Китай на шляху до світового домінування

12 тисяч солдатів у парадній ході, найсучасніші системи озброєння, здатні вражати цілі по всьому світу, - і над усім цим на балконі воріт Тяньаньмень, над гігантським портретом засновника сучасного Китаю Мао Цзедуна стоїть лідер країни Сі Цзіньпін. Ці зображення 3 вересня облетіли весь світ, а безпосередніми свідками цього шоу стали 26 глав держав та урядів з Азії, Близького Сходу, Африки та Латинської Америки. З Європи, окрім російського президента Володимира Путіна, прибули прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо та президент Сербії Александар Вучич.

Сигнал чіткий: у майбутньому світовому порядку Китай хоче визначати правила гри. "Такі військові паради є одним із інструментів автократій для демонстрації уявної або реальної сили, - каже Ебергард Зандшнайдер (Eberhard Sandschneider), почесний професор політичних наук Вільного університету Берліна та партнер консалтингової компанії Berlin Global Advisors. - Завдяки економічному піднесенню Китай розширює свою міжнародну роль. За керівництва Сі Цзіньпіна цей процес знову значно прискорився".

72-річний очільник Китаю має чітке бачення. До 2049 року, через сто років після заснування Китайської Народної Республіки, поточні процеси модернізації країни мають бути завершені. Валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення, що становить 1,4 мільярда людей, має досягти рівня середньої за розміром індустріальної країни. Згідно з модельними розрахунками різних відомих консалтингових компаній, ця східноазійська країна може витіснити США з позиції найбільшої економіки світу через п'ять, але не пізніше ніж через 15 років.

Домінування в економіці та політиці йдуть поруч

Китай також розширює свою провідну роль у політиці - наприклад, в міжнародних організаціях, як-от БРІКСяк союзі найбільших країн, що розвиваються, чиШанхайській організації співробітництва (ШОС). Завдяки глобальному інфраструктурному проєкту "Один пояс, один шлях", до якого приєдналися 153 держави, Китай дедалі більше відбирає прихильників у Заходу: наприклад, економічним коридором CPEC через Пакистан, високошвидкісними поїздами SGR у Кенії і, нарешті, глибоководним портом Мегапуерто-де-Чанкай на Тихому океані в Перу.

Китай використовує це переплетення економіки та політики, щоб створити своє бачення нового світового порядку Глобального Півдня. Ідеї проєктів для цивільної інфраструктури виникають в результаті консультацій, які здійснює китайський уряд. Спеціально заснований Азійський банк інфраструктурних інвестицій (AIIB) або інші державні банки Китаю надають позики, якщо цього вимагає Комуністична партія Китаю, щоб досягти своїх зовнішньополітичних цілей. На саміті ШОС 1 вересня було оголошено про створення нового банку ШОС.

Вимоги щодо охорони праці та навколишнього середовища при цьому здебільшого існують лише на папері. Китайські підрядники отримують китайські гроші і відправляють китайських будівельників по всьому світу. А фінансові зобов'язання несуть країни-партнери - і з фатальними для них наслідками: дедалі більші борги змушують до ще більшої покірності кредитору в Пекіні.

А хто критикує грубі порушення прав людини в автономному регіоні Тибет або щодо мусульманської меншини уйгурів у Сіньцзяні, той опиняється осторонь процесу. Натомість той, хто визнає Тайвань китайською провінцією, отримує бонуси: ефективне виконання в гарантованому китайському швидкому темпі та необхідні фінансові кошти.

"Китайська модель" на шляху до успіху

Ця "китайська модель" піддається критиці в західному світі, але знаходить дедалі більше прихильників у країнах Глобального Півдня. Так, Олусегун Обасанджо, який дванадцять років був президентом Нігерії, закликає африканські країни вчитися на "китайській моделі". Значні успіхи Китаю в останні десятиліття є "джерелом натхнення та можливостей для Нігерії та Африки", заявив Обасанджо китайському інформаційному агентству "Сіньхуа".

США, які досі були найважливішим фінансовим донором, під час президентства Дональда Трампа майже повністю припинили надання зовнішньої допомоги. Після закриття Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) Трамп минулого тижня скасував фінансування на суму майже п'ять мільярдів доларів у поточному бюджетному році - при тому що ці кошти вже давно були затверджені Конгресом США.

Реформа "глобального управління"

Метою Сі є "демократизація" міжнародних відносин і боротьба проти "гегемонії", вважає Клаус Сунг, дослідник берлінського аналітичного центру MERICS, що спеціалізується на Китаї. "Цей підхід постійно впливає і формує уявлення Китаю про світ. Однак його коріння не лежить у ліберальному порядку чи ліберальних ідеях. Джерело його походження - винятково етатизм, національні інтереси", - каже експерт.

Дипломати китайського міністерства закордонних справ наразі розробляють генеральний план з метою реформування "глобального управління". Метою Китаю є взяття на себе "провідної ролі у зміні та створенні нових форм міжнародного управління". Як стверджується, це є необхідним, оскільки глобальні кризи стають все частішими, а міжнародне співвідношення сил змінюється.

Китайський централізм як експортний хіт?

Експерт з питань Китаю Зандшнайдер не вважає, що Пекін експортує свою власну модель управління. "Комуністична партія, яка понад 70 років править одноосібно, створила власну особливу систему. Я також не бачу, щоб Китай вживав конкретних заходів, за аналогією до Заходу, який неодноразово намагався сприяти експорту демократії", - каже він. За словами експерта, Китай не втручається в політичний устрій інших країн. "Китай хоче мати те, що йому потрібно. Це насамперед ресурси, а зараз також і доступ до ринків", - зазначає Зандшнайдер.

"Демократію необхідно захищати як від внутрішніх, так і від зовнішніх викликів, - зазначає експерт MERICS Сун у інтерв'ю DW. - Вона перебуває під загрозою, коли авторитарні режими розширюються і вимагають, щоб ми відмовилися від демократії на користь автократії".

Європа зайнята собою

Свобода маневру в Європі зараз обмежена як ніколи раніше. Поки США зі своїм непередбачуваним президентом ініціюють світову торговельну війну, Європа залишається занадто зайнятою сама собою.

Європа повинна спочатку захистити демократію у власних стінах. У багатьох країнах ЄС політичні сили ведуть запеклу боротьбу за те, щоб зберегти владу і не допустити приходу до неї правих екстремістів. Вже сім із 27 країн-членів ЄС мають уряд, до якого входять правопопулістські партії.

У Німеччині переорієнтація на Схід відчувається дуже чітко. Федеративна Республіка має міцні економічні зв'язки навіть з Китаєм. Але канцлер Фрідріх Мерц (Friedrich Merz) наприкінці серпня закликав тих, хто хоче дійсно зрозуміти виклик, який стоїть перед ФРН, поїхати і в інші азійські країни, а не тільки в Китай. За його словами, на Сході "спостерігається неймовірна динаміка" й існує "прагнення стати лідером у світі", і це стосується, зокрема, й Китаю.

Читайте також: Китай стає великою військовою силою в Тихому океані