Конфлікт у ДР Конго: найголовніше

Різкий сплеск насильства в Демократичній Республіці Конго (ДРК) викликав побоювання щодо масштабної нестабільності в одній із найконфліктніших держав Африки. У понеділок, 27 січня, повстанське угруповання "Рух 23 березня" (M23), який представляє інтереси етнічної меншини тутсі, за підтримки військових із сусідньої Руанди встановило контроль над Гомою, найбільшим містом на сході ДРК. Гома, де проживає близько 2 млн осіб, відіграє важливу роль в економіці та управлінні країною.

Хаос посилився через масову втечу із головної міської в'язниці, яка сталася того самого дня. У результаті понад 4 тисячі ув'язнених вийшли на вулиці, а місцеві жителі замкнулися у будинках, побоюючись ескалації насильства. Тим часом у столиці ДРК Кіншасі протестувальники атакували посольства Бельгії, Нідерландів, Кенії, Уганди та США, а також будівлю місії ООН, вимагаючи від міжнародної спільноти чинити тиск на Руанду у зв'язку з її ймовірною причетністю до наступу повстанців з M23.

Що за конфлікт у східній частині ДРК?

Демократична Республіка Конго володіє багатими запасами корисних копалин, включно з мінералами і металами, такими як золото, олово і колтан, які необхідні для виробництва мобільних телефонів і акумуляторів для електромобілів. Ці природні ресурси стали причиною корупції та воєн - різні озброєні групи, місцеві повстанці та зовнішні гравці десятиліттями борються за контроль над територією країни. ДРК перебуває у стані збройного конфлікту вже понад 30 років, з часів геноциду в Руанді 1994 року.

Громадяни країни страждають від наслідків того, що відбувається - понад 7 мільйонів конголезців стали вимушеними переселенцями. Правозахисні організації повідомляють про широкомасштабні звірства, включно з масовими вбивствами, сексуальним насильством і вербуванням дітей-солдатів. В основі нинішньої кризи лежить відродження повстанського угруповання M23, очолюваного етнічними тутсі.

У 2009 році під час мирних переговорів підрозділи тутсі були легалізовані і влилися до складу армії ДРК. У квітні 2012 року бойовики-тутсі знову здійняли повстання, у листопаді того самого року захопили Гому, проте конголезька армія разом із силами ООН придушила заколот і в листопаді 2013-го M23 саморозпустилася. Проте у 2021 році знову нагадала про себе, заявивши, що захищає тутсі у східній частині ДРК від дискримінації та насильства. 20 жовтня 2022 року M23 почала новий наступ.

Тим часом влада в Кіншасі стверджує, що "Рух 23 березня" - лише маріонетка зовнішніх сил, які прагнуть здобути контроль над величезними природними ресурсами країни, особливо на територіях, що межують із Руандою та Угандою. Наразі у східній частині ДРК діють понад 100 різних збройних угруповань, які прагнуть розширити свій вплив. Зусилля із врегулювання конфлікту, включно з мирною угодою між Демократичною Республікою Конго і повстанцями M23, підписаною 2013 року в Найробі, неодноразово зазнавали невдачі.

Яку роль відіграє Руанда в конфлікті в ДРК?

Залученість Руанди в те, що відбувається у ДРК, є точкою міжнародної напруженості. Руандійські лідери неодноразово заперечували підтримку повстанців з M23, але із 2012 року експерти ООН і правозахисні організації прямо заявляють, що Руанда підтримує угруповання логістично, надаючи зброю і навіть особовий склад.

Почасти ця історія бере свій початок 1994 року, коли в Руанді під час геноциду, влаштованого екстремістами з народності хуту, було вбито 800 000 осіб, переважно з громади тутсі, руандійської етнічної меншини. Масові вбивства завершилися, коли Руандійський патріотичний фронт (РПФ), очолюваний нинішнім президентом Руанди Полем Кагаме, здобув перемогу в громадянській війні. Багато хуту, перейшовши кордон, втекли до ДРК.

Кагаме заявляв про необхідність нейтралізації Демократичних сил визволення Руанди (ДСВР), повстанського угруповання хуту, що діє у східній частині ДРК. Його уряд стверджує, що деякі члени ДСВР, які брали участь у геноциді 1994 року, становлять пряму загрозу безпеці Руанди. Зі свого боку, влада в Кіншасі звинувачує Руанду в тому, що вона використовує конфлікт у ДРК як прикриття для експлуатації природних ресурсів країни, особливо в районах, контрольованих M23. 

Торгівля цінними корисними копалинами, зокрема незаконний обіг золота і колтану, - це прибутковий бізнес, який, імовірно, вигідний Руанді й одночасно дестабілізує ДРК. Хассан Ханненже, директор Міжнародного інституту стратегічних досліджень (HORN), в інтерв'ю DW припустив, що Руанда найближчим часом навряд чи залишить ДРК у спокої.

"Руанда завжди була, є і буде залучена у справи ДРК. Ця країна становить стратегічний і національний інтерес для Кігалі, тож справа не тільки у природних ресурсах, - пояснив Ханненже. - Однак корисні копалини, як правило, розпалюють вогонь (конфлікту. - Ред.)". За словами директора HORN, конкуруючі повстанські угруповання дають додаткові "підстави для окупації частини ДРК". Дипломатичні наслідки нового спалаху конфлікту виявилися вельми серйозними - 26 січня ДРК розірвала дипломатичні відносини з Руандою. Регіональні зусилля з посередництва поки що не дали результату.

Чи можлива ескалація конфлікту у ДРК?

На думку представників ООН, конфлікт у ДРК потенційно може перерости в ширшу регіональну кризу. Деякі експерти, зокрема Хассан Ханненже, вважають такий сценарій малоймовірним. "Що ми можемо побачити, то це лише ескалацію дій протиборчих сторін - конголезького уряду та M23 - і посилення їхньої підтримки з боку країн регіону або поза його межами", - уточнив Ханненже.

Уганду, як і Руанду, також звинувачують у підтримці збройних угруповань у східній частині ДРК, хоча в Кампалі ці твердження заперечують. Тим часом біженці з провінції Північне Ківу на сході ДРК уже кинулися до сусідніх країн, що посилює побоювання з приводу транскордонної нестабільності. Щодо M23 з 2012 року діють санкції, накладені Радою безпеки ООН, останніми днями лунають попередження про неприпустимість іноземного втручання в конфлікт у ДРК.

Однак реакція на його загострення залишається на світовому рівні стриманою, внаслідок чого африканські країни змушені нести основний тягар наслідків ескалації. Населення ДРК, що налічує понад 100 мільйонів осіб, зараз перебуває у важкому становищі. Гуманітарні організації попереджають, що зростання насильства може призвести до голоду, спалахів хвороб і подальшого масового переміщення людей. Спостерігачі попереджають, що без вжиття термінових заходів конфлікт у ДРК ризикує перерости в масштабну трагедію з наслідками для всього регіону.