Індія і Пакистан - протистояння озброєних до краю суперників
9 травня 2025 р.
У Кашмірі, на кордоні між Індією та Пакистаном, досі не вщухають збройні сутички. Після того, як у ніч на середу, 7 травня, індійська армія атакувала цілі в Пакистані, заявивши про знищення численних бойовиків, пакистанська армія відповіла на обстріли артилерійським вогнем і повідомила про збиття кількох індійських винищувачів і десятків дронів.
За даними міністерства інформації Пакистану, на де-факто кордоні загинуло до 50 індійських вояків. Індійська сторона поки що не підтвердила озвучені противником втрати, але відповіла на це ударами по пакистанських позиціях сил протиповітряної оборони в різних регіонах сусідньої країни.
Тим часом тривалі бойові дії викликали занепокоєння в усьому світі, адже Індія та Пакистан - це дві вкрай мілітаризовані держави-суперниці. Розширення конфлікту може мати серйозні наслідки. Тож на що тут варто звернути увагу?
За чисельністю військ Індія й Пакистан мають одні з найбільших армій світу
Особовий склад індійських збройних сил - майже 1,5 мільйона військових у строю, що робить її другою за чисельністю армією світу після Народно-визвольної армії Китаю (НВАК). Крім того, Індія може розраховувати на 1,1 мільйона резервістів, яких у змозі мобілізувати в разі потреби, та близько 2,5 мільйонів осіб у воєнізованих формуваннях. Загалом у разі війни Індія може довести чисельність свого війська до понад п'яти мільйонів людей.
Пакистанська армія налічує приблизно 650 тисяч військових, що робить її сьомою за показником чисельності у світі. На додачу є ще близько 550 тисяч резервістів і аналогічна кількість бійців воєнізованих формувань - разом приблизно 1,7 мільйона озброєних осіб.
Щодо того, скільки нині військ обидві країни стягли по обидва боки де-факто кордону в Кашмірі, точних даних немає. Тут спиратися можна лише на оцінки, а якщо їм вірити, то на індійському боці може бути розміщено до 750 тисяч осіб. Ці вояки не лише охороняють "лінію контролю" - спірну лінію кордону між Індією та Пакистаном, - а й жорстко протидіють діям сепаратистських озброєних угруповань у провінції Джамму і Кашмір, де переважну більшість населення становлять мусульмани.
Пакистанська армія - держава в державі
На пакистанському боці, так само за оцінками, перебуває близько 150 тисяч військових, а також різноманітні бойові угруповання. Індія називає їх терористичними угрупованнями та звинувачує Пакистан у їхній підтримці, що Ісламабад заперечує.
На відміну від Індії, армія в Пакистані відіграє особливу й важливу роль у політиці та суспільстві. Від заснування держави Пакистан в 1947 році в країні сталося кілька військових переворотів, а військове керівництво і досі має значний непрямий вплив на зовнішню та безпекову політику, зміни урядів чи політичні рішення. Пакистанська армія також має неабиякий вплив на економіку країни, зокрема і як співвласник у численних підприємствах.
Індія може похвалитися велетенським військовим бюджетом і стрімким розвитком власного ВПК
Якщо подивитися не лише на сили, а й наявні засоби, то за витратами на озброєння Індія є справжнім важковаговиком - і не тільки в регіоні, а й у світі. Так, згідно з останньою доповіддю Стокгольмського інституту дослідження проблем миру (SIPRI), торік уряд у Нью-Делі витратив на оборону близько 86 мільярдів доларів США - рекордну суму в історії країни. Крім того, військовий бюджет Індії постійно зростає й нині більш ніж у восьмеро перевищує пакистанський - Ісламабад витратив торік на оборону близько 10 мільярдів доларів.
На додачу Індія є другим за обсягом імпортером зброї у світі після України. Показово, що більшість озброєння й оснащення, яке імпортує Індія, надходить із Росії. У березні цього року Нью-Делі та Москва підписали багатомільйонний контракт, згідно з яким Індія отримає сучасні потужніші двигуни для модернізації свого парку танків Т-72, що є так само радянського й російського виробництва. Крім того, індійські та російські оборонні компанії роками співпрацюють у дослідженні, розробці та виробництві різноманітних систем озброєнь.
Проте останніми роками частка російського імпорту озброєнь скорочується. Причин тут кілька. По-перше, Індія дедалі більше покладається на спроможності власного військово-промислового комплексу (ВПК), а також дедалі активніше закуповує зброю в західних країнах. Приміром, до 2030 року Франція має поставити Індії ще 26 винищувачів Rafale - з 2016 року Париж уже продав Нью-Делі 36 таких літаків. Крім того, США та Ізраїль також стали провідними постачальниками озброєнь для Індії.
Пакистан у плані озброєнь украй залежний від Китаю
Пакистан так само є активним імпортером озброєнь. На світовому ринку імпорту озброєнь Ісламабад посідає п'яте місце. Останніми роками Ісламабад інвестував переважно в розбудову авіації та військово-морських сил. Примітно, що левова частка поставок озброєнь надходить до Пакистану із Китаю - впродовж останніх чотирьох років 81 відсоток озброєння Ісламабад отримав із КНР.
Відносини Китаю з Індією так само напружені, зокрема через прикордонні конфлікти, включно з Кашміром, тоді як із Пакистаном Пекін підтримує тісні економічні зв'язки. Приміром, "Китайсько-пакистанським економічним коридором" (CPEC) китайські товари транспортують до Індійського океану. На його кінцевій точці розташований пакистанський глибоководний порт Ґвадар, яким як базою користується і китайський флот.
Баланс сил щодо ядерних арсеналів Індії й Пакистану
За чисельністю та технологіями звичайні або як ще їх називають конвенційні збройні сили Індії значно переважають пакистанські. Проте конфлікт довкола Кашміру та його можлива ескалація особливо загрозливі, адже обидві країни є ще і ядерними державами. За оцінками SIPRI, кожна з них має близько 170 ядерних боєголовок відповідно.
Обидві країни дотримуються стратегії утримання у своїх арсеналах такої кількості ядерної зброї, що гарантувала б надійне стримування суперника. Індія в 1999 році односторонньо зобов'язалася не завдавати першою ядерного удару, тоді як Пакистан, з огляду на те, що він значно поступається Індії за арсеналами звичайних озброєнь, такої обіцянки не давав. Тож у разі серйозного тиску в повномасштабній війні Пакистан залишає за собою можливість першого ядерного удару.
Від часу заснування в 1947 році Індія та Пакистан провели вже три війни одне проти одного, остання з яких сталася в 1971 році. А вже в статусі ядерних держав, вони зіткнулися в так званому Каргільському конфлікті 1999 року, однак уряди обох країн змогли запобігти подальшій ескалації через кілька місяців після початку конфлікту. Відтоді обидві країни активно нарощували свої ядерні арсенали.