Євросоюз не має впливу на Близькому Сході: у чому причини?

Президентові США Дональду Трампу вистачило трьох слів, щоб продемонструвати безсилля своїх європейських партнерів. "Це не допомогло", - заявив він 20 червня з приводу переговорів у Женеві між міністрами закордонних справ Франції, Німеччини та Великої Британії і їхнім іранським колегою.

"Іран не хоче говорити з Європою. Він хоче говорити з нами. Європа не відіграє в цій справі жодної ролі", - пояснив Трамп у своєму гольф-клубі в Бедмінстері дорогою на вечерю зі збору коштів. Тоді вже повним ходом йшла підготовка до авіаударів Сполучених Штатів по ядерних об'єктах Тегерана, які були завдані ввечері 22 червня.

"Ні окремі європейські країни, ні ЄС в цілому не відіграють значної ролі в близькосхідній дипломатії, - погоджується з американським лідером Ян Техау (Jan Techau), директор європейського підрозділу консалтингової компанії Eurasia Group. - Основні гравці - Ізраїль і США - вже давно не консультуються з Євросоюзом і не інформують його заздалегідь. І європейці, мабуть, змирилися з цим".

Зменшення впливу ЄС на Близькому Сході

Протягом багатьох років Європейський Союз заявляв про себе як про важливого дипломатичного гравця, особливо щодо угоди про ядерну програму Ірану (JCPOA), укладеної в липні 2015 року. Однак після виходу США з цієї угоди в 2018 році і провалу платіжного механізму INSTEX, який задумувався для сприяння торгівлі з іранцями, Брюссель втратив сильні економічні важелі впливу на Тегеран.

Війна, що почалася 13 червня з цілеспрямованих ізраїльських авіаударів по ядерних об'єктах Ірану, приводить ЄС до усвідомлення гіркої реальності: наразі він не є ні рушійною силою вирішення конфлікту на Близькому Сході, ні посередником. Військову логіку подій визначають Ізраїль і США, Росія і Китай захищають свої інтереси в Перській затоці. А Євросоюз залишається осторонь.

"Європейці не мають можливості проєктувати в регіоні свою силу, - констатує Ян Техау. - Їхня економічна і торговельна міць не є релевантною категорією для держав, які воюють, а їхній обмежений військовий потенціал не має ніякої ваги. Європа не може нікого примусити до дій і не може нікого захистити".

Мерц, Макрон, Каллас - голосів багато, ефект невеликий

Проте ЄС шукає свою роль. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц (Friedrich Merz) однозначно підтримав ізраїльтян у війні з Іраном: "Це брудна робота, яку Ізраїль робить за всіх нас". Водночас Мерц застеріг прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньяху від розширення масштабів війни і закликав Тегеран повернутися за стіл переговорів.

Міністри закордонних справ країн-членів ЄС на зустрічі в Брюсселі 23 червня висловилися за якнайшвидший початок переговорів - з таким же закликом раніше виступили Мерц, прем'єр-міністр Великобританії Кір Стармер і президент Франції Еммануель Макрон.

Зі спільної заяви також стало ясно, що західні країни мають абсолютно різні погляди на кризу на Близькому Сході. Німецький, британський і французький лідери критично відреагували на нові сигнали з Вашингтона, згідно з якими президент Трамп підтримує позицію Ізраїлю, який вимагає повалення режиму мулл в Тегерані.

Тим часом у самому регіоні немає реального запиту на посередництво з боку ЄС. Натомість фіксуються розбіжності між європейцями. Польща, Угорщина та країни Балтії займають яскраво виражену проізраїльську позицію, тоді як Ірландія, Іспанія та Бельгія критикують уряд Нетаньяху, причому в деяких випадках - дуже різко.

Єдиної зовнішньої політики Євросоюзу для Близького Сходу не видно. У словах верховної представниці ЄС із закордонних справ і політики безпеки Каї Каллас звучить глибоке розчарування, коли вона знову і знову наголошує: "У довгостроковій перспективі дипломатія завжди буде найкращим шляхом вирішення проблеми іранської ядерної програми".

Читайте також: ЄС: Іран не повинен отримати бомбу і має долучитися до дипломатії

Причини втрати Євросоюзом впливу на Близькому Сході

Крім структурних недоліків, Техау також бачить і помилки європейських політиків в аналізі подій в регіоні: "Після війни в Іраку, що почалася в 2003 році, вони неправильно оцінили ситуацію. Вони не зрозуміли, що страх перед агресивним Іраном, який володіє ядерною зброєю, а не становище палестинців, вже давно став тут вирішальним питанням порядку денного".

Євросоюз довгий час не міг усвідомити глибину екзистенційного потрясіння Ізраїлю, викликаного терористичним нападом з боку бойовиків ХАМАС 7 жовтня 2023 року, а також його наслідків. У Брюсселі також не змогли оцінити зміну стратегічних позицій Ірану у зв'язку з ослабленням Росії, падінням режиму Башара Асада в Сирії і розгромом ізраїльтянами радикального палестинського руху ХАМАС і ліванської шиїтської організації "Хезболла". "Європейська дипломатія багато в чому ґрунтувалася на застарілих припущеннях", - вважає Ян Техау.

Хоча в даний час ЄС мало впливає на хід подій в регіоні, він відчуває їхні наслідки: зростання цін на нафту і можлива блокада Ормузької протоки загрожують ланцюжкам поставок і можуть знову посилити інфляцію на континенті. Багато європейських компаній вже уникають торгівлі з Іраном, побоюючись вторинних санкцій з боку США. Проект INSTEX так і залишився на папері.

Де ЄС ще може вплинути на ситуацію

Разом з тим Євросоюз не позбавлений простору для маневру, як показала поїздка міністра закордонних справ Ірану Аббаса Аракчі минулого тижня до Женеви для зустрічі з деякими його європейськими колегами. Якщо переговори з Іраном, до яких закликають в ЄС, почнуться, Брюссель міг би надати економічні стимули і, принаймні, підтримати дипломатично.

Також не виключено сприяння спробам посередництва між Тегераном і арабськими державами, такими як Катар або Йорданія, а також активна участь європейців у наданні гуманітарної допомоги на Близькому Сході.

Однак на даний момент заклики ЄС до дипломатії вщухають, коли розмова йде мовою геополітики. Що ж має змінитися? Євросоюз повинен стати більш дієздатним у військовому сенсі і переосмислити свою дипломатію, переконаний Ян Техау з Eurasia Group. За його висловом, "одне лише наполягання на вирішенні палестинсько-ізраїльського конфлікту на основі принципу "двох держав для двох народів" і на проведенні переговорів нікого в регіоні не вражає". Особливо президента США Дональда Трампа.