"Пекло з демонами": кого підозрюють у смерті Рощиної

Головне слідче управління Нацполіції та Офіс генерального прокурора України заочно оголосили про підозру у жорстокому поводженні з військовополоненими та цивільним населенням колишньому начальникові слідчого ізолятора в місті Таганрог Ростовської області РФ. Ідеться про 44-річного Олександра Штоду, який керував тюрмою з осені 2022 по кінець 2024 року. Йому інкримінують порушення законів та звичаїв війни, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Вчинення цього злочину, за українським законодавством, передбачає до 12 років позбавлення волі.

Серед потерпілих від дій Штоди українські правоохоронці називають Вікторію Рощину, українську журналістку, що померла в російському ув'язненні минулого вересня. Рощиній, що як фрілансерка співпрацювала з кількома київськими виданнями, було 27 років, 8 серпня з нею прощалися у Києві.

Читайте також:У Києві поховають журналістку Вікторію Рощину, яка померла в полоні РФ 

Останнє відоме місце, де була Рощина

"У зв'язку з відмовою Рощиної співпрацювати з адміністрацією установи Штода фактично організував жорстоке поводження щодо неї, яке полягало в неналежних умовах, ненаданні медичної допомоги, вкрай поганому харчуванні, фізичному та психічному насильстві", - розповідає начальник департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту української генпрокуратури Юрій Бєлоусов.

За його даними, журналістка, що зникла два роки тому на окупованій території Запорізької області, перебувала в російській тюрмі з 30 грудня 2023 року по 8 вересня 2024. Про її подальшу долю достеменно невідомо: український Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими стверджує, що Київ та Москва домовились про звільнення Рощиної, її мали б передати Україні під час обміну 13 вересня минулого року. Російське міністерство оборони в офіційному листі до батьків журналістки лише сухо проінформувало: їхня донька померла в ув'язненні 19 вересня 2024 року.

В грудні 2024 року Олександр Штода у відповідь на запит батьків запевняв: Вікторія Рощина взагалі ніколи не утримувалась в таганрозькому СІЗО. "Він намагався приховати Вікторію як від перевіряючих установ, так і від офіційних запитів", - впевнений Юрій Бєлоусов. Сам Штода не відповів на питання DW, надіслані через соцмережі.

Читайте також:  "Слідство.Інфо": Журналістку Рощину жорстоко катували у полоні

Тіло Рощиної: без органів, але зі слідами тортур

Тіло Вікторії Рощиної Росія передала лише у лютому 2025 року - у списку воно значилось як "труп невідомого чоловіка, померлого від уражень коронарних артерій". Лише ДНК-експертиза остаточно переконала її батьків у тому, що воно належить їхніх померлій доньці. Стан тіла не давав можливості і визначити точно причину смерті, однак сліди катувань були очевидні: синці, опіки від ударів електричним струмом, зламане ребро.

Покладаючи на Олександра Штоду організаційну провину, правоохоронці продовжують шукати безпосередніх винуватців смерті та катів Вікторії Рощиної. "Йдеться не тільки про Таганрозьке СІЗО, а й про інші місця несвободи на окупованих територіях, де її утримували", - уточнив Білоусов у розмові з DW.

Паралельно до українських правоохоронців обставини життя і смерті Рощиної в російській окупації намагалася реконструювати міжнародна група журналістів Viktoriia Project. Ще у квітні вона, як стверджує, встановила особи понад 30 співробітників та керівників слідчого ізолятору, ймовірно причетних до катувань. Спроби журналістів зв'язатися з ними не мали успіху - ці люди відмовлялися від спілкування зі ЗМІ. "Полонені часто не бачили обличчя тих, хто вчиняв тортури… їм забороняли дивитись у вікна, а подеколи використовували пов'язки на очі. Охоронці носили балаклави або інакше маскували свої обличчя", - писало видання "Українська правда", яке брало участь в журналістському розслідуванні і раніше співпрацювало з Рощиною.

Читайте також: Українці в полоні: в ЄП показали, як працюють російські табори терору

Про що розповідають полонені

Свідчення, які журналістам вдалося зібрати від інших в'язнів, в тому числі і звільнених в результаті обмінів полоненими, пролили світло на нелюдські умови її полону. Потрапивши в Таганрог вже зі слідами катувань, отриманих, вочевидь, раніше - в неофіційних місцях ув'язнення у Мелітополі та Енергодарі - вкрай дезорієнтована Рощина відмовилась від низькоякісної їжі і досить швидко схудла до 30 кілограмів.

"Вона часто кричала на охоронців, називала їх "катами", вбивцями, - розповідав журналістам колишній військовополонений Олександр Маркевич, якого утримували в камері по сусідству,-  Особисто я захоплювалася цим. Ніхто з моїх знайомих не міг би так з собою вчинити. Вона не боялася".

В червні Рощину на кілька тижнів помістили до лікарні, а після повернення в камеру вперше дозволили зв'язатись з батьками. Телефоном вона пообіцяла їм припинити голодування. 8 вересня журналістка все ще була надто слабка, щоб самою встати з ліжка, розповіла співкамерниця, що допомагала їй зібратись на етап. "Потім якось прийшов співробітник служби безпеки і сказав, що вона не дійшла до обміну, бо "сама винна“", - переказувала вона в інтерв'ю розслідувачам.

Читайте також: Комісія ООН: російські військові катували українців до смерті

"Пекло з усіма його демонами"

Деякі в'язні розповідали: начальник тюрми Олександр Штода, мовляв, ніколи не брав участь у катуваннях, а навпаки  "намагався спілкуватись з поневоленими ввічливо, періодично радив набути російське громадянство і навіть подекуди жартував". Однак саме під його керівництвом СІЗО Таганрога стало відомим як чи не найстрашніше місце утримання українських громадян. Російське опозиційне видання "Медиазона", цитуючи лист одного з полонених, називало його "пекло з усіма його демонами".

До травня 2022 року СІЗО-2 Таганрога виконувало роль тюрми для неповнолітніх, однак після захоплення російською армією Маріуполя, розташованого за 100 кілометрів, сюди почали звозити сотні військовополонених українських солдатів та цивільних, затриманих під час фільтрації. Місцеві мешканці розповідали журналістам: у подвір'я щодня заїжджало по кілька вантажівок з людьми. За даними російської правозахисної організації "Меморіал", тюрма опинилась під контролем Федеральної служби безпеки РФ.

Жорстока "прийомка", тобто побиття усіх новоприбулих, було першим, але далеко не останнім випробуванням для в'язнів. На них чекали постійні знущання, тісні переповнені камери, вкрай неякісна їжа - кілька ложок каші з водою та зіпсована риба. А ще жорстокі тортури: полонених катували, вимагаючи зізнатись у злочинах проти мирного населення "республік".

І цивільні, і військові, що потрапили до таганрозького СІЗО-2 місяцями лишались без зв'язку із зовнішнім світом: до них не пускали адвокатів, не дозволяли листи і передачі. Лише одиниці, як, наприклад, боєць бригади "Азов" Олександр Максимчук наважувались розповідати про тортури в російських судах - втім, це не змінило ситуацію.

Лише після смерті Вікторії Рощиної керівництво вирішило вивезти українських полонених з Таганрога. У жовтні 2024 року громадська наглядова комісія, вперше потрапивши в СІЗО за понад два роки, виявила, що там знову тримають неповнолітніх. В грудні того ж року Олександр Штода водив ізолятором російську уповноважену з прав людини Тетяну Москалькову. Невдовзі його звільнили з посади начальника тюрми.

В Україні вже давно було відомо про тортури в таганрозькому СІЗО. Але лише смерть Вікторії Рощиної призвела до першого конкретної підозри з боку українських правоохоронних органів. Однак вона була не єдиною - Головне управляння розвідки міноборони України, стверджує, що в ізоляторі загинуло ще щонайменше 15 українських полонених. В Офісі генпрокурора визнають: Штода поки що єдиний підозрюваний.

Утім, Таганрог - очевидно, не єдине "пекло" в російській офіційній та неофіційній пенітенціарних системах. Українських бранців катували чи не в кожному зі 180 місць утримання, відомих правоохоронцям, розповідає Бєлоусов з Офісу генпрокурора України. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну вони оголосили майже півтисячі підозр у тортурах російським військовим і тюремникам. У понад сотні з цих справ українські суди винесли заочні обвинувальні вироки.