Фільм "Бруталіст" виходить на українські екрани

20 лютого в український кінопрокат виходить драма Бреді Корбета "Бруталіст", яка оповідає про угорського єврея-архітектора, що тікає зі своєї батьківщини до США і занурюється у важкі реалії життя біженця. Картина вже отримала кілька статуеток "Золотий глобус", також її було номіновано на "Оскар".

"Американська мрія" архітектора-біженця

Перше, що бачить угорський біженець, колишній учень школи Баугауз у Дессау, архітектор Ласло Тот після прибуття до США - статую Свободи. Чоловік настільки радий, що йому вдалося вибратися з Угорщини після створення там радянської республіки, що пам'ятник ніби перевертається на його очах і звисає з неба.

"Американська мрія" Ласло начебто збувається: у штаті Пенсильванія його зустрічає двоюрідний брат Атілла, який взяв собі нове прізвище і володіє меблевою фірмою. Він пропонує роботу з облаштування бібліотеки в одного багатія із прізвищем ван Бюрен.

Ласло погоджується на будь-які проєкти, тому що на батьківщині у нього залишилася дружина Ержебет і племінниця Зофія, які ніяк не можуть отримати документи для виїзду з країни. Зрештою, Ласло разом з Атіллою оформляє бібліотеку у стилі модерн, що приводить у лють магната Гаррісона Лі ван Бюрена: він відмовляється платити дві тисячі доларів за роботу братів і погрожує судом. Наступного дня Атілла повідомляє Ласло, що він не хоче бачити його у себе вдома. Так відомий на батьківщині архітектор стає звичайним робітником на корабельні, який змушений щодня гарувати, живе в нічліжці для безхатченків і вживає героїн.

Бреді Корбет: важкий шлях до успіху з кіно у великому стилі

Майже одразу після прем'єри "Бруталіста" американцеві Бреді Корбету пророкували нагороди та премії. На Венеційському кінофестивалі, де вперше показали драму, Корбет здобув приз за найкращу режисуру і приз міжнародної преси FIPRESCI, потім він одержав "Золотого глобуса" в категоріях "найкращий драматичний фільм", "найкраща режисура" і "найкраща чоловіча роль", а зараз його кіно отримало десять номінацій на премію "Оскар".

Показово, що попередня картина автора 2018 року "Вокс Люкс" була не тільки вкрай холодно сприйнята критиками, а й не окупила свій бюджет у прокаті, попри зоряний каст із Наталі Портман, Джудом Лоу і Стейсі Мартін. Проблема фільму була не стільки в неприємному для американського глядача сюжеті, частково пов'язаному з шутингами в США і терористичними атаками, а й у загальному підході Бреді Корбета до кіно.

Він полюбляє "великий" стиль: його картини складаються з розділів, яким передують увертюри, і супроводжуються пафосною музикою. Якщо в дебюті Корбета 2015 року "Дитинство лідера" піднесена інтонація мала сенс, бо історія була присвячена дитинству диктатора вигаданої країни, то у "Вокс Люкс" вона зовсім не пасує до сюжету. У режисера могла б вийти міцна драма про зламану жінку з важким характером, яка, попри жахи у своєму житті, продовжує виступати й долати травми у пісні.

Натомість він додає свої улюблені деталі (два розділи у фільмі називаються "Генезис" і "Регенезис"), які спрощують кіно і не гармонують з основним сюжетом. Інтерпретація - це робота глядача, яку чомусь за нього вирішує зробити Корбет і у фіналі назвати свій твір портретом XXI століття. Психологічну драму можна піднести до рівня трагедійної опери - так вчинив Ларс фон Трієр у 2011 році в "Меланхолії", що відкривається прологом з крахом планети Земля під увертюру з опери Ріхарда Ваґнера "Трістан та Ізольда". Але Бреді Корбету це не вдалося.

У "Бруталісті" конфлікту між змістом кіно і режисерським тоном немає - це фільм про становлення світу після Другої світової війни, коли долі багатьох людей були поламані, а мігрантам доводилося відмовлятися від своєї ідентичності заради життя у новій країні.

Питання ідентичності

Після певного періоду жалюгідного існування до Ласло заявляється багатій Гаррісон Лі ван Бюрен і пропонує йому стати архітектором ком'юніті-центру в місті - поєднати в одній будівлі церкву, бібліотеку, театр і спортивний зал. Чоловік береться за проєкт і вкладає в нього всю душу, поступово стаючи жертвою свого творіння й чужого невігластва.

Історія насильства над художником, його страждань заради мистецтва зрозуміла. Її було втілено багато разів, і в інтерпретації Бреді Корбета вона не набуває нових смислів, а тільки звучить голосно (кіно триває три з половиною години й зняте на плівку 70-мм). Цікава тільки лінія самоідентичності, вона в'ється у "Бруталісті" від початку до кінця: Ласло за національністю не тільки угорець, а і єврей, який пережив усі жахи Голокосту. На початку фільму лунають новини про створення держави Ізраїлю, куди їдуть люди з усього світу, а сам Тот постійно чує на свою адресу антисемітські коментарі, що він у США - чужий.

Сам Бреді Корбет має дуже далекий стосунок до єврейського народу (сам він називає себе атеїстом), на відміну від виконавця головної ролі в "Бруталісті" Едріана Броуді, чиї бабуся і дідусь якраз були мігрантами з Угорщини. Через додаткову лінію про етнічність головного героя виходить, що його поневіряння в США - це не стільки типова доля митця (що саме по собі кліше), скільки проблема певної країни, з якої можна виїхати в Ізраїль. Те, що подібна структура романтизує історію Ізраїлю і спрощує її (епілог "Бруталіста" відбувається 1980 року), начебто не особливо важливо для Бреді Корбета.

Якби він зробив свого героя просто угорцем, то другорядний конфлікт про ненависть американців до мігрантів не зник би, а лише набув би темніших відтінків - Ласло не міг би виїхати зі США і десь спокійно жити, його б скрізь переслідувало тавро біженця, нескінченний розпач і печаль вигнанця. Замість цього Корбет нашаровує одну сюжетну лінію на іншу, щоб у фіналі знову зайнятися прокламацією і пояснити своє кіно парою доладних і гарних фраз.

Після Другої світової війни до США ринули не лише натовпи мігрантів, які поїхали за "американською мрією", а й безліч творів європейського мистецтва, яке дилери продавали нуворишам, що не мали жодного естетичного смаку, але бажали долучитися до великого. У "Бруталісті" Бреді Корбет втілює цю експлуатацію Старого світу Новим через справжнього європейця Ласло Тота й американця Гаррісона Лі, який взяв собі нідерландську частину прізвища ван і саме прізвище Бюрен, скоріш за все, заради звучності. Нехай Корбет і вважає себе страждальцем Ласло Тотом, він радше схожий на Лі: намагається слідом за великими європейськими режисерами (тим самим Ларсом фон Трієром, який додав "фон" заради краси) створити "велике" кіно, але мало розуміється на його архітектурі.

Читайте також: Втрачене українське кіно знайшли в Берліні. Де його дивитися