Європейське космічне агентство ESA святкує 50-річчя!

HEOS-1 (cупутник з високо ексцентричною орбітою) був першим європейським супутником у космосі. Він стартував 5 грудня 1968 року і мав вивчати магнітне поле Землі, космічне випромінювання від Сонця і сонячний вітер. За супутник відповідала Європейська організація космічних досліджень (ESRO) - попередниця ESA.

Вперше ESA "полетіло" у космос у 1975-1982 роках, запустивши супутник COS-B (cупутник космічного випромінювання B). Космічне агентство використовувало його для дослідження гамма-випромінювання в космосі. Це надзвичайно високоенергетичне випромінювання вивільнюється при розпаді радіоактивних елементів. COS-B створив першу карту гамма-випромінювання на Чумацькому Шляху.

Космодром ESA розташований у Куру у французькій Гвіані, на півночі Південної Америки. ESA використовує спеціально для себе розроблені ракети Ariane-5 як ракети-носії для запуску супутників і зондів. Однак перший запуск ракети Ariane-5 у 1997 році був невдалим: вона вибухнула через помилку в програмному забезпеченні.

Комета Галлея повертається до нашої Сонячної системи раз на 75-76 років. У 1986 році європейський зонд чекав, щоб зафіксувати цю подію. Зонд, названий Giotto (Джотто), надіслав на Землю понад 2000 зображень космічної гості.

У 1990 році ESA запустило космічний зонд Ulysses (Улісс) для вивчення Сонця - його полярних областей, магнітного поля та сонячного вітру. Це була одна з багатьох місій, в яких ESA працювало разом зі своїм американським партнером NASA.

Того ж 1990 року ESA і NASA розпочали другий спільний проєкт: разом вони відправили телескоп Hubble у космос, щоб зробити тисячі зображень нашої Сонячної системи та не тільки. Серед них були одні з найдетальніших зображень інших планет Сонячної системи, що революціонізувало дослідження космосу

У 2001 році француженка Клоді Еньєре стала першою європейкою, яка вийшла в космос. Нейробіологиня була членом Європейського корпусу астронавтів, що базувався в Кельні, і була призначена до російської місії "Андромеда". Під час свого восьмиденного перебування на Міжнародній космічній станції Еньєре проводила дослідження для французького космічного агентства CNES.

У 2003 році було запущено місію ESA Mars Express, перший європейський марсіанський зонд. Він має обладнання для пошуку водних покладів на Марсі та досі активно використовується.

Зонд "Huygens" - частина проєкту ESA-NASA "приземлився" на поверхню найбільшого супутника Сатурна, Титана, у 2005 році після майже восьмирічного польоту. Він сфотографував поверхню та провів хімічний аналіз. "Huygens" - перший зонд, який сів на поверхню космічного тіла у зовнішній частині Сонячної системи.

Дослідницький супутник Cryosat мав виміряти товщину полярного крижаного шару. Однак через несправний алгоритм керування супутник не зміг вийти на орбіту та впав у Північний Льодовитий океан у 2005 році. 2010 року Європейське космічне агентство (ЄКА) запустило йому на заміну супутник Cryosat-2.

У 2008 році Європейське космічне агентство ESA відправило свою космічну лабораторію "Колумб" на Міжнародну космічну станцію (МКС). У цій багатоцільовій лабораторії вчені проводять дослідження в умовах невагомості.

Місія Rosetta - одне з найбільших досягнень Європейського космічного агентства. Його тандемний посадковий модуль Philae "приземлився" на комету 67P/Чурюмова-Герасименко у 2014 році. Визначне досягнення!

Родина супутників Copernicus є одним із найсучасніших сервісів моніторингу клімату. Супутники спостереження Землі Sentinel-1 A та B спостерігають за екстремальними погодними явищами та наслідками зміни клімату з висоти 700 кілометрів. На цьому малюнку зображено озонову діру над Антарктидою.

Супутникова навігаційна система Galileo має надавати точні дані про місцеперебування по всьому світу. Розробники сподіваються, що вона буде точнішою, ніж американська GPS. Спільний проєкт ЄС та Європейського космічного агентства складається з кількох супутників. Однак два з них - Doresa та Milena - були виведені на неправильну орбіту у 2014 році.

Gaia - це десятирічна місія, що стартувала у 2014 році для спостереження за двома мільярдами зірок на Чумацькому Шляху та створення 3D-карти нашої галактики.

Космічний зонд BepiColombo прямує до Меркурія, куди він має прибути в листопаді 2026 року. Це найскладніша на сьогодні місія зі спостереження за першою планетою нашої Сонячної системи.

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба - одна з найважливіших ініціатив, розроблених Європейським космічним агентством, NASA та Канадським космічним агентством. Запущений у космос ракетою Ariane-5 у 2021 році, телескоп відтоді надає найдетальніші зображення нашої Сонячної системи та галактики.

Завдання космічного телескопу "Евклід" полягає в тому, щоб діяти як фотографічна машина часу, картографуючи мільярди галактик, що знаходяться на відстані приблизно 10 мільярдів світлових років від нас. Так має бути створено детальну карту Всесвіту та досліджено роль темної матерії та темної енергії.