Бундестаг 21-го скликання збереться на своє перше засідання у вівторок, 25 березня, на тлі драматичної ситуації у світовій політиці. Трансатлантичний альянс загрожує розсипатися на очах громадськості. США за президента Дональда Трампа стали непередбачуваними. Росія може здобути перемогу у війні проти України - незалежно від того, чи буде найближчим часом досягнуто згоди про припинення вогню чи ні. Тим часом Німеччина та Європа шукають собі нові ролі у світовому порядку, що змінився.
Виклики, з якими доведеться зіткнутися новому Бундестагу, буде чітко видно вже на першому засіданні парламенту.
Нова більшість у Бундестазі та важкі рішення
По-перше, у Бундестазі змінилася ситуація з більшістю. Найсильнішою опозиційною силою наразі є ультраправа "Альтернатива для Німеччини" (АдН). Разом із Лівою партією АдН посідає понад третину місць у парламенті і тому може блокувати зміни до конституції. Саме з цієї причини блок Християнсько-демократичного союзу та Християнсько-соціального союзу, Соціал-демократична партія Німеччини та "Союз 90/Зелені" минулого тижня провели через парламент кілька поправок до Основного закону, скориставшись більшістю у старому складі Бундестагу.
Реформа "боргового гальма" та масштабна програма інвестицій та нарощування озброєнь покликані дати Німеччині можливість відреагувати на нову політичну ситуацію у світі. У новому Бундестазі АдН та Ліва партія завадили б набрати необхідну більшість у дві третини голосів - незважаючи на те, що між двома політичними силами існують значні розбіжності, а якихось точок дотику немає. Але факт залишається фактом: обидві політичні сили позиціонують себе "партіями миру". Це стало вирішальною причиною насамперед для багатьох молодих виборців проголосувати за них.
По-друге, зі вступною промовою на першому засіданні Бундестагу виступить Ґрегор Ґізі (Gregor Gysi) від Лівої партії як найстарший парламентар. Згідно з протоколом, ця честь надається депутату, який пропрацював у парламенті найдовше, а Ґізі засідає у Бундестазі з 1990 року - з невеликою перервою. У минулому "ліві" завжди ясно давали зрозуміти, що вони виступають проти будь-яких постачань зброї, зокрема Україну. Ця країна, на їхню думку, не в змозі перемогти у війні з Росією. Ймовірно, у своїй промові Ґізі не торкнеться цього питання безпосередньо, а прагнутиме "безпартійного" підходу - у поєднанні із закликом до всіх депутатів виконувати свої обов'язки у нинішній неспокійній світовій політичній обстановці.
Такими є непрості умови, у яких новий Бундестаг розпочинає роботу. Новий уряд на чолі з імовірним канцлером Фрідріхом Мерцем (Friedrich Merz) усвідомив виклики і розуміє, що світ уважно стежить за тим, як позиціонує себе Німеччина. Але закріпити цю нову реальність у суспільстві - завдання, яке ще належить виконати. Німецьке суспільство не готове до пов'язаних із цим змін.
Новий Бундестаг - між озброєнням та громадським дискурсом
Масштабна програма озброєнь, (обговорюване. - Ред.) повернення до загального військового обов'язку та участь німецьких військ у миротворчій місії в Україні - все це є випробуванням на міцність основного консенсусу, що склався у країні за останні десятиліття. Багато німців побоюються, що ці заходи можуть сприяти розширенню війни за межі України. Я знаю низку людей, які перестали дивитися новини по телевізору або читати газети. Вони бояться майбутнього та побоюються, що новий уряд хоче підготувати населення до війни. Цей страх посилюється російським наративом, який попереджає про нову мілітаризацію і дедалі частіше розглядає Європу як "своєрідну учасницю війни". Це - небезпечна суміш.
Ніхто в Німеччині не має на меті розширити війну за межі України. Але як виглядає правильний шлях до запобігання цьому? Можливо, відповіддю на це питання є резолюції старого Бундестагу, ухвалені минулого тижня, - принаймні з точки зору партій, які там мали більшість. Однак тепер це рішення має вистояти перед більшістю у новому Бундестазі. І перед настроями у німецькому суспільстві.
Німеччина шукає свою нову роль у новій світовій політичній ситуації.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.