Гендерна рівність у великому бізнесі: Німеччина відстає
7 березня 2025 р.
На початку березня Петра Шарнер-Вольфф (Petra Scharner-Wolff) стала главою правління німецької Otto Group. Ця компанія стала відома по всьому світі кілька десятиліть тому завдяки своїм яскравим каталогам споживчих товарів. У найкращі часи каталог виходив друком двічі на рік, завтовшки у понад тисячу сторінок. Замовити за допомогою каталогу можна було що завгодно - від одягу та іграшок до постільної білизни.
Нині Otto вже не друкує каталоги, а являє собою торгівельний інтернет-майданчик, одну з найбільших споживчих онлайн-платформ. На кінець 2024 року приватна компанія налічувала 38,5 тисяч співробітників і мала річний оборот у 15 мільярдів євро. Асортимент онлайн-магазину сягає 18 мільйонів одиниць товарів.
Вперше в історії компанією тепер керуватиме людина, не пов’язана з родиною Отто. Кар'єрний злет Петри Шарнер-Вольфф - ще одна перемога у боротьбі за гендерну рівність у німецькому бізнесі, де досі у топ-менеджменті домінують чоловіки.
Чотири чоловіка на одну жінку
Один з показників гендерної рівності вимірюється кількістю жінок на керівних посадах у компаніях. Хоча цей показник не можна назвати оптимальним, оскільки він не враховує всіх жінок на ринку праці та не бере до уваги гендерні розриви в оплаті праці. Тим не менше, саме цей показник став знаковим.
Згідно зі звітом шведсько-німецької громадської організації AllBright Foundation, яка виступає за гендерну рівність у бізнесі, у березні 2025 року жінки становили 19,7 відсотка у ланці виконавчих керівників та 37,4 відсотка у радах директорів серед 160 великих німецьких компаній, зареєстрованих на біржі. Загалом, серед топ-керівників провідних компаній Німеччини 561 чоловік і лише 138 жінок.
Якщо поглянути на 40 "блакитних фішок", що входять до німецького біржового індексу DAX, то лише вісім з них мають трьох або більше жінок у своїй раді директорів . А у керівництві автовиробника Porsche немає жодної.
Частково проблема полягає в консервативній корпоративній культурі в країні, каже Вібке Анкерсен (Wiebke Ankersen), співдиректорка фонду AllBright Foundation. "У компаній тривалий час все було дуже добре, тож не було достатнього тиску, щоб змінюватися", - сказала Анкерсен в інтерв'ю DW.
Суспільні норми досі на заваді
Існують і додаткові проблеми, як-от податкове законодавство, яке відлякує заміжніх жінок від роботи. Зокрема пільгами у сплаті податків для сімей, де один з подружжя не працює або працює неповний день. Крім того, не вистачає десятків тисяч місць у дитячих садках, каже Анкерсен. "Жінки у Німеччині часто працюють лише кілька годин на тиждень або нижче за свій рівень кваліфікації і навіть не прагнуть кар'єри рівня топ-керівників", - каже експертка.
Існує ще кілька причин низької частки жінок на керівних посадах у Німеччині, каже Катаріна Вроліх (Katharina Wrohlich), керівниця дослідницької групи з гендерної економіки при Німецькому інституті економічних досліджень (DIW) у Берліні. "Одним із важливих факторів є панівні гендерні норми на ринку праці", - каже Вроліх, яка також є професоркою державних фінансів, гендерної та сімейної економіки у Потсдамському університеті. "Ставлення суспільства до повної зайнятості матерів з маленькими дітьми часто є негативним, що негативно впливає на можливості жінок обіймати керівні посади", - каже експертка.
Ці глибоко вкорінені гендерні стереотипи в корпоративній культурі часто стають на заваді у жінок. "І татусі, і матері повинні мати можливість брати відпустку за сімейними обставинами і мати можливість працювати неповний робочий день", - сказала Вроліх в інтерв'ю DW. Важливо також, щоб згодом компанії заохочували їх повернутися до роботи на повний робочий день", - зазначає аналітикиня.
Очікування від компаній зростають
Протягом двох останніх десятиліть Катаріна Вроліх спостерігає деяке покращення ситуації з гендерною рівністю, однак до справжньої рівності ще далеко, каже вона. Вроліх сумнівається, що позитивна тенденція зберігатиметься і надалі.
"Протягом останніх п'яти років ми спостерігаємо позитивну тенденцію, хоча і на низькому рівні", - погоджується Вібке Анкерсен. "Стало важко уявити раду директорів без жодної жінки, оскільки це більше не є соціально прийнятним. Поінформованість про рівні можливості та різноманітність зросла, а очікування від компаній збільшилися", - констатує Анкерсен.
Проте, за нинішніх темпів знадобиться ще 15 років, щоб у німецьких компаніях на керівних посадах та посадах, пов'язаних з ухваленням рішень, було стільки ж жінок, скільки й чоловіків. "Ми просто не можемо чекати так довго", - каже Анкерсен.
У Німеччині є два закони, що зобов'язують більшість публічних компаній дотримуватися гендерних квот. Перший, ухвалений 2015 року, вимагає, щоб наглядові ради складалися щонайменше з 30 відсотків жінок. Другий закон, ухвалений у 2021 році, вимагає, щоб у радах директорів публічних компаній, які котируються на біржі, була щонайменше одна жінка. Ці компанії також мають визначити цілі щодо збільшення представництва жінок на інших рівнях найвищого керівництва.
Європейський Союз вживає заходів
На рівні Європейського Союзу діють аналогічні правила щодо просування гендерної рівності на керівних посадах, які повною мірою набудуть чинності в червні 2026 року. З 2010 року представництво жінок у радах директорів покращилося в більшості країн-членів ЄС, але прогрес різниться від країни до країни.
"У 2024 році у країнах з обов'язковими гендерними квотами жінки становили 39,6 відсотка членів правління найбільших компаній, що котируються на біржі. Натомість у країнах, де замість квот діють більш м'які приписи щодо гендерної рівності у топ-менеджменті компаній - у топ-менеджменті представлені 33,8 відсотка жінок. Натомість у країнах, які взагалі не вживали жодних заходів, жінок на топ-посадах лише 17 відсотків", - зазначено у комюніке Єврокомісії.
Сімейний бізнес відстає
Оскільки правила гендерної рівності здебільшого стосуються публічних компаній, сімейний бізнес дещо гірше справляється з призначенням жінок на керівні посади в Німеччині, згідно з іншим дослідженням Фонду AllBright, оприлюдненим у травні 2024 року. У 100 найбільших сімейних компаніях у Німеччині жінки складають 12,6 відсотка у складі виконавчих керівників. 53 зі 100 взагалі не мали жодної жінки у своїй найвищій керівній ланці.
У цьому сенсі Otto Group перевершує середній показник у Німеччині. Нова генеральна директорка Петра Шарнер-Вольф входить до складу виконавчої ради з 2015 року. Її попередню посаду фінансової директорки обійме інша жінка - Каті Ревер (Katy Roewer). Тепер у раді директорів, яка складається з шести осіб, буде двоє жінок та четверо чоловіків.
Каті Ревер має чотириденний робочий тиждень, щоб як мати дотримуватися кращого балансу між роботою та особистим життям, і має планує зберегти цей графік на своїй новій посаді.