Конфлікт Ізраїлю та Ірану: які уроки для арабського світу?

Конфлікт між Ізраїлем та Іраном, схоже, вже пройшов свою найгарячішу фазу. Припинення вогню, укладене в понеділок під егідою президента США Дональда Трампа, вочевидь, тримається незважаючи на деякі короткочасні порушення, спричинені обома сторонами. Це дає всім державам регіону можливість переглянути свої позиції щодо конфлікту та його наслідків.

Попередня позиція низки держав полягала в амбівалентності. Наприклад, у заяві, опублікованій спільно з іншими арабськими, африканськими та азійськими державами, Йорданське Хашимітське Королівство висловило своє "категоричне неприйняття та засудження" атак Ізраїлю на Ісламську Республіку Іран з 13 червня 2025 року, але водночас вона збивала над своєю територією ракети, випущені з Ірану. Уряд Йорданії посилався на принцип самооборони. Саудівська Аравія також підписала заяву. Хоча з Ер-Ріяду не було зроблено жодних заяв щодо збиття іранських ракет, експерти вважають це цілком вірогідним.

Загалом, ситуація в Йорданії та Саудівській Аравії мало чим відрізняється від ситуації в інших державах регіону. Обидві країни підтримують стабільні, мирні відносини з Ізраїлем - Йорданія навіть має мирний договір - але обидві також покладаються на військову співпрацю зі Сполученими Штатами. Йорданія також отримує фінансову підтримку від Вашингтону, а саме - приблизно 1,45 мільярда доларів (1,25 мільярда євро) щорічно. Це робить країну другим за величиною у світі одержувачем допомоги від США після Ізраїлю. Про цю допомогу тривали дискусії на початку терміну адміністрації Трампа.

Водночас обидві країни, Йорданія та Саудівська Аравія, також враховують інтереси регіону в цілому. Це включає, перш за все, стабільність. І вона ґрунтується насамперед на збалансованих відносинах з Іраном.

Занепокоєння щодо краху режиму

Ця амбівалентність, ймовірно, продовжуватиме формувати регіональну політику, особливо в країнах Перської затоки, прогнозує вчений Єврейського університету в Єрусалимі, спеціаліст з ісламу Сімон Вольфґанґ Фукс (Simon Wolfgang Fuchs). Країни Перської затоки явно помітили те, що Іран втратив значну частину своєї потенційної загрози, сказав він у розмові з DW, маючи на увазі послаблення проіранських угруповань, таких як Хезболла, ХАМАС та шиїтських груп в Іраку. Сирія також більше Ірану не союзник. "На цьому тлі, природно, з точки зору країн Перської затоки, видається розумним підтримувати контакти із цим ослабленим, але все ще дуже важливим гравцем у регіоні. Однак немає зацікавленості у негайному ослабленні тамтешнього режиму або навіть у його поваленні та спричиненому цим хаосі. Йорданія також займає подібну позицію".

Фактично, сусідні країни зараз, очевидно, прагнуть запобігти поваленню авторитарного режиму. "Питання в тому, що прийде на зміну Ісламській Республіці", - зазначає у своєму аналізі керівник бейрутського офісу Фонду Фрідріха Еберта Маркус Шнайдер (Marcus Schneider). "Зі зрозумілих причин у самій країні немає організованої опозиції - ні політичної, ні збройної. А у вигнанні є дві сили: Народні моджахеди та монархісти, але їхній вплив сумнівний".

Читайте також: Зміна режиму в Ірані? Чому така перспектива може бути небезпечною

Амбівалентність Єгипту

Єгипет займає аналогічну амбівалентну позицію. Країна продемонструвала надзвичайну стриманість під час запеклої фази конфлікту. Там привітали погодження припинення вогню та оголосили, що продовжать свої дипломатичні зусилля з партнерами. Мета полягає в тому, щоб зміцнити припинення вогню, послабити напруженість та досягти всеохопного, тривалого вирішення кризи.

Єгипет перебуває в делікатному становищі, зокрема через свою залежність від військової допомоги США, каже Фукс. Це було особливо очевидно під час війни в Газі. Каїр чітко відкинув усі плани щодо прийняття палестинців з Гази та чітко заявив, що не погодиться на вигнання населення. "З іншого боку, єгипетський уряд також зробив усе можливе, щоб не розгнівати ізраїльську сторону та США, наприклад, рішуче зупинивши марш солідарності з Газою з Тунісу та атакувавши міжнародних активістів 14 червня, не дозволивши їм навіть наблизитися до Синаю".

Уряд у Каїрі явно хоче уникнути ускладнень у своїх відносинах зі Сполученими Штатами. Вашингтон співпрацює у боротьбі з тероризмом та забезпеченні безпеки кордонів Єгипту з країнами та регіонами, що охоплені конфліктами, такими як Лівія, Газа та Судан. Єгипет також отримує величезну військову допомогу від США. Тільки торік вона становила 1,3 мільярда доларів США (1,12 мільярда євро). Все це, ймовірно, сприяє тому, що Єгипет продовжує тісно координувати свої дії з Білим домом, особливо враховуючи, що там мовчать про катастрофічні порушення прав людини урядом єгипетського президента ас-Сісі.

Читайте також: Трамп не виключає зміни режиму в Ірані

Занепокоєння щодо політичного балансу

Однак усі держави по сусідству з Іраном повинні були усвідомити, наскільки важливо підтримувати баланс у регіоні, особливо стосовно такого складного партнера, як Іран. "Ослаблений Іран піддається стримуванню та приборканню", - пише Шнайдер. "З іншого боку, загнана в кут, сильно побита країна, яка бореться за виживання, є непередбачуваною".

Але стало зрозуміло й інше, каже Фукс: курс чинної адміністрації США у значній частині регіону сприймають із роздратуванням. "Президент Трамп своєю зовнішньою політикою та використанням соціальних мереж, природно, все валить в одну купу. Але я не дуже вірю, що США найближчими роками зосередять свою увагу на Близькому Сході. Ізраїль та Іран - це особливі випадки. Немає великого інтересу до подальшого втручання; фокус неминуче переміститься на Східну Азію".