної групи по Україні містила пряму вказівку на те, що збільшення експорту американської нафти укупі з посиленням санкцій, з точки зору американської адміністрації, має підштовхнути Путіна до переговорів. Судячи з усього, Дональд Трамп вважає загрозу обрушити російський енергетичний експорт інструментом тиску на Кремль. У Відні або Женеві і Путін, і Трамп були б у рівному статусі почесних гостей. В Ер-Ріяді будь-який президент США - друг, союзник і благодійник. А Путін (якщо він дійсно погодився відвідати Саудівську Аравію) - не просто гість, а гість, який, по суті, залежить і від американського візаві, і від господарів зустрічі.
Зрозуміло, важливо й те, як будуть символічно оформлені контакти Вашингтона з Володимиром Зеленським. Хто буде головним у переговорах із Києвом - спецпредставник з питань України Келлог, віцепрезидент Венс чи держсекретар Рубіо? У типовому для нього стилі Трамп згадує їх усіх у контексті переговорів. Це означає, що висловлювання будь-кого з них можуть вважатися офіційною позицією Білого дому, і водночас у будь-який момент можуть бути видані за приватну думку того чи іншого члена американської адміністрації. Це означає, що, найімовірніше, остаточного плану врегулювання у Трампа поки що немає. Є варіанти дій, які будуть застосовуватися залежно від ситуації.
Європейським союзникам Гегсет запропонував наслідувати приклад Польщі і почати витрачати не менше 5 відсотків ВВП на оборону. Європейці повинні будуть також скласти кістяк військового контингенту, який спостерігатиме за дотриманням умов майбутнього мирного договору. Вони ж, на думку Гегсета, тобто Трампа, повинні будуть оплатити масоване озброєння української армії. Членство України в НАТО, за словами американського міністра, "не може бути результатом переговорів про мир". Як вказує колишній заступник державного секретаря Деніел Фрід, це не рівнозначно заяві "двері Альянсу для України назавжди зачинені", а радше означає усвідомлення реалій: Путін ніколи не погодиться на членство України в НАТО як на частину мирних переговорів.
Справді, для російського диктатора це питання навіть важливіше за збереження захоплених ним територій. Прийняття України до Альянсу стане його однозначною поразкою. У Вашингтоні вважають, що в цьому разі Путін продовжуватиме війну будь-якою ціною, і прагнуть цього уникнути.
Читайте також: ЗМІ Німеччини про розмову Трампа й Путіна: "А яка роль Києва?"
Дуже важливим тут буде питання про те, чи стане Трамп примушувати Зеленського зафіксувати нейтральний статус України і чи погодиться визнати лінію російської окупації як новий кордон? Якщо так, то це справді означатиме, що він "грає в команді Кремля".
Однак малоймовірно, що Зеленський такі пропозиції прийме, навіть якщо Трамп ризикне їх йому зробити. Для українського президента це буде рівнозначно самогубству. Адже йому потрібно буде щось віддати натомість. Тим часом Дмитро Пєсков уже повідомив, що Кремль не стане обмінювати контрольовану Україною територію в Курській області на захоплені українські землі. Тобто, Путін вважає, що Україна віддасть їх сама. На яких підставах? Незрозуміло.
Що Путін "подарує" Трампу?
Зате Трамп явно очікує, що Путін надасть Америці якісь "послуги". Які? Варіантів небагато. Ясно, що не йдеться про союз проти Китаю, якого американська адміністрація вважає головним противником. Чотири з гаком тисячі кілометрів спільного кордону і дедалі більша залежність Росії від експорту в Китай та імпорту звідти таку можливість виключають.
Можливо, Трамп запропонує Путіну відмовитися від союзу з Іраном. Американський президент не приховує, що збирається відновити тиск на Тегеран. Словосполучення "зміна режиму" не лунає, але саме це і мається на увазі. Путін уже "здав" режим Асада в Сирії і тепер домагається від нових правителів у Дамаску залишити йому військово-морську базу в Тартусі в обмін на фінансування відновлення ним же розбомбленої Сирії. На цьому принизливому тлі йому буде не так важко відмовитися від співпраці з іранцями. Це поки що єдиний реальний "подарунок", який Путін міг би зробити Трампу. Щоправда, після цього про якийсь "вплив" Росії на Близькому Сході можна буде надовго забути.
Читайте також: Трамп зближується з Путіним і здає Україну та Європу?
Поки що не можна бути впевненим навіть у тому, що переговори відбудуться. Немає поки що і чіткої відповіді на запитання, що насправді думає і збирається робити Путін. Він живе у своїй реальності. Господар Кремля завжди вважав: ядерна зброя дозволяє йому диктувати іншим свої умови. Однак не схоже, що цей підхід спрацює з нинішньою адміністрацією США.
З одного боку, все виглядає так, ніби Трамп "врятував" Путіна. Але, якщо вдуматися, то об'єктивно ситуація для російського диктатора досить неприємна. Неможливо уявити собі Брежнєва або Горбачова, які погоджуються на американське посередництво хоча б у чомусь. Сам факт згоди Путіна, який напав на Україну, на переговори після трьох років відмови мати справу з "київською хунтою" демонструє - насправді він відчуває, що вразливий. Ресурси російського режиму не безмежні, Путін стурбований виживанням свого режиму і позбавлений стратегічного бачення. Його згода на переговори - свідчення цього.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.