Мінування кордонів: країни Балтії захищаються від РФ

Відчуття близької небезпеки, яке мають жителі країн Балтії та прикордонних районів Польщі, з усіх столиць країн Балтії саме у Вільнюсі переживають найгостріше. Прикордонна з Білоруссю литовська залізнична станція Кяна розташована лише за 30 з невеликим кілометрів від міста. У ясну погоду з вільнюської телевежі прекрасно видно білоруську атомну електростанцію в Островці.

Фінляндія теж хоче ставити міни?

Російська агресія проти України вже привела країни Балтії та Польщу до історичного рішення довести військові бюджети до п'яти відсотків ВВП і більше. Тепер зроблено новий крок. У середині березня чотири держави заявили про намір вийти з Оттавського договору 1999 року - він же Конвенція про заборону протипіхотних мін

Коли в 1990-ті роки, після закінчення "холодної війни", конвенцію розробляли й ухвалювали, одними з головних були гуманітарні міркування. Міни вважаються доволі ефективним способом боротьби з піхотою - однак загроза мінних полів для цивільного населення досить велика. Понад 160 країн приєдналися до договору з 1999 року. Однак Росія, Китай і Сполучені Штати цього не зробили. Тепер вихід одразу чотирьох країн із конвенції стане помітною подією.

Міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна в інтерв'ю DW пояснив цей крок так: "Росія не обирає засобів у цій жорстокій війні, яку вона веде. Вона порушує всі можливі угоди, до яких сама приєдналася. Ми повинні насамперед дивитися на те, як захистити нашу країну, НАТО і ЄС. Естонія, безумовно, підійде до цього дуже відповідально". Глава естонського МЗС припустив, що незабаром з Оттавського договору вийде і Фінляндія - країна НАТО, що має найдовший кордон із Росією.

Представники країн Балтії та Польщі не стверджують, що створення мінних полів на кордоні з Росією почнеться негайно, проте хочуть мати таку можливість. У розмові з DW політолог Лінас Кояла, директор Вільнюського центру геополітики та вивчення безпеки, пояснив, що рішення про створення мінних загороджень може наразитися на проблеми, причому не фінансового характеру.

Читайте також: Чи зможе європейський оборонний сектор обійтися без США?

Чи захистять мінні поля від Путіна?

"У 2026 році оборонний бюджет Литви має досягти 5,25 відсотка ВВП. Фінансові ресурси не будуть головною перешкодою, - упевнений Кояла. - Серйознішою проблемою, як у випадку зі створенням мінних полів, так і в ширшому контексті зміцнення оборони, є доступність необхідного обладнання на ринку. Час очікування поставок у багатьох сферах, пов'язаних з обороною, зараз довший, ніж будь-коли в осяжному минулому".

У сусідній із Литвою Польщі, як і в Балтії, будь-які заходи зі зміцнення обороноздатності також користуються широкою підтримкою, зазначає професор Славомір Дембскі, колишній директор Польського інституту міжнародних справ, нині - співавтор популярного подкасту. Координація дій чотирма державами, за його словами, посилює морально-політичний ефект.

Однак, за словами Дембського, є інша проблема: ефективність мінних полів для стримування армії, котра проводить наступ, навіть частиною військових експертів піддається сумніву. "Коли йдеться про протипіхотні міни, то всі зазвичай згадують американців. У Південній Кореї вони справді створили глибоко ешелоновану систему оборони проти можливого нападу Північної Кореї, що включає мінні поля, - сказав Дембскі кореспонденту DW. - Але міни - лише один з елементів цієї масштабної оборонної структури. Навряд чи ми в Європі створимо на кордоні з Росією щось подібне".

Мінні поля небезпечні для цивільного населення

Є й інший аспект виходу з оттавських угод про міни, яким стурбована низка центральноєвропейських правозахисників - потенційна небезпека мінних полів для цивільного населення. Литовський юрист-міжнародник Рітіс Саткявічюс в інтерв'ю DW висловив таку точку зору: "Я не піддаю сумніву небезпеку, що виходить від Росії. Однак, з моєї точки зору, конвенція, підписана 160 державами - це не просто договір, а вже елемент міжнародного звичаєвого права. З неї не можна вийти просто тому, що змінилися зовнішні обставини. Цей вихід має бути ретельно обґрунтований. Інакше завтра, наприклад, Іран може сказати: "Наша країна в небезпеці і єдиний спосіб захиститися - озброїтися хімічною зброєю".

За словами Саткявічюса, обґрунтування відмови від конвенції повинно стосуватися і майбутніх заходів захисту мирного населення від загрози підриву на мінах. "Такого докладного обґрунтування від нашої влади я поки що не чув", - підсумував юрист.

Професор Дембскі з Польщі категорично не згоден. Він, як і значна, якщо не переважна частина громадської думки в Балтії та Центральній Європі, вважає, що правозахисники не повинні впливати на ухвалення рішень у такій сфері в такий час: "Нехай не гіпотези розглядають, а розслідують справжні злочини Росії в Україні!"