Кава об'єднує, або Цікаве про каву у різних культурах

Кава давно набула культового статусу і безліч відтінків смаку. Від фрапучино у мережі кав'ярень Starbucks, якому цього року виповнюється 30 років, до трендової Дальгона-кави. Але ж уже століттями церемонії пиття кави є частиною традиції різних країн. Її історія тісно пов'язана з колоніалізмом, пити її полюбляли й різні революційні мислителі.

У наші часи глобальне потепління та нестабільні опади сильно б'ють по фермерах, що призводить до рекордно високого зростання цін на каву. Але напій залишається - принаймні поки що - невід'ємною частиною світової культури. Щодня у світі випивають близько 2 мільярдів чашок кави. Ми вирішили заглянути трохи глибше в історію цього напою.

Міфічне та духовне коріння

Легенда приписує відкриття кави ефіопському пастуху на ім'я Калді. Якось він помітив, що його кози стають грайливими після вживання червоних ягід. Хоча історія, ймовірно, апокрифічна, кава, а саме сорт арабіка, справді походить з регіону Каффа в Ефіопії, де вона досі відіграє ритуальну роль.

Ефіопська кавова церемонія, коли зерна обсмажують на відкритому вогні та заварюють в глиняному джебені, - це момент відпочинку, гостинності та єднання.

У Сенегалі кава "Туба" - настояна на гвінейському перці та гвоздиці - пішла з ісламських суфійських традицій і є одночасно напоєм і духовною практикою.

У Туреччині нефільтрована кава, зварена в мідній джезві, часто супроводжується гаданням на кавовій гущі, що є багатовіковою традицією, яку досі плекають навіть представники "покоління Z" у Туреччині.

У Бразилії кафезіньо - крихітна солодка порція кави - є символом гостинності, яку пропонують скрізь, вдома та на вулиці.

Нарешті, у 2020 році, коли світ занурився в карантин через пандемію COVID-19, південнокорейська кава Дальгона - розчинна кава, збита з цукром і водою, - стала популярною у соцмережі TikTok. Окрім своєї естетики, цей тренд пропонував людям простий, заспокійливий ритуал.

Читайте також: Ворожки з Карпат "вишколили" персонал в ізраїльських кав’ярнях

Унікальні смаки: сир, яйце та… екскременти?

У різних культурах кава набула надзвичайно винахідливих форм. У скандинавських країнах, таких як Фінляндія та Швеція, за багатовіковою традицією, чорну кип'ячену каву іноді поливають кубиками кафеосту, або "кавового сиру", виготовленого з коров'ячого або оленячого молока.

В'єтнамська кава Ca phe trung (або яєчна кава) - це у тому числі збитий яєчний жовток із підсолодженим згущеним молоком - імпровізація воєнних часів, яка прижилася.

А ще є індонезійська кава Копі Лувак, яку часто називають "Святим Граалем кави", виготовлена ​​з частково перетравлених зерен, які з'їла та випорожнив мусанг, вид ссавців, що живе головним чином на деревах і поширений у Південній та Південно-Східній Азії. Хоча Копі Лувак цінують за ніжний, ферментований смак, він викликав етичні суперечки. Високий попит змусив деяких виробників утримувати мусангів у клітках та примусово годувати їх. Дехто з виробників стверджує, що використовує матеріал "дикого походження" від тварин, що вільно гуляють, але перевірити ці твердження важко.

Від священного напою до світового товару

Кава не просто подорожувала в мішках - вона подорожувала з тими, хто вирушав у духовні подорожі та з імперськими амбіціями.

Хоча її було відкрито в Ефіопії, найдавніші письмові свідчення про вирощування кави вказують на Ємен. Там вона отримала арабську назву "qahwa" - спочатку так називали вино. Згодом, з'явилися поняття кава, кав'ярня чи кафе.

Суфійські містики пили її, щоб підтримувати духовний фокус під час довгих нічних співів. Порт Мокка на узбережжі Червоного моря в Ємені став центром торгівлі, звідки зерна постачали по всьому ісламському світу та до Азії.

Інша легенда розповідає, що індійський суфійський святий Баба Будан у XVII столітті контрабандою перевіз сім родючих зерен з Ємену до південної Індії, кинувши виклик арабській монополії. Цей вчинок започаткував кавові плантації в регіоні Чікмагалур у штаті Карнатака.

Невдовзі європейські колоніальні держави також усвідомили потенціал зерен. Голландці посадили їх на острові Ява, французи - у Карибському басейні, а португальці - у Бразилії - завдяки праці рабів. Бразилія, яка познайомилася з кавою у 1700-х роках, перетворилася на найбільшого виробника в світі.

Навіть Австралія, яка прийшла до цього процесу відносно пізно, розвинула сильну кавову культуру. Цікавий факт: як Австралія, так і Нова Зеландія стверджують, що винайшли Флет-вайт у 1980-х роках.

Читайте також: Корейське дослідження: кава корисна для вашого серця

Кав'ярні: революціонери, мислителі та коти

Кав'ярні в історії були не просто місцями для пиття кави, а ставали інкубаторами ідей, мистецтва та революції.

У Стамбулі XVI століття влада неодноразово намагалася заборонити їх, побоюючись, що збори людей, повні кофеїну, можуть спровокувати заворушення.
Власне, з турецькою кавовою традицією пов'язують і відкриття однієї з перших кав'ярень у Європі - бізнес, за який взявся талановитий український шляхтич, купець, перекладач родом з Львівщини Юрій Кульчицький. За легендою, його кав'ярня "Під синьою пляшкою" набула культового статусу у Відні та сприяла поширенню популярності напою по всьому континенту.

У Європі епохи Просвітництва кафе пропонували чашку кави, а заодно і п'янку дозу радикальних ідей. Ці заклади часто відвідували такі мислителі, як Вольтер і Руссо.

У колоніальній Америці кава стала патріотичною заміною чаю, що оподатковувався британськими податками. Бостонська таверна "Зелений дракон", яку називали "штаб-квартирою революції", приймала зустрічі Синів Свободи - активістів, які організовували опір британському правлінню, зокрема несправедливому оподаткуванню та політиці, що зрештою призвела до Американської революції.

За останні десятиліття кав'ярні стали знову таким собі проміжним місцем між домом і офісом, чимось посередині.

На початку 1990-х років, коли доступ до інтернету ще не був поширеним, багато кафе почали надавати публічний доступ у мережу. Вони так і називалися - "інтернет-кафе".

Тим часом інші власники кафе придумали незвичайні рекламні трюки для свого бізнесу. У Тайбеї перше котяче кафе під назвою "Котячий квітковий сад"  відкрилося ще у 1998 році. Там пропонували затишний простір для спілкування та насолоди серед муркотячих компаньйонів. Цей тренд далі прижився у Японії та зараз процвітає в усьому світі, де поєднання кофеїну та спокою продовжує приваблювати відвідувачів.